Заходи з професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Заходи з професійної орієнтації здійснюються в умовах Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів (далі Центр) відповідно до Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (наказ Мінпраці від 13.02.2007 №48) і складаються з :
- розробки рекомендацій та їх реалізації щодо можливостей дитини-інваліда вільного вибору професій, спеціальностей, форми зайнятості та шляхів реалізації особистості в умовах ринкових відносин, прогнозування, планування кар’єри в обраних дитиною –інвалідом сферах діяльності;
- реалізації наявного потенціалу дитини-інваліда та ефективної її інтеграції в суспільне виробництво та соціальне життя.
На підставі Індивідуального сімейного плану реабілітації, складеного Реабілітаційною комісією Центру, визначаються строки, тривалість, послідовність та комплексність заходів з професійної орієнтації дитини-інваліда.
Професійна орієнтація в умовах Центру здійснюється на основі практичних знань, умінь, форм і методів у поєднанні з соціальними, психологічними та педагогічними заходами.
На підставі соціальної діагностики дитини-інваліда, робота з професійної орієнтації здійснюється фахівцями Центру у співпраці психолога, вчителя з трудового навчання, соціального працівника, вчителя-реабілітолога з належним медичним супроводом.
Заходи з професійної орієнтації можуть проводитися для дитини-інваліда протягом всього процесу реабілітації. Для досягнення успішних результатів у даному напрямку обов’язкова участь батьків. Проте критичний вік, на якому необхідно зосередити увагу фахівців Центру, це вік від 14 до 18 років. Саме в цей період життя в дитини формується інтерес до певної професії (спеціальності), зайнятості, умов і організації праці, заробітної платні, відношення до роботи та ін.
|
|
|
Основні принципи професійної орієнтації полягають у ранній та безперервній трудотерапії в майстернях різного профілю, метою якої є надання дитині – інваліду навичок простих видів праці.
Заходи з професійної орієнтації дітей – інвалідів
|
|
|
1.1. Проведення професійної орієнтації передбачає низку заходів:
- з’ясування рівня загальної та професійної освіти дитини - інваліда віком від 14 до 18 років;
- виявлення кола потенційно доступних дитині професій;
- діагностику індивідуальних професійних можливостей;
- ступінь розвитку пізнавальних функцій;
- актуальний запас знань, уявлень;
- ступінь розвитку конструктивно – практичної діяльності, навичок, умінь;
|
|
|
- психологічна діагностика здібностей;
- виявлення професійних інтересів, переваг, планів як самої дитини – інваліда, так і дорослих
членів сім’ї по відношенню до неї;
- розширення загальної уяви про світ професій та докладна інформація про об’єктивно доступні дитині професії;
- у разі необхідності корекції професійних намірів дитини та дорослих членів її сім’ї по відношенню до неї, допомога у виборі відповідної професії;
- організація професійного навчання за обраною професією.
1.2. Цілі професійної орієнтації:
- забезпечення соціальних гарантій у сфері вільного вибору професії, форми зайнятості та шляхів самореалізації дитини – інваліда в умовах ринкових відносин;
- досягнення збалансованості між професійними інтересами дитини – інваліда, її психофізичними особливостями та можливостями ринку праці;
- прогнозування професійного успіху в будь-якій сфері трудової діяльності;
- сприяння розвитку професіоналізму особистості як важливої умови її задоволення працею, реалізації індивідуального потенціалу.
1.3. Основні методи професійної орієнтації:
- інформування (індивідуальне, групове, масове, безпосереднє (лекція, бесіда), опосередковане (засоби масової інформації);
|
|
|
- професійне консультування;
- професійний відбір;
- анкетування;
- тестування;
- різні педагогічні методи.
Професійна діагностика
2.1. Професійна діагностика проводиться групою спеціалістів Центру з поєднанням педагогічних та психологічних заходів та медичного супроводу. Розвиток психічних та фізичних здібностей дітей-інвалідів сприяють кращому засвоєнню тих чи інших знань, умінь, навичок (Додаток 3).
2.2. Фахівцями Центру складаються відомості щодо професійної орієнтації дитини – інваліда:
- чи проходила дитина-інвалід профорієнтацію;
- де вона її проходила;
- як здійснювався вибір професії;
- професія, за якою рекомендовано навчання.
3. Професійна інформація
Фахівцями Центру здійснюється робота з професійної інформації, яка дає змогу дитині-інваліду ознайомитися з різними професіями, з вимогами, які ці професії висувають до людини, а також, де ними можна оволодіти. Це можуть бути бесіди, лекції, перегляд телепрограм профорієнтаційного спрямування, проведення кінолекторіїв про професії, зустрічі з керівниками підприємств, директорами центрів професійної реабілітації інвалідів.
|
|
|
Оцінюючи реальність професійного потенціалу, важливо звернути увагу на два аспекти: по-перше, на поширеність обраної професії й імовірність вступу до навчального закладу, який надає професійну освіту. І друге - потрібно мати кілька альтернативних варіантів. Дітям-інвалідам та їх батькам необхідно пояснити, що життя динамічне і мінливе. На шляху реалізації поставленої задачі, мети можуть виникнути несподівані перешкоди: невдача на вступних іспитах, несподіване зниження попиту на обрану професію, відсутність матеріальних можливостей, переїзд на інше місце проживання й багато іншого. Слід пам'ятати, що ту саму мету можна досягти різними способами і ці способи потрібно мати на увазі. Важливо допомогти дитині познайомити її не тільки з різними типами навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю, але й зі зв'язками між професіями: оператор ПК - технік-програміст - інженер-програміст; помічник менеджера - менеджер - керівник.
Професійна консультація
4.1. Професійна консультація – складова частина професійної орієнтації, яка проводиться з урахуванням фізичних та психологічних особливостей дитини – інваліда, її здібностей та схильностей, загальної та професійної підготовки, а також відомостей про попит професій на ринку праці, можливостей працевлаштування та навчання за тими чи іншими професіями та спеціальностями.
4.2. Форми професійної консультації:
- професійна інформація – повідомлення про попит професій на ринку праці та можливості професійного навчання; умови прийому у професійні навчальні заклади; особливості окремих професій (зміст та умови праці, вимоги, які висуваються до робітника, сфери застосування професії, можливості подальшого підвищення кваліфікації і т.п.);
- бесіда - практичні поради вчителів, батьків, які добре знають дитину – інваліда, особливо коли їй складно зробити самостійний вибір або вона робить його у протиріччя з особистими якостями, станом здоров’я та економічною ситуацією;
- визначення професійної придатності на основі психологічного вивчення особистості. Ця форма професійної консультації найбільш відповідальна і повинна проводитися тільки спеціалістами Центру.
4.3. Професійна консультація засновується на наступних принципах:
1) добровільної участі дитини в консультації;
2) її активності у прийнятті рішення;
3) конфіденційності діагностичної інформації;
4) існування декількох варіантів вибору.
4.4. Професійна консультація проводиться в декілька етапів та включає:
- попередню бесіду;
- психологічну діагностику здібностей та схильностей: анкетування дитини, вивчення її інтересів до різних сфер діяльності (опитувальник ”Карта інтересів”), вивчення інтересів та нахилів дитини – інваліда на основі класифікації професій (Диференційно – діагностичний опитувальник); вивчення комунікативних і організаторських нахилів, пізнавальних та соматичних здібностей; вивчення рис характеру дитини – інваліда (Додатки 1,2).
- вироблення плану життєвого шляху та визначення професійного вибору.
Професійний відбір
Процес вірогідної оцінки професійної здатності дитини – інваліда, вивчення можливостей оволодіння нею обраною спеціальністю. У професійному відборі визначають чотири складові:
- медичний;
- фізіологічний;
- педагогічний;
- психологічний.
Поняття „професійний відбір” та „психологічний відбір” часто ототожнюються, тому що суттю останнього є діагностика та прогнозування здібностей.
Основні етапи психологічного професійного відбору:
- отримання та первинна обробка необхідної вихідної інформації;
- формулювання прогнозів на основі здібності до даного виду професійної діяльності та оцінка запропонованого рівня придатності дитини – інваліда;
- верифікація прогнозів.
Система психологічного професійного відбору включає комплекс спеціальних діагностичних методик, технічних засобів та стандартизованих процедур. Також використовуються прийоми узагальнення, інтерпретації отриманої діагностичної інформації та складання прогнозів успішної діяльності.
Професійне самовизначення
Важливим чинником цього процесу є своєчасність професійного самовизначення, яке передбачає три етапи. Як відомо, найбільше правильному вибору професії сприяє практична діяльність. Тільки спробувавши свої сили на практиці, можна говорити, наскільки подобається робота, чи сприяє вона самореалізації. Професійне самовизначення передбачає три етапи.
Перший етап
Розвиток інтересу дитини до навколишніх об’єктів і формування наочно - маніпулятивних умінь.
Тактильне, кінестетичне сприйняття різної фактури поверхні предметів відбувається з використанням іграшок, спеціально виготовлених з різного матеріалу сенсорних дошок з гладкою, шорсткою, м’якою, колючою й іншою поверхнею.
У ході спільних дій педагога і дитини - інваліда розвивається інтерес до різних за властивостями матеріалів: фарби, клейстеру, глини, води, крупи та інших. Фахівці Центру мають надавати дітям можливість збагачувати свій сенсорний досвід в процесі різних дій з матеріалами і викликати у дітей реакції здивування, задоволення, усмішку.
Увагу дітей-інвалідів до наочного оточення привертають прилади із звуковими і світловими ефектами: гирлянди, магнітофон, іграшки із звуковими ефектами, адаптовані електронні вимикачі та інш. Ці предмети і матеріали викликають бажання у дітей „торкатись”, „взяти”, ”пересипати”, провести інші активні дії, які, у свою чергу, допомагають розвитку зорово – моторної координації, функціональним можливостям кистей і пальців рук. Малювання фарбами, розмазання клейстеру, спроби розім’яти м’яку глину сприяють зниженню підвищеного тонусу м’язів рук, розвивають зорово-рухову координацію.
На заняттях з дітьми використовуються доступні наочні ігри, засоби художньої творчості, побутові предмети. Зокрема, формуються дії захоплення і утримання в руках таких предметів, як ложка, виделка, чашка. Використання на заняттях даних предметів сприяє розвитку інтересу до наочної діяльності, координації рухів, емоційної чуйності дітей.
Другий етап
На другому етапі передбачається проведення занять художньої творчості: малювання, ліплення, аплікація, а також початок роботи за наступними напрямами допрофесійної підготовки: рослинництво, шиття, в’язання, лозоплетіння та ін. На даному етапі формуються навички виконання окремих трудових дій, операцій. У зв’язку з нестійкістю уваги дітей, їх швидкою стомлюваністю кожна операція вимагає багаторазового повторення в ході виконання різних вправ. Враховуючи таку потребу, програма по кожному предмету передбачає не тільки набір формованих дій, але і їх операційний склад.
Третій етап
Третій етап спрямований на формування таких якостей у дітей-інвалідів, які б дозволяли їм реалізовувати свої знання.
Тривалість проходження етапів і зміст допрофесійної підготовки кожної дитини залежить від її індивідуальних особливостей розвитку та визначається індивідуальним планом реабілітації.
7. Професійна адаптація– пристосування, звикання дітей-інвалідів до свідомо вибраної професії
7.1. Рослинництво передбачає засвоєння таких доступних навичок для дітей і підлітків, як поливання рослин, розпушення грунту, підготовка насіння до посадки, виготовлення ґрунтових сумішей для кімнатних рослин і розсади.
7.2. Навчання шиттю передбачає засвоєння доступних операцій роботи з тканиною та шкірою з використанням ножниць, голок, шпильок, лінійки, шаблонів, електричної швейної машинки, оволодіння операціями шиття на електричній швейній машинці, націлене на виготовлення простих виробів з тканини: серветок, сумок, мішечків, формування навичок роботи з праскою.
7.3. Ліплення передбачає виготовлення творчих робіт з різних пластичних матеріалів. Уміння і навички, сформовані в ході засвоєння різної наочно-практичної діяльності є основою навчання ліпленню. На заняттях з ліплення діти вчаться ліпити знайомі прості предмети, об’єкти навколишньої дійсності, передаючи їх форму, колір, просторові відносини. У процесі роботи діти – інваліди знайомляться з різними пластичними матеріалами, їх властивостями.
Основними завданнями при навчанні ліпленню є:
- формування умінь користуватися такими інструментами і пристосуваннями як: клейова тканина, зрізи дерев’яні або пластмасові, ніж, качалка, фактурна тканина, форми, штампи, форми для витискування, підкладкова дошка (фанерка, пластикова підставка), шматочок тканини для витирання рук, посудина з водою;
- опанування прийомами роботи з різними пластичними матеріалами;
- навчання основних правил роботи з пластичними матеріалами й інструментами (готувати робоче місце, ліпити на дощечці, не витирати руки одягом, мити руки після ліплення, прибирати робоче місце та інш.)
7.4. Аплікація – один з видів прикладного мистецтва, який використовується для художнього оздоблення різних предметів за допомогою прикріплення до основного фону вирізаних декоративних або тематичних форм. За своїм змістом аплікація ділиться на наочну (складається з окремих зображень), декоративну (орнаменти, узори), сюжетну (відображає сукупність дій, подій).
Навчання аплікації засноване на уміннях і навичках, сформованих у ходінаочно-практичної діяльності і націлене на засвоєння дітьми прийомів виготовлення аплікаційних робіт. Аплікація дозволяє дитині побачити контур предмета, який потім стане основою графічного образу. Для розвитку в дитини образотворчих навичок (уміння відображати предмет тієї чи іншої форми) виконуються такі заходи:
- виховання в дітей інтересу до виконання аплікаційних робіт;
- знайомство з різними матеріалами й інструментами;
- формування умінь виконувати наочну, декоративну, сюжетну аплікації;
- розвиток творчого ставлення до роботи з аплікаційними матеріалами;
- формування умінь готувати і прибирати робоче місце.
7.5. Малювання націлене на засвоєння дітьми доступних прийомів образотворчої діяльності. Базовими для навчання малюванню є сформовані предметно-практичні дії.
Зміст навчання спрямований на:
- знайомство з матеріалами і інструментами, за допомогою яких діти вчаться отримувати прості зображення;
- засвоєння прийомів наочного малювання;
- навчання виконанню сюжетних і декоративних малюнків.
Важливим завданням є навчання дітей готувати і прибирати робоче місце. Програма має передбачити два етапи навчання: підготовчий і образотворчий. Процес малювання цікавий і захоплюючий для дітей. Мазаннями, штрихами дитина вчиться передавати явища навколишнього середовища, знайомі предмети, створює нові образи і шукає засоби для їх втілення.
Разом з формуванням навичок образотворчої діяльності в дітей виховується емоційне відношення до світу, розвивається сприйняття, уява, зорово – рухова координація, перцептивно-моторні уміння.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 479; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!