Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
1. Передумови суцільної колективізації.
2. Особливості колективізації в Україні, її етапи.
3. Наслідки колективізації.
| листопад 1929 | листопадовий пленум ЦК ВКП(б) проголосив суцільну колективізацію |
| 1930 | звинувачення Й. Сталіним місцевих партійних і радянських органів у |
| «перегинах» | |
| 1931 - 1933 | новин етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні |
| 1934- 1937 | завершальний етап колективізації |
Підвищені темпи індустріалізації здійснювались за рахунок «ножиців цін», різноманітних податків та прямого вилучення сільськогосподарської продукції. Як наслідок такої політики було те, що селяни відмовлялись купувати необхідні їм товари за завищеними цінами та продавати зерно на ринку за заниженими державними закупівельними цінами. У промисловості розпочалася криза збуту та хлібозаготівельна криза в аграрному секторі. Після скасування продрозкладки хлібний фонд формувався майже повністю закупівлями з ринку, і тому в держави не стало хліба для постачання міст, новобудов, армії; різко знизився експорт зерна, який давав валюту для оплати імпортованої техніки. Існувало два виходи з хлібозаготівельної кризи: підвищити ціни на зерно і тим самим попит селянства на товари широкого вжитку та засоби виробництва; або під загрозою штрафних санкцій аж до конфіскації майна примусити селян здавати хліб за невигідними цінами.
|
|
|
З січня 1928 р. було прийнято рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків. Сталін проголосив курс на форсовану колективізацію сільського господарства, а з липня 1928 р. було взято курс «на суцільну колективізацію по всьому фронту».
План форсованої колективізації передбачав поділ зернових районів на категорії: для районів Північного Кавказу та Поволжя, України та Білорусії строком завершення колективізації мала бути весна 1932 р.; для всіх інших незернових районів — весна 1935 р.
Лозунг суцільної колективізації офіційно проголосив листопадовий (1929 р.) пленум ЦК ВКП(б). На ньому було вирішено утворити загальносоюзний наркомат землеробства, покликаний розгорнути роботу з роз'яснення конкретних питань колективізації. Була ухвалена резолюція про становище українського села, у якій зазначено дві особливості республіки: наявність розвиненої матеріально-технічної бази для перетворень у сільському господарстві та складність обстановки «у зв'язку з особливою активністю куркульства» і «самостійницькими» настроями значної частини населення. У постанові ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р. щодо темпів колективізації Україну віднесено до групи районів, де колективізація мала завершитися восени 1931 р. або навесні 1932 р. Проте місцеве керівництво вирішило вдатись до ще вищих темпів. У лютому 1930 р. в інструктивному листі ЦК КП(б)У до місцевих парторганізацій ставилося завдання колективізувати степові райони у весняну кампанію, а всю Україну — до осені 1930 р. У процесі колективізації можна виділити кілька етапів:
|
|
|
І.1929-1930 рр. — час прискореної колективізації, яка перетворилася в комунізацію. Усуспільнювалося все: корови, дрібна худоба і птиця. Селянство почало продавати або різати худобу, ховати чи псувати реманент.
II.1930р. — звинувачення місцевих партійних і радянських органів у «перегинах» (стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів», постанова ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі»). Примірний статут сільськогосподарської артілі надавав право мати корову, дрібну живність, присадибну ділянку. Почався масовий вихід із колгоспів.
III.1931-1933 рр. — новий етап колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні (колективізовано 70% господарств).
IV.1934-1937 рр. — завершальний етап колективізації. У липні 1935 р. вже 93% господарств входили до колгоспів, яким належало 98% посівних площ.
|
|
|
Важливим елементом колективізації було «розкуркулювання», а фактично розселянювання села. У 1927-1928 рр. щодо заможного селянства проводилась політика обмеження — збільшували податки, обмежувати оренду землі, забороняли використання найманої праці, купівлю машин, реманенту.
У квітні 1929 р. Сталін поставив нове завдання переходу від політики обмеження до політики ліквідації куркульства як класу. Наприкінці січня 1930 р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Починаються масові репресії проти заможного селянства та всіх, хто не вступав до колгоспу. В Україні за роки колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств (разом із сім'ями — 1,2-1,4 млн осіб, із них — 860 тис. виселили у Сибір).
Унаслідок колективізації було підірвано сільськогосподарське виробництво. Рівень 1928 р. у виробництві зерна і поголів'ї худоби вдалося відновити і перевищити лише в 1950-х рр.
Наслідки колективізації сільського господарства: дезорганізація сільськогосподарського виробництва; порушення балансу в розвитку промисловості та сільського господарства; зниження товарності сільського господарства; фізичне винищення кваліфікованої частини сільськогосподарських працівників; люмпенізація селянства.
Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був організований голод 1932-1933 рр. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося приймати колгоспну систему.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 428; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!