Завдання 8. Визначити стиль, сферу використання, призначення тексту. Аргументувати свою відповідь

 Українська кухня створювалась упродовж багатьох століть. Вона відображає не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні, природні та кліматичні умови. Завдяки географічним умовам населення України має змогу вживати продукцію як рослинного, так і тваринного походження.

 Українська кухня значною мірою регіональна. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської. Найбільшою різноманітністю характеризується кухня Центральної України, особливо областей центру Правобережжя.

 У давнину основою харчування населення України були круп’яно-бобові вироби. Найдавніші страви із зернових продуктів – каші, які прості у приготуванні і дуже калорійні. Для каш використовували пшоно, ячмінь, гречку, кукурудзу. З круп готували також крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками. На межі ХІХ – ХХ ст. були дуже поширені лемішка і мамалига.

 Рідку їжу готували із додаванням багатьох ароматичних приправ і овочів, називали її варивом із зіллям. Крім того, були поширені різні м’ясні та рибні відвари, відомі під назвою „юха”. Юху, яку з часом почали називати “юшкою”, готували у вигляді будь-якого відвару з додаванням інших продуктів – гороху, круп, м’яса, риби тощо. Проте найпоширенішою з рідких варених страв був і залишається борщ.

Розділ 7. Редагування мови

Тема 1. Норми сучасної української мови

 

Сучасна українська літературна мова має чітко визначені норми: орфоепічні, орфографічні, морфологічні, лексичні, стилістичні, фразеологічні, синтаксичні. Знання правил літературної мови та дотримання її норм є обов’язковою кваліфікаційною вимогою до редактора.

 

Орфоепічні норми (норми вимови), важливі для усного мовлення, особливої актуальності набувають при редагуванні радіо- та телематеріалів. Відхилення від норм літературної вимови іноді може спотворити інформацію, викликати негативне ставлення аудиторії до особистості ведучого, зіпсувати імідж радіо- чи телеканалу. Тому перед тим, як диктори подадуть повідомлення в прямому ефірі, редактори радіо й телебачення повинні належним чином їх відредагувати – поставити наголоси, відобразити графічно в потрібних місцях паузи, подати транскрипцію чужомовних слів. Незамінним помічником редактора є орфоепічний словник.

Орфографічні нормиважливі длядрукованих засобів масової комунікації та усіх текстових видань. Орфографічні норми української мови регламентуються четвертим українським правописом, на основі якого розроблено орфографічний словник. Редактор повинен завжди перевіряти сумнівні випадки правопису за словником, оскільки правила не завжди враховують усі мовні реалії, а тому мають винятки. У випадку відсутності слова в орфографічному словнику контроль орфо­графічної правильності його написання слід здійснювати за правилами орфографії.

Діаспорні орфографічні словники в багатьох позиціях суперечать прийнятим нормам четвертого правопису, тому користуватися ними редакторові небажано.

Зараз готується до затвердження наступний (п'ятий) правопис, і хоча він ще не набув чинності, деякі видання здійснюються з урахуванням запропонованих ним змін. Саме тому зустрічаємо написання скіфи – скіти, міф – міт тощо. Особливо прикрим є те, що за різними правописними системами паралельно друкується навчальна література. Виникає плутанина, розуміння обов’язковості норм зникає, внаслідок цього поширюються мовні покручі.

Навчальна література, друковані засоби масової інформації завжди виступали як беззаперечний авторитет літературної мови для пересічного читача. Тому редактор і коректор повинні надзвичайно уважно ставитись до орфографічної правильності матеріалів і, уважно слідкуючи за змінами в правописі, не поспішати з їх втіленням.

Морфологічні нормирегламентують особливості творення слів української мови.

Морфеми при відмінюванні допускають такі явища:

· чергування голосних і приголосних в основах слів (річ – речі, нога – нозі);

· паралельні форми (погрудневий – післягрудневий; іменем – ім'ям);

· семантичну диференціацію (каменя – каменю; стола – столу);

· стилістичну диференціацію (сіять – сіяти, знає – зна);

· контекстуальну диференціацію (ввірвався – увірвався);

· появу в деяких формах історичних морфем (мати – матір'ю);

· випадання зі складу морфем окремих звуків і відповідних їм літер (проїзд – проїзний);

· можливість остаточного вибору варіанта морфеми лише на вищому лінгвістичному рівні (Марчукові – бригадирові Марчуку).

Слід пам’ятати, що з двох однаково продуктивних форм бажано вибирати коротшу. Коротші форми мають у мові більше шансів на тривале існування.

Контролюючи префікси, потрібно враховувати, що деякі з них мають варіантні форми. До таких префіксів належать з (варіанти: зі-, із-, зо-, зу-, с-, іс-, сі-), в (варі­ант: у-) та від (варіант: од-). Вибір нормативного варіанта написання такого префікса залежить від того, на який звук закінчується попереднє слово.

До числа постфіксів в українській мові належать -ся і -сь. Вибір варіанта їх напи­сання регламентують так само, як і префіксів (слід досягати максимальної кількості відкритих складів): якщо наступне слово починається з літери, що позначає приголосний звук, тоді в попередньому пишуть -ся, якщо голосний, то -сь.

Редактор повинен контролювати: 

· стилістичну при­належність морфем;

· семантичні особливості морфем;

· продуктивність морфем;

· довжину морфем.

 

Абревіатурний спосіб словотвору є зараз досить продуктивним. Редакторові необхідно пам’ятати, що цей спосіб є нормативним для офіційних, наукових, інформаційних, виробничих (технічних) довідкових видань. У публіцистичних (письмових) і навчальних виданнях не слід зловживати абревіатурами, оскільки це ускладнює розуміння. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім частовживаних, слід подавати лише в розгорнутому вигляді.

Лексичні норми регулюють правила вживання слів. Сучасна мовна ситуація в Україні внаслідок багатьох позамовних факторів характеризується розхитанням лексичних норм.

Редактор повинен бути особливо уважним до наступних порушень лексичних норм:

· вживання росіянізмів (благополуччя, совітувати, моросити, груз, яд);

· вживання англіцизмів (кава-брейк, секонд хенд, спікер);

· вживання слів у невластивому їм значенні (метелики полетіли у піднебіння);

· неправильне використання синонімів, паронімів (шлях – дорога – путь, заступник – замісник, музичний – музикальний);

· використання зайвих слів (у місяці листопаді).

Для запобігання помилкового вживання слів необхідно користуватися довідковою літературою, зокрема тлумачним словником, а також спеціальними посібниками з культури мови.

 

Стилістичні нормиполягають у правильному використанні книжної та розмовної лексики. Необхідно слідкувати за дотриманням стильових норм, притаманних кожному функціональному стилю мовлення.

Особливо уважно редактор повинен:

· контролювати використання жаргонізмів і сленгу в публіцистиці

· запобігати використанню канцеляризмів в публіцистиці;

· слідкувати за вживанням термінів;

· усувати тавтології;

· виправляти повтори слів.

 

Фразеологічні нормистосуютьсяправильного використання стійких словосполучень, прислів’їв та приказок. Фразеологізми збагачують мовлення, роблять його експресивним, виразним. Але неправильно вжитий фразеологізм спотворює зміст повідомлення.

Редактор повинен бути особливо уважним до наступних порушень фразеологічних норм:

· вживання фразеологізму у неправильній формі (кинулося в очі замість впадати у вічі);

· вживання фразеологізмів у неправильному значенні (крокодилячі сльози в значенні великі);

· вживання російських кальок (під відкритим небом замість просто неба).

Для контролю правильного використання фразеологізмів слід користуватися фразеологічним словником української мови та перекладними словниками фразеологізмів.

 

Синтаксичні нормирегулюють будову словосполучень і речень.

Редактор повинен бути особливо уважним до наступних порушень синтаксичних правил:

· неправильне використання відмінкової форми слова у підрядних словосполученнях (вчитися музиці замість вчитися музики);

· використання простого прийменника замість складеного (відповідно плану замість відповідно до плану );

· неправильне використання прийменників (через скло замість крізь скло);

· порушення порядку слів у реченні;

· відсутність предикативного центру в реченні;

· неправильне вживання дієприкметникових зворотів (Виконуючи завдання, у мене заболіла голова);

· неузгодження часових форм дієслів у реченні (Правопис української мови потребував внесення цілого ряду змін, оскільки не відображає сучасного стану мови );

· відсутність іменника при перехідних дієсловах (Молодь повинна піклуватися і допомагати пенсіонерам).

Запитання і завдання

1. Назвіть норми сучасної української мови.

2. Де зафіксовані орфографічні норми?

3. Який розділ мовознавства вивчає стійкі вислови?

4. Що регулюють синтаксичні норми?

5. Які типові помилки трапляються на лексичному рівні?

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!