Випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
План
1. Багатозначні слова та контекст.
2. Пароніми та омоніми у професійному мовленні.
3. Синонімічний вибір слова.
Багатозначні слова та контекст
Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового.
У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення, називаються однозначними. Однак, у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово – багато, знак). Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і „1. Невеличкий предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник, серце”, і „2. Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)”, і „3. Самі звукові сигнали, певні характерні звуки”, і „4. Рослина з кольоровими квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони”. Як видно з наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька важливих ознак предмета або явища, у цьому разі його призначення – видавати звуки і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть неминучість багатозначності.
|
|
|
Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинити неясність або й перекручення думки.
Пароніми та омоніми у професійному мовленні
Пароніми – слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Порівняймо значення паронімів:
Адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місцезнаходження установи.
|
|
|
Виборний – вживається, коли йдеться про виборну посаду. Виборчий – пов’язане з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів (виборча кампанія, виборче право, виборчий бюлетень). Виключно – лише, тільки (виключно для співробітників комерційних банків). Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (товарна біржа має винятково важливе значення).
Дипломат– посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант – особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі.
Дипломник – автор дипломної роботи, підготовленої у вищому на- вчальному закладі чи коледжі.
Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці, шахті (також виборча дільниця). Ділянка – частина якої-небудь поверхні, земельної площі, галузі, сфера діяльності (садова ділянка, дослідна ділянка).
Особистий – який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність (особистий підпис, особисте життя). Особовий – який стосується людини взагалі. Вживається в усталених словосполученнях: особова справа, особовий склад військових загонів, навчальних закладів. У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: „личный”.
|
|
|
Покажчик – напис, стрілка, довідник. Показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник.
Омонімами називають слова, які мають однакове звукове оформлення, але зовсім різні значення. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (гостра коса і дівоча коса) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між значеннями вже втрачені. Омоніми в мовленні, як і багатозначні слова, виступають звичайно в такому контексті, який не залишає сумнівів щодо їх значення. Тому наявність омонімів у мові здебільшого не викликає труднощів при спілкуванні. Про це свідчить і той факт, що кількість омонімів з розвитком мови не тільки не зменшується, а, навпаки, збільшується. Чимало омонімів виникає у зв’язку із запозиченням слів: бал – „танцювальний вечір” і бал – „оцінка, цифрове позначення” (за походженням – різні слова французької мови).
Розрізняються повні омоніми – слова однієї частини мови, що збігаються в усіх своїх формах (ключ у замку і ключ журавлів) і часткові омоніми, серед яких виділяють:
|
|
|
– омоформи– слова, що збігаються тільки в кількох або одній якійсь формі (найчастіше це слова різних частин мови): рідна мати – мати можливість;
– омофони– різні за значенням слова, що вимовляються однаково, але пишуться по-різному: сонце – сон це; роман – Роман;
– омографи– слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному: зáмок – замóк, дорóга – дорогá.
Синонімічний вибір слова
Синоніми – це слова, а також стійкі словосполучення, що при повній чи частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні значення. Наприклад: завірюха, хуртовина, метелиця, віхола, заметіль, хуга, завія, сніговій, сніжниця, хурделиця. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне на- низування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову. Синоніми поділяються на три основні групи:
– лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий, видатний, славетний, знаменитий);
– стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються сти- лістичним і емоційним забарвленням (говорити, мовити, пророчити, верзти);
– абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в різних контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство, лінгвістика). Таких синонімів в українській мові небагато.
Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок у професійному мовленні. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту. Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
ВІРНО – ПРАВИЛЬНО
У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні „правильно”. І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв’язав, вірно відповів. Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Наприклад: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав.
ВОДІЙ – ШОФЕР
Досить часто ці слова вживаються як рівнозначні і взаємозамінні. Можна сказати водій таксі і шофер таксі, водій автомашини і шофер автомашини.
Водій – це загальна офіційна назва людини, що керує тран- спортними засобами, механізмами, агрегатами. За своїм по- ходженням це досить давнє слово: „людина, що вказує шлях кому-небудь”. Водій у сучасній української мові „людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм”.
Слово шофер – досить недавнє запозичення з французької мови. У сучасній української мові шофер – це назва тільки водія автомобіля, водія професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить тільки власний автомобіль, шофером не називають.
ГОСПІТАЛЬ – ШПИТАЛЬ
Це слова-синоніми, запозичені українською мовою через різні мови-посередники. Перше – через голландську та російську, друге – через німецьку та польську. В українській сучасній мові госпіталь уживається на позначення лікарні для військових і є загальноприйнятим.
Шпиталь – того самого значення, що й госпіталь, має вужчу сферу вживання; воно не вживається в офіційно-діловому мовленні. Ця назва трапляється в художньому стилі. Але кожен із синонімів передбачає і додаткові лексичні значення чи їх відтінки.
ГРУЗОВИК – ВАНТАЖІВКА
Слово вантажівка останнім часом активно вживається у пресі, на радіо й телебаченні. Слово вантажівка є гідним замінником скалькованого з російської мови грузовик. Його рекомендуємо вживати в усіх сферах.
ЖИТЕЛЬ – МЕШКАНЕЦЬ
Поряд зі словом житель (жителі міста, жителі морів) у сучасній української мові помітна тенденція широко вживати синонім мешканець.
Слово мешканець (запозичене з польської) усталилося з назвою особи, яка займає якесь приміщення для житла: мешканці будинку, мешканці квартири. Але останнім часом слово мешканець активізувалося і як назва особи, що живе в певному місці (тобто в значенні „житель”): мешканці Києва, мешканці сільської місцевості. Так можна сказати і про тварин, які населяють певну місцевість: мешканці лісу, мешканці морів, мешканці пустелі.
З ОГЛЯДУ – З ПОГЛЯДУ
З огляду на щось означає „через те, що”, „зважаючи на те, що”. Інше значення передається словами з погляду. Наприклад: з погляду старшого віком. Обидва прийменники надають висловлюванню книжного забарвлення
ЗАМІСНИК – ЗАСТУПНИК
Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник – це офіційна назва посади.
КВИТОК – БІЛЕТ
Квиток – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.
НАСТУПНИЙ – ПОДАЛЬШИЙ
Слово наступний вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: подальше життя, подальша доля.
ОБОПІЛЬНИЙ – ВЗАЄМНИЙ
Слова взаємозамінні, мають значення „спільний для обох сторін”. Характерна сполучуваність: за взаємною і обопільною згодою, обопільне і взаємне бажання, взаємна і обопільна приязнь (допомога). Слово обопільний характерніше для книжних стилів, особливо офіційно-ділового. У складних словах уживається частина взаємо-: взаємовигідний, взаємовиручка, взаємовідносини, взаємовплив.
ПАСХА – ПАСКА – ВЕЛИКДЕНЬ
Ці три слова в значенні „назва релігійного свята Воскресіння Христового” є стилістичними синонімами. Слово пасха (за походженням давньоєврейське) – церковно-книжне, його зустрічаємо в українських перекладах Біблії. Слово пасха є в мові художньої літератури, офіційно-ділової тощо. Слово паска – розмовний синонім до церковного вживання пасха, фонетичний варіант пасхи. У художній літературі, фольклорі слово паска є широковживаним. Проте основна назва свята Воскресіння в українській мові – Великдень (Великий день). Це буквальний переклад відповідної грецької назви. Він має давню традицію вживання в українському фольклорі, художній літературі, у живій народній мові.
Паскою в українській мові ще називають солодкий здобний високий хліб циліндричної форми, що випікається за православним звичаєм до Великодня.
ПОЛОЖЕННЯ – СТАНОВИЩЕ – СТАН
У російській мові на ці слова існують два відповідники
– положение, состояние. Щоб правильно підібрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище – міжнародне, офіційне; вживається в значенні: знайти вихід з певного становища. Слово стан – у таких словосполученнях: стан економіки, стан фінансів, стан справ.
СПИРАТИСЯ – ОПИРАТИСЯ
Спиратися на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір.
СУСПІЛЬНИЙ –ГРОМАДСЬКИЙ
Прикметник суспільний вживається у словосполученнях: суспільна система, праця; суспільне становище, виробництво, буття. Громадський – це обов’язок, порядок, діяч; громадська робота, справа.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 853; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!