Організація педагогічної реабілітації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Термін «реабілітація» стосується процесу, що має на меті допомогти дітям-інвалідам досягти їхніх оптимальних фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівнів діяльності та підтримувати їх, надавши їм, тим самим, засоби для зміни життя і розширення рамок незалежності (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, 20.12.1993)
Реабілітація дітей-інвалідів – одне з ключових питань, що перебуває в полі зору як державних, так і громадських організацій, що займаються проблемами цієї категорії дітей. Особлива роль у позитивному розв’язанні даного питання належить педагогам – реабілітологам.
У центрах соціальної реабілітації дітей-інвалідів створюється реабілітаційне середовище, у якому відбуваються всі реконструктивні процеси щодо корекції вад розвитку.
Третя частина методичного посібника містить інформацію з організації педагогічної реабілітації дітей-інвалідів, яка складається з педагогічної діагностики та корекційно-педагогічної роботи. Певну увагу приділено характеристиці методик, що використовуються в процесі корекційної роботи, зокрема арт-терапії, методиці Марії Монтессорі, музикотерапії, ігротерапії та казкотерапії, наведено приклади Карт педагогічної діагностики дітей-інвалідів різного віку.
Загальні положення
1.1. Педагогічна реабілітація – застосування засобів спеціального навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями здоров’я з метою формування особистості, яка володіє певним рівнем знань.
|
|
|
Педагогічна реабілітація забезпечує реабілітацію дитини як суб’єкта діяльності.
1.2. Педагогічна реабілітація передбачає:
- педагогічну діагностику;
- корекційно-педагогічну роботу (інтелектуальний розвиток, естетичний розвиток, логопедичну корекцію тощо);
- виховну роботу;
- естетичне виховання;
- інтегроване навчання;
- визначення результатів педагогічної реабілітації.
1.3. Педагогічна діагностика – обстеження дитини-інваліда з метою визначення педагогічних показників у сфері навчання, виховання, освіти.
1.4. Корекційно-педагогічна робота в Центрі спрямовується на корегування та розвиток складових інвалідизуючого захворювання та загальний розвиток дитини-інваліда:
- пізнавальної сфери: відчуття, сприймання, уяви, пам’яті, мислення;
- мовлення та комунікативної функції;
- навчально-практичної діяльності; дій, що мають загально адаптаційне значення – навичок самообслуговування, загальнонавчальних та загальнотрудових умінь;
- емоційної та вольової сфери: розвиток здібностей, нахилів, інтересів, мотиваційної сфери та інші.
Заходи з педагогічної реабілітації дітей-інвалідів
|
|
|
Заходи з педагогічної реабілітації дітей-інвалідів поділяються на три етапи:
перший етап – педагогічна діагностика;
другий етап – корекційно – педагогічна робота;
третій етап – визначення результатів педагогічної реабілітації.
Перший етап: ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА
Педагогічна діагностика – комплекс засобів, методів, прийомів, направлених на всебічне вивчення об’єкту педагогічного впливу.
1.1. Педагогічна діагностика передбачає:
- оцінку освітніх можливостей (відповідність між рівнем розвитку дитини та складністю навчання, а також якістю отриманих знань, умінь та навичок);
- оцінку ефективності навчання (успішність, швидкість та якість освітніх можливостей);
- оцінку працездатності в процесі навчання;
- оцінку графічних навичок та письма;
- оцінку освоєння рідної мови та мовлення, математики та ін.;
- оцінку взаємовідношень з друзями;
- оцінку ставлення до навчання.
Для дитини-інваліда методика педагогічного обстеження конкретизується в залежності від віку.
Педагогічна діагностика дітей-інвалідів раннього віку
1.2.1. Головна мета педагогічної діагностики дитини-інваліда цього віку - отримання даних, які характеризують:
|
|
|
- пізнавальну сферу;
- емоційно-вольову сферу;
- передмовленнєвий та мовленнєвий розвиток ;
- руховий розвиток.
1.2.2. Для дослідження психофізіологічного розвитку дитини першого року життя використовуються методики:
- шкали, направлені на вивчення моторної, мовленнєвої, пізнавальної, соціальної сфер, що ускладнюються по мірі збільшення віку дитини. Результати вивчення дитини оцінюються шляхом порівняння з віковими нормативами.
1.2.3. Оцінюються наступні параметри:
- можливість установлення контакту і характер контакту дитини з матір’ю;
- стан рухової сфери;
- стан сенсорних реакцій (характер проходження, фіксація);
- характер дій з предметами (захват, швидкість, точність, рух пальців, характер маніпуляцій);
- емоційні реакції;
- голосові реакції, їх характер (гукання, лепетання, перші склади).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 301; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!