Другий етап: ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ
Корекційна робота базується на наступних принципах:
- ранньої корекції (передбачає раннє виявлення проблем дитини та організацію корекційної роботи в сенситивні строки);
- реалізації діяльнісного підходу (опір на провідну діяльність кожного вікового періоду, забезпечення умов для формування провідної діяльності та формування самої дитини як суб’єкта діяльності);
- комунікативної направленості (необхідність підвищеної уваги до розвитку мовлення як основного засобу комунікації та цілеспрямоване формування навичок спілкування з дорослими та підлітками);
- індивідуально-диференційованого підходу (враховуються індивідуально-психологічні особливості та потреби кожної дитини, а також особливості, типові для групи в цілому);
- створення сприятливого психоемоційного клімату (реконструкція батьківсько-дитячих взаємовідносин, оптимізація взаємовідносин у сім’ї, гармонізація міжособистісних відношень між матір’ю з дитиною-інвалідом та членами сім’ї; корекцію неадекватних реакцій поведінки та емоційних реакцій батьків, які мають дитину-інваліда; розвиток комунікативних форм поведінки, які сприяють самоактуалізації та самоствердженню; формування навичок адекватного спілкування з навколишнім світом).
- Заходи із психологічної корекції дитини – інваліда
При розробці індивідуальної програми психокорекційної роботи з дитиною – інвалідом слід мати на увазі наступні напрямки, які є складовою загальної структури реабілітаційних психологічних заходів, спрямованих на дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку:
|
|
|
1.1. комплексне вивчення об’єму знань, умінь, навичок, стану пізнавальної діяльності, мовлення, емоційно-вольової сфери, вищих коркових функцій; спостереження за динамікою психічного розвитку при проведенні корекційної роботи; здійснення (визначення) психолого-педагогічного прогнозу;
1.2. розвиток пізнавальної активності, формування стійкої позитивної мотивації у різних видах діяльності:
- розвиток навичок цілеспрямованої діяльності;
- попередження емоційного дискомфорту;
- пробудження стійкої мотивації до спілкування;
- формування концентрації уваги;
1.3. робота психологів, спрямована на забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини;
1.3.1. формування психологічного базису для розвитку вищих психічних функцій:
- сприяння повноцінному фізичному розвитку дитини – інваліда;
- корекція недоліків у рухової сфері;
- розвиток загальної та дрібної моторики;
- формування почуття ритму;
- створення умов для повноцінної міжаналізаторної взаємодії крізь систему спеціальних ігор та вправ.
|
|
|
1.3.2. формування вищих психічних функцій через:
- розвиток сенсорно-перцептивної діяльності та формування уяви;
- розвиток розумових здібностей крізь оволодіння діями заміщення та наочного моделювання в різних видах діяльності;
- розвиток творчих здібностей;
1.4. формування провідних видів діяльності та їх компонентів (мотиваційного, орієнтовно – операційного, регуляційного):
- розвиток предметно – практичної діяльності;
- формування ігрової діяльності;
- формування передумов для оволодіння навчальною діяльністю: уміння планувати, контролювати, регулювати, оцінювати результати при виконанні завдань навчального типу;
- формування основних компонентів психологічної підготовки до шкільного навчання;
1.5. корекція емоційно – вольової сфери:
- формування здатностей до вольових зусиль, довільної регуляції поведінки;
- подолання негативних якостей характеру дитини – інваліда, попередження та усунення афективних, негативних, аутичних проявів, відхилень у поведінці;
1.6. подолання порушень у мовленнєвому розвитку:
- цілеспрямоване формування функцій мовлення;
- розвиток словесної регуляції дій;
|
|
|
- формування механізмів, необхідних для оволодіння зв’язною мовою;
- створення умов для оволодіння всіма компонентами мовленнєвої системи;
- формування передумов для оволодіння навичками письма та читання;
1.7. формування комунікативної діяльності:
- забезпечення повноцінних емоційних та ділових контактів з дорослими та однолітками;
- формування механізмів психологічної адаптації у колективі однолітків;
- формування повноцінних міжособистісних зв’язків та навичок спілкування;
1.8. створення сприятливого психоемоційного клімату в сім’ї:
- реконструкція взаємовідносин батьків та дітей;
- оптимізація внутрисімейних взаємовідносин;
- розвиток комунікативних форм поведінки;
- переформування ближнього оточення дитини-інваліда.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 189; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!