Голодомори в Україні: причини і наслідки.
1. Причини голоду 1921-1923рр.
2. Голодомор 1932-1933 рр.
3. Голод 1946-1947рр.
| 1920 | реквізиція зерна в селян (унаслідок «воєнного комунізму») |
| 1921 | накладення на Україну непомірно великого продподатку; неврожай унаслідок посухи |
| осінь 1921 -1923 | голод у містах і селах Радянської України |
| 1932-1933 | штучно створений голодомор в Україні (унаслідок сталінської політики) |
| 1946-1947 | голод в Україні, зумовлений непродуманою аграрною політикою і посухою та неврожаєм 1946 року |
Голодомор — це соціально-господарське лихо, яке виявляється у позбавлення населення харчового мінімуму; виникає здебільшого внаслідок неврожаю, зумовленого стихійними причинами та недостатньої господарської організації і системи постачання. Так характеризує це явище Енциклопедія українознавства (т. 2, с. 405).
На українських землях завдяки їх відносно сприятливому клімату масовий голод до радянських часів був рідкісним явищем. Український народ під більшовицькою владою пережив три голодомори, що забрали мільйони людських життів.
Голод 1921-1923 рр. був спричинений як неврожаєм, так і соціально-політичними обставинами в УРСР. У 1921 р. внаслідок посухи в Україні зібрали лише 35% від звичайного врожаю. Найбільше потерпіли південноукраїнські губернії: Запорізька, Донецька, Катеринославська, Одеська та Миколаївська. Посуха і неврожай захопили й російське Поволжя.
У 1920 р. в Україні внаслідок «політики воєнного комунізму» відбувалась реквізиція зерна в селян за допомогою армії і комітетів незалежних селян. У 1921 р. розпочався неп, і на Україну був накладений непомірно великий прод-податок. Із п'яти південних губерній-стягнено 18 млн. пудів хліба (при тому, що загальний збір становив 54 млн. пудів).
|
|
|
У результаті селяни були позбавлені харчових запасів, неврожай загострив ситуацію: восени 1921 р. почався голод. У березні 1922 р. лише за офіційними даними у п'яти південноукраїнських губерніях голодувало понад 3,5 млн. осіб, в інших губерніях голод зачепив ще півмільйона людей. У травні 1922 р. ця цифра подвоїлася. Голод супроводжували його постійні супутники — тиф і холера. У результаті голоду в Україні загинуло майже 500 тис. осіб.
Голоду у південних губерніях можна було б уникнути, якби республіка мала право на свій розсуд перерозподіляти лишки продовольства з Правобережжя на користь Півдня. Але це було неможливо, бо Москва вимагала постачати український хліб промисловим центрам Росії і голодуючим Поволжя.
Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був організований голод 1932-1933 рр. Він був викликаний" не природними, а політичними причинами. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти колгоспну систему. Протягом січня - листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба. За такий же період у 1931 р. державні заготівлі становили 380 млн. пудів, що було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян у 1931 р. вилучили все зерно, у тому числі посівний фонд. Узимку 1931-1932 рр. примара голоду вже стукала у двері селянських хат України. Фізично послаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію 1932 р. У колгоспах панувала безгосподарність, повна незацікавленість селян у ефективній, продуктивній роботі. Урожай 1932 р. був на 12% менший від середнього врожаю за 1929-1930 рр.
|
|
|
Незважаючи на небачену раніше жорстокість, забезпечити хлібозаготівлю в 1932 р. не вдалося. На 1 листопада було заготовлено лише 195 млн. пудів. У деяких районах місцеве керівництво, усвідомлюючи масштаби голоду, що насувався, дозволяло колгоспам залишити зерно для сівби та страховий фонд. Довідавшись про це, Сталін наказав вчинити над такими керівниками жорстоку розправу. Замість того, щоб рятувати селян від голоду, держава посилила тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівлі. На місця були направлені надзвичайні комісії ЦК ВКП(б).
|
|
|
В Україні хлібозаготівельну комісію очолював В. Молотов, який діяв особливо жорстоко. У районах, занесених на «чорну дошку», конфісковували продовольчі й посівні фонди, припиняли постачання товарів, місцевих керівників і колгоспників піддавали репресіям. У 1932 р. в Україну прибув Л. Каганович, який привіз директиву Сталіна про здачу насіннєвих фондів, якщо план заготівлі хліба не буде виконаний.
ЦК КП(б)У, РНК УСРР, десятки тисяч місцевих партійних і радянських керівників, суд і прокуратура республіки, органи ОДПУ стали сліпим знаряддям злочинної політики сталінського керівництва. Щодо власного народу вони діяли так, як не дозволяли собі діяти загарбники в окупованій країні. Подвірні обшуки супроводжувалися конфіскацією не лише зерна, а й продовольчих запасів на зиму. Селяни були позбавлені всього їстівного. Цими заходами партійно-державний апарат цілком свідомо прирікав їх на голодну смерть.
Голодомор 1932-1933 рр. спричинив величезну смертність населення, особливо дітей і людей похилого віку. Селяни змушені були їсти собак, котів, щурів.
Історики донині не встановили кількість жертв голодомору 1932-1933 рр. Сталінське керівництво заборонило згадувати про нього в засобах масової інформації. У січні 1933 р. від голоду щоденно гинули десятки тисяч селян. Історики називають різні цифри кількості жертв голоду в Україні, які істотно різняться — від 3,5 до 9 млн. осіб. Голодомор, штучно створений сталінським керівництвом, був однією з найжахливіших за останні декілька століть трагедій українського народу. Ця. трагедія остаточно зламала опір селян колгоспній системі, суттєво підірвала сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Саме цього і прагнув тоталітарний режим.
|
|
|
Непродумана аграрна політика і посуха та неврожай 1946 р. призвели до нового голоду у 1946-1947 рр. З українських селян і надалі викачували хліб, не надаючи необхідної допомоги. План хлібозаготівлі було виконано на 62,5%. Сталінське керівництво знову, як і в 1933 р., вважало, що має справу із «саботажем» хлібозаготівлі. Ухвалювались рішення, в яких вимагалося негайно вжити до «саботажників» рішучих заходів. Спеціально, з метою вивезення з України якнайбільше хліба, партійним керівником України у 1947 р. призначили Кагановича. У той час, коли голодуюче населення України потребувало державної допомоги, Каганович зосередив свою увагу на боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом». А хліб з України тим часом вивозився у дружні СРСР країни соціалістичного табору (Польщу, Чехословаччину, Румунію), а також у Францію та Фінляндію. Із СРСР протягом 1946-1947 рр. вивезли 2,5 млн. т зерна. Як наслідок, на дистрофію захворіли 1,154
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 406; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!