МЕТОДИ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ
Результати дослідження залежать від ерудиції та кваліфікації студента. Під ерудицією розуміють широке і глибоке знання не тільки тієї галузі науки, в якій працює дослідник, а й суміжних. Найбільш достовірні та міцні знання здобуваються з першоджерел. Дослідник піддає їх критичному аналізу, творчій переробці, систематично використовує у власній діяльності.
Кваліфікація дослідника – це поєднання ерудиції та його творчих навичок у проведенні теоретичної й експериментальної роботи.
Брак ерудиції здебільшого призводить до фабрикації різних схем на недостатньо перевірених і не проаналізованих глибоко матеріалах, до повторення у гіршому варіанті раніше зробленого іншими. Дослідник, маючи широку ерудицію та творчі навички, спроможний критично осмислювати наукову інформацію, оцінювати її переваги і вади, «нестандартно» мислити, знаходити власні вирішення, висовувати нові наукові ідеї, вміти працювати з науковими приладами, комп’ютерною технікою, проводити самостійно експеримент, накопичувати й аналізувати необхідні факти, узагальнювати їх, систематизувати, теоретично пояснювати, оформлювати у вигляді наукових звітів, статей, доповідей, монографій, патентів, володіти навичками наукової організації творчої праці.
Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється індивідуально, хоча можна визначити і деякі загальні підходи щодо його проведення.
|
|
|
Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійти до суті явищ і процесів, які вивчаються. Це стає можливим за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні і розвитку, тобто застосування історичного аспекту.
Відомо, що нові наукові результати і раніше накопичені знання перебувають у діалектичній взаємодії. Краще і прогресивне з старого переходить у нове і надає йому сили та дієвості. Іноді забуте старе знову відроджується на новому науковому підґрунті і набуває немовби другого життя, але в іншому, досконалішому вигляді.
Вивчати у науковому сенсі – означає бути науково об’єктивним. Не можна відкидати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. У науці мало встановити якийсь новий науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, з’ясувати його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення. Накопичення наукових фактів у процесі дослідження – завжди творчий процес, в основі якого лежить задум ученого, його ідея.Ідеї народжуються із практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя. У їх основі лежать реальні факти і події. Життя висуває конкретні завдання, але не завжди відразу знаходяться продуктивні ідеї для їх розв’язання, тоді на допомогу приходить спроможність дослідника пропонувати новий, зовсім незвичний аспект розгляду завдання, котре довго не могли вирішити за звичайних підходів до справи.
|
|
|
Нова ідея – не просто зміна уявлення про об’єкт дослідження шляхом строгого обґрунтування – це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і перевірених рішень. Нові ідеї можуть виникати під впливом парадоксальних ситуацій, коли виявляється незвичний, несподіваний результат, який розходиться з загальноприйнятими положеннями науки – парадигмами. Можна стверджувати, що розвиток науки – це зміна відмінних парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий результат дослідження, котрий не можна логічно вивести із відомих теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.
Розвиток ідеї до стадії вирішення завдання звичайно здійснюється як плановий процес наукового дослідження. Хоча в науці відомі випадкові відкриття, проте тільки планове, добре обладнане сучасними засобами наукове дослідження дає змогу розкрити і глибоко пізнати об’єктивні закономірності в природі. Згодом відбувається процес продовження цільової та загальноідейної обробки первинного задуму, уточнення, зміни, доповнення і розвитку накресленої схеми дослідження з використанням різних методів пізнання. Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв’язанню конкретної задачі. Фактично різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.
|
|
|
У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:
· емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;
· теоретичний – досягнення синтезу знань.
Згідно з названими рівнями загальні методи пізнання можна поділити на дві групи, що не лише допомагають у процесі наукового становлення теорії, а й є невід’ємними у процесі наукового пізнання:
· методи емпіричного дослідження;
· методи теоретичного дослідження.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 243; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!