Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
1. Програма відбудовних робіт та джерела відбудови.
2. Основні напрями відновлення української промисловості.
3. Відбудова сільського господарства.
4. Ціна відбудови в Україні.
5. Наслідки.
Найважливішим завданням українського народу з початком звільнення території України від фашистських загарбників стала відбудова зруйнованого війною господарства, міст і сіл країни.
Конкретна програма відбудовних робіт була затверджена VI сесією Верховної Ради УРСР у 1944 р., а у 1946 р. було прийнято закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства УРСР, який передбачав відновлення виробничих потужностей України, підвищення рівня валової продукції промисловості порівняно з довоєнним на 13%. Зверталась увага на відродження аграрного виробництва, легкої і харчової промисловості.
На відбудову з державного бюджету асигнувалося кілька мільярдів карбованців. Та основним джерелом відбудови було трудове подвижництво народу. Великого поширення набув так званий метод "народної будови", тобто праця у позаробочий час безкоштовно і з власним інструментом. Модель відбудови господарства була копією індустріалізації, з усіма її недоліками. Перевага надавалася кількісним показникам перед якісними. Неминучим було використання репресивно-каральних методів.
Успіх відродження господарства України забезпечувався насамперед відбудовою паливно-енергетичного комплексу. На відбудові шахт Донбасу працювали сотні тисяч чоловік, залучених до робіт у тому числі адміністративними та військовими методами за допомогою мобілізацій. Держава намагалася здійснити технічне переоснащення вугільної промисловості. За перші три місяці після звільнення шахти Донбасу давали 18% довоєнного видобутку, а у 1950 р. видобуток вугілля досяг 93%.
|
|
|
Головним напрямом розвитку залишалося форсування росту важкої промисловості. До 1950 р. її відбудову було практично завершено.
Серед пріоритетних галузей була й електроенергетика. 1-ий генератор Дніпрогесу дав струм у березні 1947 р. Відновилися довоєнні потужності Зуївської, Харківської, Львівської, Одеської та ін. великих ТЕС. У 1950 р. електроенергії в Україні вироблялося більше, ніж напередодні війни.
Були повністю відбудовані найбільші металургійні заводи республіки.—"Азовсталь", "Запоріжсталь", Дніпропетровський комбінат ім. Г. Петровського. По виплавці чавуну і сталі у кінці п'ятирічки Україна вийшла на рівень 93-95% довоєнного виробництва. Але виплавка його здійснювалася за старими технологіями.
Восени 1945 р. Харківський тракторний завод випустив перший післявоєнний трактор. Швидкому відновленню роботи машинобудівної промисловості сприяло перевезення деяких підприємств із Сибіру та демонтованих у Німеччині. В Україні виробляли тепловози, вантажні автомобілі, трактори, автонавантажувачі, складну електроапаратуру. На кінець війни в Україні відновила свою роботу третина підприємств, що працювали до війни. Вони давали чверть довоєнної продукції.
|
|
|
У сільському господарстві стратегічно важливе значення для радянської влади мало відновлення колгоспів як основних постачальників продовольства державі. На кінець 1945 р. було відновлено 68% усього числа колгоспів.
Технічне оснащення колгоспів було надзвичайно слабким. Хоча протягом першої повоєнної п'ятирічки кількість тракторів і комбайнів подвоїлася, помітних змін у становище колгоспів це не внесло. У 1945 р. селяни зуміли засіяти до виробничих потужностей України, підвищення рівня валової продукції промисловості порівняно з довоєнним на 13%. Зверталась увага на відродження аграрного виробництва, легкої і харчової промисловості.
На відбудову з державного бюджету асигнувалося кілька мільярдів карбованців Та основним джерелом відбудови було трудове подвижництво народу. Великого поширення набув так званий метод "народної будови", тобто праця у позаробочий час безкоштовно і з власним інструментом. Модель відбудови господарства була копією індустріалізації, з усіма її недоліками. Перевага надавалася кількісним показникам перед якісними. Неминучим було використання репресивно-каральних методів.
|
|
|
Успіх відродження господарства України забезпечувався насамперед відбудовою паливно-енергетичного комплексу. На відбудові шахт Донбасу працювали сотні тисяч чоловік, залучених до робіт у тому числі адміністративними та військовими методами за допомогою мобілізацій. Держава намагалася здійснити технічне переоснащення вугільної промисловості. За перші три місяці після звільнення шахти Донбасу давали 18% довоєнного видобутку, а у 1950 р. видобуток вугілля досяг 93%.
Головним напрямом розвитку залишалося форсування росту важкої промисловості. До 1950 р. її відбудову було практично завершено.
Серед пріоритетних галузей була й електроенергетика. 1-ий генератор Дніпрогесу дав струм у березні 1947 р. Відновилися довоєнні потужності Зуївської, Харківської, Львівської, Одеської та ін. великих ТЕС. У 1950 р. електроенергії в Україні вироблялося більше, ніж напередодні війни.
|
|
|
Були повністю відбудовані найбільші металургійні заводи республіки. "Азовсталь", "Запоріжсталь", Дніпропетровський комбінатім. Г. Петровського. По виплавці чавуну і сталі у кінці п'ятирічки Україна вийшла на рівень 93-95% довоєнного виробництва. Але виплавка його здійснювалася за старими технологіями.
Восени 1945 р. Харківський тракторний завод випустив перший післявоєнний трактор. Швидкому відновленню роботи машинобудівної промисловості сприяло перевезення деяких підприємств із Сибіру та демонтованих у Німеччині. В Україні виробляли тепловози, вантажні автомобілі, трактори, автонавантажувачі, складну електроапаратуру. На кінець війни в Україні відновила свою роботу третина підприємств, що працювали до війни. Вони давали чверть довоєнної продукції.
У сільському господарстві стратегічно важливе значення для радянської влади мало відновлення колгоспів як основних постачальників продовольства державі. На кінець 1945 р. було відновлено 68% усього числа колгоспів.
Технічне оснащення колгоспів було надзвичайно слабким. Хоча протягом першої повоєнної п'ятирічки кількість тракторів і комбайнів подвоїлася, помітних змін у становище колгоспів це не внесло. У 1945 р. селяни зуміли засіяти 3/4 довоєнних посівних площ, частково відновити тваринництво. План хлібозаготівель виконувався звичними здирницькими методами. Вилучали навіть посівне насіння. Селяни платили великі податки (навіть за фруктові дерева).
За успіхи у відбудові економіки України було заплачено велику ціну.
Під час відбудови широко застосовувалася праця жінок та підлітків навіть на підземних роботах. Переважна маса населення жила у підвалах зруйнованих будинків.
Гостро відчувалася нестача одягу, харчування було низькокалорійним, а продовольчі картки рідко можна було отоварити продуктами. Колгоспники були позбавлені права вільного пересування. У 1946 р. в Україні розпочався голод, який вразив мільйони людей у містах і селах.
У 1948 р. для боротьби з тими, хто не виробив мінімуму необхідної кількості трудоднів, було прийнято Президією Верховної Ради СРСР таємний указ "Про виселення а Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя". За 1948-1960 pp. 12 тис. вироків було виконано правоохоронними органами, 20 тис. колгоспників одержали "попередження".
Особливостями повоєнної відбудови в Україні було те, що вона була зорієнтована перш за все на використання власних сил. "Холодна війна" робила неможливим використання американської фінансової та технічної допомоги (за планом Маршалла). СРСР, крім того, надавав допомогу новоствореним країнам "народної демократії"', особливо продуктами харчування. Відбудова в СРСР відбувалась за рахунок страхітливого знущання над народом. Вона коштувала життя сотням тисяч людей.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 285; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!