Позааудиторна пошуково-аналітична робота
Завдання 1.Доберіть синоніми до поданих слів.
Адміністрація, акциз, акція, аргумент, бізнесмен, корес- понденція, вексель, конкуренція.
Довідка:умови, обставини; пай, частка; підприємець, правління; довід, доказ; боргове зобов’язання; непрямий податок; змагання; листування.
Завдання 2.Складіть речення, у яких би подані нижче слова були омонімами.
1. Бал, туш, гриф, тур, лама, вид, міна, край, мул.
2. Точити, переводити, доходити, засипати, топити.
Тема: Орфографічні та орфоепічні норми
Сучасної української літературної мови.
План
1.Орфографічні норми української мови.
2.Орфоепічні норми сучасної української літературної мови.
Орфографічні норми української мови
Орфографія –це система загальноприйнятих правил про способи передачі усного мовлення в писемній або друкованій формі.
Терміну грецького походження «орфографія» відповідає українське слово «правопис», але воно ширше за значенням, оскільки включає ще й «пунктуацію».
Основне поняття орфографії як розділу мовознавства – це орфограма.
Орфограма –це правильне написання, яке потрібно вибрати з кількох можливих варіантів.
До основних орфограм належать:
Вживання апострофа
І. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї при наявності роздільної вимови:
1. Після губних б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який належить до кореня:
п’ять, сім’я, в’юн, верф’ю, любов’ю, п’ється, б’є.
|
|
|
2. Після р у кінці складу:
сузір’я, довір’я, матір’ю, бур’ян, пір’я, (на) подвір’ї.
3. Після префіксів, які закінчуються на будь-який приголосний:
перед’ювілейний, під’юдити, без’язикий, об’їзд, возз’єднати.
4. У слові Лук’ян та похідних від нього словах:
Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янець.
5. У складних словах, друга частина яких починається на я, ю, є, ї:
пан’європейський, дит’ясла, мін’юст.
6. Після частини пів- перед словами, які починаються на я, ю, є, ї:
пів’ящика, пів’юрти. пів’яблука,
II. Не ставиться апостроф:
1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ними є інший приголосний (крім р), що належить до кореня:
Святослав, цвях, морквяний, духмяний, мавпячий
(але: торф’янистий, серм’яга, арф’яр, черв’як).
УВАГА! Якщо попередній приголосний належить до кореня, то апостроф пишеться:
розв’язати, розм’якнути, сп’яніти, зв’язок.
2. Після р на початку складу:
рясно, гарячий, буряк.
Подвоєння і подовження приголосних
Подвоєння і подовження приголосних – це збіг однакових приголосних, який відбувається з різних причин.
Подвоєння – 1. Це збіг однакових приголосних на межі значущих частин слова (одна частина закінчується, а друга починається на той самий приголосний):
|
|
|
а) префікс + корінь:
ввечері, наддністрянський, ззаду, віддзеркалювати, оббити, роззброєння,
б) корінь + суфікс:
законний, стінний, письменний, щоденник, ранній, займенник,
(але: юний, скляний, дерев’яний, качиний),
в) дієслово з кінцевим кореневим с + частка ся:
піднісся, трясся, пасся, розрісся,
г) у складних словах на стику основ:
трьохсоттисячний, піввікна, військкомат, юннат,
2. У прикметникових наголошених суфіксах -анн-, -янн-, --енн, які вказують на вияв ознаки в більшій мірі:
височе΄нний, здорове´нний, нездола´нний, нескінче´нний, незрівня´нний,
Подвоюється н і в наголошених суфіксах прикметників-старослов’янізмів:
священний, благословенний, блаженний, вогненний,
мерзенний, окаянний.
Ніколи не подвоюється н у суфіксах дієприкметників (суфікс ненаголошений).
Порівн.:
прикметник дієприкметник
нездола΄нний нездо΄ланий
незрівня΄нний незрі΄вняний
нескінче΄нний нескі΄нчений
УВАГА! В іменниках на -ість, утворених від прикметників, написання -нн- або -н- зберігається:
нездола΄нність, непримире΄нність, мерзе΄нність, ви΄хованість,
зі΄браність, захо΄пленість.
|
|
|
Подовження – це результат фонетичного явища (прогресивної асиміляції), внаслідок якого на місці колишнього суфікса -j- утворився подовжений приголосний: [знаньje] - [знан΄jе] - [знан΄н΄е] (потім закінчення -е за аналогією до іменників середнього роду на -я ІV відміни (теля, порося, кошеня, зайченя) перетворилося в а.
Подовжуються приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш у таких випадках:
1) в іменниках чоловічого та жіночого родів на -я І відміни:
стаття, рілля, суддя, Ілля,
2) в іменниках середнього роду на -я ІІ відміни:
проміння, затишшя, роздоріжжя, життя, повіддя, колосся, узбіччя,
3) в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни, якщо в називному відмінку слово закінчується на один приголосний:
сіль – сіллю, тінь – тінню, паморозь – памороззю,
піч – піччю, мідь - міддю
(але: радість – радістю, жовч – жовчю),
4) у дієслові ллє і похідних від нього словах:
ллєш, зілляти, наллю, віділлємо,
5) у прислівниках типу:
навмання, спросоння, зрання, попідтинню, старанно.
Чергування приголосних
Іноді при змінюванні або творенні нових слів замість одного звука з’являється інший, тобто відбувається чергування приголосних.
І. Найпоширеніші такі чергування приголосних при словозміні:
|
|
|
а) кінцеві основи
г – ж – з (нога – ніжка – на нозі,
книга – книжка – у книзі),
к – ч – ц (рука – ручка – у руці,
крига – крижина – на кризі),
х – ш – с (вухо – вушко – у вусі, сухий - суша).
б) У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні:
д – дж (ходити – ходжу, водити - воджу),
т – ч (летіти – лечу, хотіти - хочу),
зд – ждж (їздити – їжджу, гніздитися - гніжджуся),
зк – жч (брязкати – бряжчати),
ст – щ (пустити – пущу, мастити - мащу),
ск – щ (тріскати – тріщати, пискнути - пищати).
ІІ. Найпоширеніші такі чергування приголосних при словотворі:
1) перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються приголосні:
г, ж, з + -ськ(ств) -зьк(зтв):
Рига – ризький, Париж – паризький, француз – французький,
к, ч, ц + -ськ (ств) -цьк (цтв):
ткач – ткацький, німець – німецький, дивак –дивацький,
х, ш, с + -ськ (ств) -ськ (ств):
латиш – латиський, чех –чеський, прус – пруський.
При утворенні нових суфіксів приголосні г, ж, з, к, ч, ц, х, ш, с спрощуються.
Винятки: казахський, тюркський, баскський та ін.
УВАГА! Мекка – меккський, Ясси – ясський,
Яффа - яффський, Ніцца – ніццький.
2) При творенні іменників за допомогою суфікса -ин(а) відбуваються такі зміни:
а) буквосполучення -цьк- змінюється на -чч-:
дрогобицький – Дрогобиччина, німецький – Німеччина.
Виняток: галицький – Галичина.
б) буквосполучення -ськ-, -ск-, -сок- змінюються на -щ-:
львівський – Львівщина, пісок – піщина, віск – вощина.
3) При творенні іменників та прикметників за допомогою суфікса -ан- сполучення приголосних -ск-, -шк- змінюються на -щ-:
віск – вощаний, дошка – дощаний.
4) При творенні форми вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників за допомогою суфікса -ш- приголосні г, ж, з змінюються на жч, а с – на шч ( що графічно передається буквою щ):
дорогий – дорожчий, дорожче; близький – ближчий, ближче;
дужий – дужчий, дужче, високий – вищий, вище.
Винятки: легкий – легший, легше;
довгий – довший, довше.
Правопис префіксів
1. Перед приголосними (глухими і дзвінкими) та голосними вживається префікс з-:
зшити, зчепити, зробити, зцілити, загітувати, знести, збити.
Префікс з- переходить у с- перед приголосними к, п, т, ф, х (кафе “Птах”):
скинути, спитати, схвалити, сфотографувати, стишити.
Якщо корінь слова починається двома і більше приголосними, то вживається префікс зі-:
зіграти, зірвати, зігнути, зіпсувати, зімліти, зітліти.
Префікс зу- є у декількох словах:
зустріч, зупинка, зусилля.
2. У префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться буква з:
безтактний, возвеличити, розстріл, безшумний, розміняти, черезплічник.
3. Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:
а) префікс пре- вживається для вираження найвищого ступеня (його можна замінити словом “дуже”):
премудрий, прекрасний. предобрий, претихий;
б) префікс при- означає приближення, приєднання і неповноту дії:
прибігти, прибути, пришивати, присісти, пригоріти,приклеїти;
в) префікс прі- вживається у трьох словах:
прізвище, прізвисько, прірва.
4. У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється:
відтягти, підпиляти, обстеження, міжсоюзний, надходження.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!