Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
1. Більшовицький терор та його політична мета.
2.Процес над СВУ. Нищення національної інтелігенції.
3.Поширеннятероруна верхівку армії та партії.
4. Наслідки терору для України.
Головною метою сталінського терору в Україні в 30-х роках було прагнення радянської влади:
> придушити рух за самоутвердження української нації;
> не допустити формування міцної опозиції режиму.
Адміністративно-командна система вирішила обмежити вільний вияв думок і суджень, посилити почуття страху перед жахливими розправами.
Тоталітарний режим обвинувачував в усіх негараздах «ворогів народу», «агентів імперіалізму», жорстоко розправляючись з ними за фальшивими обвинуваченнями. У 1928 р. була сфабрикована так звана «Шахтинська справа» над інженерно-технічними працівниками Донбасу. Сталін використав цю справу для обгрунтування необхідності боротьби з ворогами, які перешкоджають соціалістичному будівництву.
В Україні каральні органи ОДПУ-НКВС робили свою чорну справу. У 1930 р. розпочався сумнозвісний процес міфічної «Спілки визволення України». 40 осіб, серед яких були відомі вчені, були засуджені і пізніше загинули. В Україні було ліквідовано УАПЦ на чолі з митрополитом Липківським. Єпископат і кілька тисяч священиків було знищено. Також відбувся процес над «підпільною трудовою селянською партією». У 1931 р. заарештували М. Грушевського, а установи, якими він керував, розігнали.
|
|
|
Після загадкового вбивства С.Кірова (1 грудня 1934р.) запровадили Надзвичайні комісії військової колегії Верховного Суду СРСР («трійки») — органи позасудових репресій. У грудні на процесі «Українського центру біло-гвардійців-терористів» засудили і розстріляли 28 осіб, переважно письменників і діячів культури ( Григорій Косинка, Дмитро Фальківський, Кость Буревій та ін.)
У 1935 було проголошено про викриття « Всеукраїнського боротьбистського центру» та інших « антирадянських організацій». 1936р. були сфабриковані справи « Українсько – троцького центру», «Соціал- демократичної партії України» тощо.
У 30-ті роки було заарештовано і знищено більше половини членів і кандидатів у члени Спілки письменників України.
Кілька сотень кобзарів були скликанні на з’їзд, де їх усіх заарештували і розстріляли.
У 1937- 1938трр. Терор набув всеохоплюючих і масових форм. Саме в цей період нищівного удару зазнали військові кадри: Було репресовано біля 40 тис. офіцерів Червоної Армії. Серед розстріляних – командуючі військами Київського та Харківського військових округів Йона Якір та Іван Дубовий, відомі воєначальники Б. Думенко, І. Гаркавий, Є. Коптюх, І. Федько, В. Примаков, Д. Шмідт та інші.
|
|
|
У 1937-1938 була ліквідована майже вся верхівка ЦК КП(б)У і уряду УРСР: Емануїл Квірінг, Християн Раковський, Панас Любченко та ін.. Подібна доля спіткала і Першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора і колишнього голову Раднаркому В. Чубая. З 11 членів Політбою загинуло 10, з 5 кандидатів у члени Політбою- 4 , з 9 членів Оргбюро- усі.
З 1938р. коли партійну організацію України очолив Микита Хрущов, усіх репресованих засуджували до розстрілу.
Об'єднання Західноукраїнських земель в УРСР та їх радянізація в 1939-1941 рр.
1. Початок Другої світової війни і вступ Червоної Армії на територію Польської держави.
2. Радянсько-німецький договір про дружбу і кордон.
3. Рішення Народних Зборів у Львові.
4. Радянізація західних областей України.
Результатами Мюнхенської угоди 1938 р. і пакту «Молотова — Ріббєнтропа» був початок 1 вересня 1939 р. Другої світової війни. Гітлерівська Німеччина напала на Польщу. Незважаючи на героїчний опір окремих частин польської армії, німецькі війська швидко просувалися на схід.
17 вересня 1939 р. розпочався наступ радянських військ на Польщу, названий офіційною пропагандою «визвольним походом» Червоної Армії в Західну Україну та Західну Білорусію. 18 вересня польський уряд та головне командування виїхали за межі країни, наказавши військам не вступати в сутички з Червоною Армією. Уже 22 вересня радянські війська ввійшли до Львова.
|
|
|
28 вересня 1939 р. радянсько-німецький військово-політичний союз був підтверджений договором про дружбу і кордон. Протягом 50 років як сам факт укладення такого договору, так і його зміст становили одну з найбільших державних таємниць СРСР. Новий договір, уточнюючи розмежувальну лінію між цими державами по території Польщі, формально підтверджував включення західноукраїнських і західнобілоруських земель до складу СРСР. Населення Радянського Союзу збільшилося на 12 млн. осіб.
У Західній Україні було інспіровано «відновлення» радянської влади. З цією метою організовано вибори (22 жовтня) та роботу Народних Зборів у Львові, які звернулись із проханням про входження до СРСР (у декларації Народних Зборів йшлося про возз'єднання з Радянською Україною). Було утворено Львівську, Тернопільську, Станіславську, Дрогобицьку, Волинську та Рівненську області.
У червні 1940 р. уряд СРСР звернувся з ультимативними вимогами до Румунії про негайне повернення Бессарабії. Радянські війська без бою вступили в Північну Буковину та Бессарабію. У складі УРСР було створено дві нові області — Чернівецьку та Ізмаїльську, а також проведено розмежування з новоутвореною Молдавською PCP (до складу останньої увійшли деякі історично українські землі Подністров'я, які раніше належали Молдавській АРСР у складі України).
|
|
|
Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР та СРСР нова влада принесла на ці землі репресії та розгорнула політику радянізації. Однак була реалізована споконвічна мрія українського народу щодо возз'єднання його земель у єдиному державному утворенні.
Під терміном «радянізація» розуміють механічне перенесення на новоприєднані території усього комплексу сталінського різновиду соціалізму (економічної і політичної систем, управлінських структур, судочинства тощо) без урахування реальних потреб, традицій і можливостей тогочасного суспільства.
Процес радянізації західних областей України почався у 1939 р., був перерваний у 1941 р. і відновився у 1944 р. З вересня 1939 р. формуються керівні структури обласних, міських, районних ланок радянських, партійних, комсомольських органів та каральних органів влади.
В економічній галузі в західних областях швидкими темпами здійснюється націоналізація промисловості, оголошуються державною власністю залізничний транспорт, уся сфера його обслуговування, ліси тощо. Великі маєтки конфіскуються, а землі передаються у власність безземельним та малоземельним селянам. Власники підприємств, господарі (900 тис. осіб) були депортовані у віддалені райони Союзу — у Сибір, Казахстан та ін.
У галузі освіти створюються спеціальні навчальні заклади: вузи, технікуми, училища тощо. Працівники різних спеціальностей зі східних областей направляються на роботу в Західну Україну.
У той же час в Західній Україні були ліквідовані усі політичні партії, громадські, молодіжні, жіночі, спортивні та освітні організації (у т. ч. «Просвіта»), кооперативи. Ув'язнили або депортували не лише власників підприємств, банків, але й українських політиків, депутатів Польського Сейму і навіть Австро-У горського рейхстагу.
Така політика швидко відвернула народні маси від нової влади.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 351; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!