Порядок реалізації права на вільне пересування територією України та вільний вибір місця проживання на території України
На сьогодні, відносини пов'язані із реалізацією вільного пересування територією України та вільного вибору місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11 грудня 2003 року.
Відповідно до положень зазначеного нормативно-правового акту громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час та вибирати адміністративно-територіальну одиницю, де вони хочуть проживати чи перебувати, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в процесі здійснення цього права пов’язане, перш за все, з необхідністю пошуку рівноваги між суспільними й особистими інтересами і залежить від цілої низки соціальних та економічних факторів.
На сьогоднішній день, законодавством встановлено обмеження свободи пересування двох типів: обмеження пересування на певних спеціальних територіях, де встановлення режиму обмеженого доступу викликано необхідністю забезпечення національних інтересів, громадської безпеки та громадського порядку або санітарного та епідеміологічного благополуччя, а також обмеження стосовно певних категорій осіб.
|
|
|
Перелік територій де свобода пересування може бути обмежена, та категорій осіб, яким може бути обмежено право на свободу пересування визначені у ст. 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Так, до територій де може бути обмежена свобода пересування законом віднесені:
- прикордонна смуга;
- території військових об'єктів;
- зони, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
- приватні земельні ділянки;
- території, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
- окремі території і населені пункти, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Крім того, відповідно до положень ст. 13 зазначеного закону, на цих територіях та в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться на цих територіях (окрім приватних земельних ділянок) обмежується і вільний вибір місця проживання. Тобто, на цих територіях може бути визначено певний режим пересування, або встановлено дозвільний режим доступу до цих територій, та можливості проживання на цих територіях.
|
|
|
Як вже було зазначено, свобода пересування в Україні може бути обмежена не лише на певних територіях, але і стосовно певних категорій осіб. Здебільшого, це стосується осіб, відносно яких застосовуються певні примусові заходи, або інші обмежувальні заходи у зв’язку із їх спеціальним статусом.
Перелік осіб, щодо яких обмежується свобода пересування визначений у ч. 2 ст. 12 Закону України "Про свободу пересування та вибору місця проживання в Україні". До таких осіб віднесені:
- особи, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;
- особи, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
- особи, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;
- особи, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу, підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
- особи, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
|
|
|
- іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;
- особи, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
- іноземці, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.
Цей перелік не є вичерпним, обмеження свободи пересування може бути застосоване і в інших випадках, передбачених законом. Наприклад, у випадку застосування до правопорушника адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту тощо.
Крім того, слід відзначити, що правові засади обмеження свободи пересування закріплені й у інших законодавчих актах, таких як Закони України: "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"; "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"; "Про прикордонний контроль"; "Про державний кордон України"; "Про правовий режим воєнного стану"; "Про загальний військовий обов'язок і військову службу"; "Про альтернативну (невійськову) службу"; "Про Збройні Сили України"; "Про правовий режим надзвичайного стану"; "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"; "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Кримінальний і Кримінальний процесуальний кодекси України, норми яких кореспондуються та деталізують положення Закону України «Про свободу пересування та вибору місця проживання в Україні»", які стосуються обмеження свободи пересування.
|
|
|
Практично відносно всіх цих категорій осіб, які наведені у ч. 2 ст.12 Закону України «Про свободу пересування та вибору місця проживання в Україні», у тій чи іншій мірі, обмежується й право на вільний вибір місця проживання, за виключенням іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового, а також осіб, які на законних підставах перебувають на території України та звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту. Крім того, свобода вільного вибору місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.
Щодо інших осіб, які на законних підставах перебувають на території України то такі особи мають право вільно та безперешкодно, за своїм бажанням, переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час та вибирати адміністративно-територіальну одиницю, де вони хочуть проживати чи перебувати за виключенням територій, на яких пересування обмежене, та встановлені обмеження щодо вибору місця проживання. Законодавство України не закріплює вимог щодо способу пересування. Кожна особа визначає його на власний розсуд. Право на свободу пересування може здійснюватися за допомогою будь-якого з видів транспорту або без його використання.
Однак, при цьому, законом встановлено обов’язок осіб, які в результаті пересування територією України змінили місце проживання протягом десяти днів після прибуття, зареєструвати нове місце проживання. Цей обов’язок поширюється і на випадки зміни адреси проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці.
Тобто незважаючи на проголошення свободи пересування, держава для забезпечення рівноваги між суспільними й особистими інтересами залишає контроль за процесами переміщення населення всередині держави.
Порядок реєстрації місця проживання фізичних осіб в Україні затверджений Наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077. Відповідно до положень зазначеного акту, реєстрація місця проживання особи – передбачає внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Крім того, реєстрація передбачає внесення відомостей про місце проживання особи до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, та документів, що посвідчують право на перебування на території України іноземців або осіб без громадянства (посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідки про звернення за захистом в Україні).
Для цього особа або її законний представник подає до територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби за місцем проживання відповідну письмову заяву. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Крім того, зняття з реєстрації місця проживання особи може бути здійснене на підставі заяви особи або її законного представника; або документів, які свідчать про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Зняття з реєстрації може бути здійснено й у зв’язку з обставинами не пов’язаними із реалізацією права на вільне пересування та вільний вибір місця проживання. Наприклад, у випадку позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, прийняття судом рішення про виселення особи, смерті особи або визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день звернення особи та подання особою документів.
До заяви особа або її законний представник, які звертаються до органу міграційної служби, повинні додати:
· документ, до якого вносяться відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання;
· квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
· військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Для реєстрації місця проживання також подаються документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації
Крім того для реєстрації місця проживання у разі зміни місця проживання в межах України подається талон зняття з реєстрації. Такий талон не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:
· документ, що посвідчує особу законного представника;
· документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку, крім зазначених документів, подається також свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Після отримання заяви, працівник територіального підрозділу ДМС України:
· перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним робиться відповідний запис у заяві;
· реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи;
· у разі реєстрації місця проживання заповнює два примірники відомостей про реєстрацію місця проживання особи для надсилання до адресно-довідкового підрозділу та органу державної статистики, картку реєстрації особи та адресну картку, які після здійснення реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України;
· у разі зняття з реєстрації заповнює три примірники талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні, один з яких надсилає до адресно-довідкового підрозділу, другий – до органу державної статистики, а також вносить відомості про зняття з реєстрації особи до картки реєстрації особи та адресної картки, які після зняття з реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України;
· вносить відомості до повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування призовників та військовозобов’язаних, якщо особа є призовником або військовозобов’язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату;
· вносить відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання до паспортного документа особи шляхом проставляння в них штампа реєстрації місця проживання особи;
· повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання.
У разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання до територіального підрозділу ДМС України, на території обслуговування якого було зареєстроване попереднє місце проживання особи, у той же день надсилається письмове повідомлення про зняття особи з реєстрації місця проживання та талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні. У разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні до адресно-довідкового підрозділу не надсилається. У відомостях про реєстрацію місця проживання особи робиться відмітка "одночасно знято з реєстрації".
У паспортний документ особи, місце проживання якої реєструється з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання, територіальним підрозділом ДМС України спочатку проставляється штамп зняття з реєстрації місця проживання особи, а потім штамп реєстрації місця проживання особи.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 274; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!