Особливості використання граматичних форм займенників у професійному мовленні
1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках): Пропоную, а не
„Я пропоную”.
2. Слід уникати вживання займенників:
– із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;
– складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий;
– усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої.
3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів: на моєму, цей захід, а не „на моїм”, „сей захід”.
4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку: я запровадив, а не „мною запроваджено”.
5. Слід уникати двозначності, що може виникнути:
– якщо займенник віддалений від слова, із яким синоніміч- но пов’язаний: Аварійна квартира, у якій мешкає пенсіонерка, потребує ремонту, а не „Пенсіонерка мешкає в аварійній квартирі, її треба відремонтувати”;
– якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим: Голова зборів відхилив пропозицію лаборанта Горобець В. О., а не „Лаборант Горобець В. О. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився”;
– якщо замість особового займенника вжито присвійний: Я отримав завдання..., а не „Моїм отриманим завданням було...”;
– якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій: Він власноруч відремонтував особисту машину, а не „Він своїми руками відремонтував свою машину”;
|
|
|
– якщо вжито зворотний займенник із неконкретним спів- віднесенням: Комісія запропонувала надати послуги адміністрації в розслідуванні НП, а не „Комісія запропонувала ад- міністрації взяти на себе функції щодо розслідування НП”.
– якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником: Цим гіллям закрили канаву, а не „Цими гіллями закрили канаву”;
– якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка: Виконано за умови, а не „Виконано за однією моєю умовою”.
6. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи Зн. відмінків їх ніж присвійного займенника їхній: їх обладнання, а не „їхнє обладнання”.
7. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться. Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у
1-й особі множини (від імені організації, установи, закладу
– Нагадуємо..., Надсилаємо..., Повідомляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Адміністрація повідомляє..., Ректорат просить). Без займенника я укладаються
розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у
|
|
|
1-й особі однини (Доручаю..., Пропоную..., Наказую...). Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.
8. Запам’ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях: Дякую Вам. Пробачте мені. О котрій годині призначили. Котра година? Властивий йому. Характер- ний для нього. Телефонував йому. Вибачити йому. Кепкувати з нього. Деякі учасники.
Правильний наголос у займенниках – це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності.
У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того.
Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні
Особливості використання прикметників у ділових папе- рах:
1. Перевага надається прикметникам книжного походжен- ня: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтовний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.
|
|
|
Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови.
2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.: менш вдалий, а не „невдаліший”.
3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порів- няння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: менш оптимальний, а не „менш оптимальніший”.
4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні – особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв’язки, обов’язки, переговори.
5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому: на старому обладнанні, а не „на старім обладнанні”.
|
|
|
6. Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням: великий, а не „чималий”
7. Слово „самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-: найвищий, а не „самий високий”.
8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: досягнення студента, студентські досягнення, а не „студентові досягнення”.
Але усталеним є вживання присвійних прикметників:
– у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль; – у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова.
9. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником: житель м. Біла Церква, а не „білоцерківський житель”.
Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять:
– від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект;
– від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Маґелланова протока, Баренцове море.
10. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: винахідливий капітан, а не „винахідлива капітан”.
11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та Зн. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівни- ком п’ять і більше: Чотири великі контейнери; За останні вісімдесят років.
12. Для визначення часу треба: а) уживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж прислівник; б) щоб прикметник стояв не в М., а Р. відмінку без прийменника: позаторік, а не „у позаминулому році”.
13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових за- кінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, а не „медичні приладдя”.
Питання для самоперевірки
1. Що називається прийменником, іменником, займенником?
2. Які закінчення має кличний відмінок?
3. Як відмінюються займенники різних розрядів?
4. Як утворюються ступені порівняння прикметників?
Література
1. Волкотруб Г. Й., Венцковський А. М. Українська ділова мова: Практикум. – К., 2004.
2. Зубков М. Сучасна українська ділова мова: Підручник.
– Х., 2004.
3. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. – Л., 2006.
4. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К., 2006.
5. Орфографічний словник української мови. – К., 1994.
6. Патрико З. Загальне редагування. – Л., 2001.
7. Плотницька І. М. Ділова українська мова. – К., 2004.
8. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. – К., 2000.
9. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови.
– Тернопіль, 2000.
10. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознав- ства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови. –К., 2004.
11. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання.–
К., 1998.
12. Ющук І. П. Практикум з правопису української мо- ви. –
К., 1997.
Аудиторна робота
Завдання 1. Поставте іменники в родовому відмінку однини. У дужках – пояснення значень слів.
Індивід, ясень, тролейбус, форинт (грошова одиниця), відсоток, форд (автомобіль), графік, спосіб, Петербург, відділ, мороз, інструментарій, бетон, дефолт, опір, бізнес, коридор, конфлікт, Вашингтон (штат), статус.
Завдання 2.Запишіть прикметники разом, окремо або через дефіс:
народно/господарський, карко/ломний, внутрішньо/заводський, загально/державний, різко/окреслений, давньо/верхньо/ німецький,семи/разовий, електронно/обчислювальний, історико/культурний, військово/патріотичний, крохмале/патоковий, біло/блакитний, структурно/різнорідний, житлово/комунальний, водо/тривкий, виробничо/споживчий.
Завдання 3. Використовуючи кличний відмінок, утворіть звертання з кожним з поданих імен.
Лариса Петрівна, Іван Петрович, Микола Васильович, Марія Яківна, Зоя, Коваль, Платон, Жанна Захарівна, Оля, Ольга, Олег.
Завдання 4. Поєднайте звертання з одним із слів з попе- реднього завдання.
Друг, шановний, дорогий, дорога, добродій, добродійка, милий, мила, моя, мій, люба, любий, пан, панна, пані.
Завдання 5. Виправте помилки у реченнях.
1. Пошили чобітки для дітей, які їм дуже подобаються.
2. Почувся гуркіт, і з-за лісу появився літак, прямуючи до аеродрому. 3. Т. Г. Шевченко, він усе життя служив народо- ві своїм натхненним словом. 4. Прийшли батьки старших учнів, яких зустріла вчителька.
Завдання 6.Оберіть і запишіть правильну форму вжи- вання займенників:
дякую Вас – дякую Вам;
пробачте мене – пробачте мені;
о котрій годині – на котру годину;
котра година – скільки годин;
характерний йому – характерний для нього;
кепкувати над ним – кепкувати з нього.
Завдання 7. Перекладіть дієприкметникові конструкції українською мовою, уникаючи описових дієслівних зворотів та ненормативних утворень:
Воспитывавшийся в условиях, внушающая сила медиа, ведущий способ, существующие отличия, знающий ино- странные языки, обострившийся интерес, контактирующие языки, человек, остававшийся в бездействии, не способен…, желающий помочь, продолжающий настаивать на том, что.
Завдання 8.Прізвища, виділені жирним шрифтом, запишіть в орудному відмінку однини чоловічого роду; слова і словосполучення, виділені курсивом, – у кличному відмінку; підкреслені – в давальному.
Дорош, Яцків, Маньо,пан декан, пані Любов, депутат Марчук, Микола Петрович, Розалія Яківна, Сидір, Геннадій,Левченко Михайло Трохимович.
Позааудиторна пошуково-аналітична робота
Завдання 1.Пригадайте типи відмінювання прізвищ, імен та імен по батькові. Провідміняйте:
Бойко Олег Іванович, Бойко Ольга Петрівна, Ковалів Федір Володимирович, Майборода Віталій Сергійович, Карпен- ко-Карий Василь Степанович.
Завдання 2. Виправте помилки, допущені у творенні ступенів порівняння прикметників.
Більш дорожчий, менш тісніший, найдорожчий за всіх, найбільш найулюбленіший, найменш гарніший, самий найкращий.
Тема: Синтаксичні норми української
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 806; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!