Обґрунтування вибору підготовки води



Невід’ємною стадією допоміжних робіт у ході технологічного процесу є водопідготовка. Вода, яка використовується у виробництві повинна бути максимально хімічно очищеною і відповідати вимогам НТД.

Якість води має велике значення на сучасному фармацевтичному підприємстві. Вода використається практично на всіх стадіях виробництва. Це мийка приміщень і устаткування, санітарно-гігієнічні цілі, приготування аналітичних розчинів, використання як теплоносій і холодоагент, приготування компонентів і готового продукту.

Отримання води очищеної достатньо дорога стадія процесу, поєднує велику кількість операцій, але все це обумовлено вимогами до стерильної продукції.

Можливі забруднення й джерела зараження вихідної води:

Розчинені неорганічні речовини; забруднення органічного характеру; мікроорганізми; особливі забруднення.

Неорганічні забруднення

§ розчинені мінеральні солі,

§ залишки добрив,

§ побутові й промислові відходи.

Органічні забруднення

§ залишки тваринного або рослинного походження,

§ побутові й промислові відходи,

§ залишки пестицидів і гербіцидів.

Мікроорганізми

§ бактерії,

§ водорості,

§ віруси,

§ гриби.

Особливі забруднення

§ глина й земля,

§ залізо, марганець і оксиди металів,

§ частки корозії й залишки інших речовин, що втримуються в трубопроводах.

Нами передбачено наступні стадії процесу водопідготовки:

знесолювання, зворотній осмос (у звоотноосмотичній установці здійснюється очищення води від солей, органічних домішок, твердих суспензій і бактерій), який має 2 ступені очищення, ультрафіолетове опромінення, триступенева дистиляція для отримання води для ін’єкцій.

Лише після здійснення даних етапів вода буде відповідати усім поставленим вимогам та може бути використана у основному технологічному процесі.

Вода очищена (Aqua purificata), яка використовується у виробництві лікарських препаратів та тест-систем, повинна бути максимально хімічно очищеною і відповідати вимогам НТД. У кожній серії отриманої води обов'язково перевіряють значення рН (5,0-6,8), наявність відновлювальних речовин, вугільного ангідриду, нітратів, нітритів, хлоридів, сульфатів, кальцію і важких металів. Допускається присутність амоніаку — не більше 0,00002 %, сухого залишку — не більше 0,001 %. Для безперервної оцінки якості одержуваної води застосовують вимірювання питомої електропровідності.

Найбільш ефективним для даного процесу методом отримання води очищеної, яка буде задовольняти усі поставлені вимоги є застосування установки зворотного осмосу.

Зворотний осмос (гіперфільтрація) — перехід розчинника (води) із розчину через напівпроникну мембрану під дією зовнішнього тиску. Надлишковий робочий тиск сольового розчину набагато більший за осмотичний. Рушійною силою зворотного осмосу є різниця тисків по обидва боки мембрани.

Метод зворотного осмосу полягає у фільтруванні розчинів під тиском через напівпроникні мембрани, що пропускають розчинник (воду) і затримуючі молекули або іони розчинених речовин.

Для очищення питної води застосовують мембранні установки зворотного осмосу з рулонним фільтруючим елементом.

Ефективність зворотного осмосу оцінюють по селективності мембрани - здатності втримувати іони й молекули різного розміру, а також по питомій продуктивності одиниці поверхні. Сьогодні синтезовані полімерні мембрани із широким діапазоном розмірів пор і з високою механічною міцністю. Як наслідок, комплектуючи мембранний апарат набором мембран зі зменшуваним по ходу руху рідини розміром пор, можна одержати з розчину органічних і неорганічних з'єднань особливо чисту воду.

Відмінні риси та переваги установок серії ДВС-М:

§ Високий рівень автоматики й надійності;

§ Низькі експлуатаційні витрати;

§ Простота в обслуговуванні;

§ Ергономічний дизайн;

§ Доступність, безпека.

Системи зберігання й розподілу води очищеної й води для ін'єкцій являють собою циркуляційний контур, у який включена ємність для зберігання. Всі поверхні, що перебувають у контакті з водою, повинні бути виконані з матеріалів, допущених до контакту з рідкими лікарськими препаратами з відповідним ступенем обробки. Швидкість руху води по трубопроводах повинна забезпечувати турбулентність потоку. У системах не повинно бути застійних зон. Відстань від установки зворотного осмосу або дистилятора до накопичувальної ємності, а також від розбірних клапанів до безпосереднього місця споживання води повинне бути зведене до мінімуму. Необхідно забезпечити й можливість стерилізації цих ділянок. У системах розподілу необхідно контролювати температуру. Трубопроводи, як правило, ізолюються. Необхідно забезпечити можливість безперервного моніторингу якості й періодичного відбору проб для повного аналізу.


Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 266; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!