Перший етап: ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА
1.1. Основними принципами психологічної реабілітації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації можна вважати:
а) принцип індивідуального та особистісного підходу – вивчення індивідуальних психічних процесів, що потребує максимальної індивідуалізації використовуваних методів з урахуванням вікових та характерологічних особливостей дітей-інвалідів;
б) принцип безперервності - процес реабілітації повинен здійснюватися безперервно до досягнення максимального розвитку психофізичного стану дитини-інваліда відповідно до потенційних можливостей, а також компенсації або відновлення порушених функцій;
в) принцип комплексного підходу - здійснення комплексного підходу у здійсненні психореабілітаційних заходів, направленість реабілітаційного процесу на різні сфери життєдіяльності та адаптацію дітей-інвалідів у суспільство;
г) принцип послідовності та наступності – поступове і поетапне здійснення реабілітаційних заходів (від простого – до складного, від ближніх цілей – до дальніх), створення ”переходів” від одного реабілітаційного заходу до іншого.
д) принцип визначення відповідності рівня розвитку дитини-інваліда до вимог вікового періоду, у якому вона знаходиться;
е) принцип детермінованого підходу до стану дитини, який враховує виявлення порушень психічних функцій, виявлення їх взаємозалежності з урахуванням первинного дефекту та обумовлених ним дефектів вторинних порядків;
|
|
|
є) принцип динамічного вивчення обумовлює вимоги про облік у процесі обстеження і при оцінці результатів виконання завдань не тільки того, що дитина знає і може виконати в момент дослідження, але і її можливостей в навчанні, тобто «зони найближчого розвитку»;
ж) принцип кількісно-якісного підходу дозволяє враховувати не тільки кінцевий результат роботи, але й засіб дій, раціональності обраних рішень логічної послідовності, наполегливості дитини при досягненні мети.
Психодіагностика дитини – інваліда
Провідна роль в отриманні відомостей про рівень розумового розвитку, особистісних та індивідуально – психологічних особливостей дитини, про життєву ситуацію, у якій відбувається її розвиток, належить психологічному обстеженню дітей. На першому етапі психологічної діагностики дитини відбувається визначення психофізичного стану дитини, виявлення відхилень у психологічному розвитку, визначення форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування тощо.
1.1 Принципи проведення психологічного обстеження:
1.1.1. комплексне та системне вивчення всього життєвого шляху дитини, включаючи ранній період розвитку, а також відомості про батьків; вивчення, яке припускає виявлення не тільки особливостей її пізнавальної діяльності, але й своєрідність емоційно-вольового розвитку, моторики, поведінки, фізичного стану, які розглядаються в різних сполученнях та взаємозв’язках;
|
|
|
1.1.2. підбір діагностичного інструментарію відповідно віку;
1.1.3. детермінований підхід до стану дитини, який припускає не тільки виявлення порушення її психічних функцій, але й виявлення їх взаємозалежності (виявлення первинного дефекту та обумовлених ним дефектів інших порядків);
1.1.4. визначення „зони найближчого розвитку”, здатності до навчання, прогнозу розвитку – основи індивідуальної програми реабілітації;
1.1.5. якісно – кількісна оцінка отриманих результатів, що дозволяє розробити конкретні рекомендації стосовно найбільш ефективних корекційних заходів;
1.1.6. індивідуальний підхід до дитини для забезпечення максимальної ефективності реабілітаційного впливу з урахуванням специфічних потреб особистості.
1.2. Методи психодіагностики дитини - інваліда:
|
|
|
|
1.2.1. Вивчення документаціїмає на меті:
- збір анамнестичних даних педіатра, психіатра, невролога, отоларинголога, офтальмолога, логопеда, дефектолога, педагога, вихователя, соціального працівника;
- формування тактики та стратегії подальшого обстеження дитини – інваліда.
1.2.2. Бесідамає на меті:
- встановлення контакту з дитиною;
- з’ясування важливих відомостей про дитину: рівень розвитку, інтереси, здібності, особливості характеру, поведінки, її стосунків у сім’ї, у школі;
- вичерпна інформація як про саму дитину, так і про мікросоціальне її оточення.
1.2.3. Вивчення та аналіз продуктів діяльності дитиниз метою визначення особливостей її розвитку:
- аналіз навчальних робіт, малюнків, виробів з метою збору та аналізу матеріалу, який відображає особливості психічного розвитку дитини, рівень розвитку сенсорних та моторних навичок;
- узагальнення вивченого та формування висновку щодо психологічного стану дитини з інвалідністю.
1.2.4. Спостереження (за грою, поведінкою, спілкуванням, станом працездатності, навчанням – у природних або лабораторних умовах) з метою визначення рівнів соціально-психологічного та психофізичного розвитку дитини-інваліда в умовах провідної діяльності.
|
|
|
1.2.5. Експеримент передбачає збір даних про дитину та вирішує питання:
- виявлення та систематизацію патологічної симптоматики та надання їй патопсихологічної класифікації;
- проведення структурного аналізу виявлених розладів, виділення первинних симптомів, пов’язаних з хворобою, та вторинних порушень, обумовлених аномальним розвитком в умовах хвороби;
- розроблення програми корекційних заходів, диференційованих у залежності від характеру, природи та механізму порушень.
1.2.5.1. При плануванні експерименту необхідно враховувати емоційний стан та вік дитини, рівень інтелектуального та мовленнєвого розвитку, а також стан зору, слуху, опорно-рухової системи.
1.2.5.2. Констатуючий експеримент дає характеристику актуального стану дитини. Для отримання прогнозу розвитку дитини-інваліда потрібно використовувати навчаючий експеримент, де дитині-інваліду дається завдання, виконання якого викликає труднощі у нормально розвинутої дитини, у той же час навчання виконанню цього завдання не потребує шкільних знань.
У випадку ускладнення при виконанні завдання, дитині надається навчальна допомога, а потім пропонується нове, аналогічне завдання і оцінюється можливість переносу способу дії на це нове завдання.
1.2.5.3. Оцінка результатів експерименту проводиться за трьома критеріями:
- характер провідної діяльності, яка у здорових дітей має активний характер і знижується при психічному недорозвитку або зниженні розумової здатності;
- здатність до сприйняття допомоги (здоровій дитині необхідно від 1 до 5 підказок, розумово відсталим – 20);
- здатність дитини дати мовне формулювання тієї ознаки, на основі якої він виконав завдання.
1.2.5.4. Результати експериментального дослідження фіксуються в протоколі, який обов’язково повинен зберігатися у практичного психолога. Потім проводиться якісно – кількісний аналіз результатів діяльності дитини, але при цьому приділяється велика увага характеристикам якісного порядку, так як вони дозволяють оцінити ступінь самостійності дитини, вміння вибирати той чи інший засіб дії, повноту та глибину розуміння завдання, ступінь витривалості до навантаження, навчання.
1.3.Тести– стандартизовані методики психологічного виміру, що передбачають кількісний вимір показників психічного розвитку дитини, дають можливість виявити ступені сформованості тієї чи іншої психічної функції та визначити міру її відповідності віковій нормі.
При роботі з дітьми-інвалідами можуть використовуватися тести різної направленості, специфіки, методики проведення: тести інтелекту, тести на швидкість реакції, тести особистості та проективні тести.
Анкетування батьків.
1. Чи є у вас в сім’ї ще діти?_______________ Якщо так, то скільки________________________
2.Як вони відносяться до хворої дитини?_______________________________________________
3. Як ваша дитина ставиться до Вас?___________________________________________________
4. Чи є проблеми у вихованні сина/дочки?______________________________________________
5. Які види покарання найчастіше ви використовуєте:
- фізичне покарання
- словесні погрози
- позбавлення розваг
6. Які види заохочення ви використовуєте найчастіше:
- словесна похвала
- подарунки
- ласка
7. У які ігри любить грати ваша дитина?________________________________________________
8. Як часто у вас дома бувають друзі сина/дочки?________________________________________
9. Чи берете ви із собою хвору дитину, як ідете в іншу сім’ю?_____________________________
10. Як інші діти відносяться до вашої дитини?__________________________________________
11. Розкажіть про позитивні риси характеру вашої дитини _______________________________
12. Які недоліки ви бачите у своєї дитині?______________________________________________
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 210; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!