Профілактика травматизму при догляді за тваринами. Принцип фіксації с.-г. тварин.
Будь-яке дослідження або оперативне втручання вимагає попередньої фіксації тварини. Методи фіксації різноманітні. Застосування того чи іншого методу фіксації залежить від виду тварини, віку, сили, темпераменту, загального стану, її вдачі, особливостей реакції на зовнішні подразнення, характеру оперативного втручання, методу знеболювання й від багатьох інших факторів. Але всі вони спрямовані на досягнення трьох основних цілей: 1) надати тварині такого положення, що забезпечить хірургу та його помічникам вільний і безпечний доступ до операційного поля; 2) обмежити захисні рухи тварини під час операції, створивши цим самим нормальні умови виконання оперативного втручання; 3) усунути можливість нанесення травм як самій тварині, так і хірургу чи його помічникам під час фіксації та після неї.
Вибираючи спосіб фіксації, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної тварини (її звички, характер). Особини з легко збудливим і слабким типом нервової системи надто чутливі до різних прийомів грубого поводження, які супроводжують фіксацію, що позначається на загальному стані організму і результатах важких операцій. Тому таким тваринам обов'язково необхідно вводити заспокійливі (нейролептичні) речовини.
Важко фіксувати великих, норовливих тварин, їм також перед фіксацією застосовують нейролептичні засоби.
У практиці застосовують два способи фіксації - у стоячому та лежачому положеннях. При клінічному дослідженні, нескладних операціях тварин частіше всього фіксують у стоячому положенні.
|
|
|
Значну кількість операцій при нейролептаналгезії, місцевому знеболюванні або поєднаному поверхневому наркозі можна виконувати на тварині, що стоїть. Тому не слід застосовувати повал, коли в цьому немає потреби. Дрібних тварин майже завжди оперують у лежачому положенні.
У стоячому положенні тварин фіксують за допомогою мотузок біля стовпа, конов'язі, у спеціальному станку тощо.
У лежачому положенні фіксують при складних операціях або коли оперують злу тварину чи необхідно надати їй певного положення.
Існує два способи лежачого виду фіксації - повал і фіксація на операційному столі. Оскільки фіксація в лежачому положенні являє насильну і часто грубу дію, то при повалі великих тварин вона пов'язана з ризиком нанесення тварині різних ушкоджень. До них відносяться: переломи кісток, розриви внутрішніх органів, потертості шкіри, садна, рани тощо. Особливу небезпеку при цьому становлять травми або загибель людей. Тому для попередження травматизму необхідно валити тварин на рівну земляну площадку без сторонніх предметів, вкриту невисокою травою. За 10-16 годин до повалу великих тварин не годують, обмежують поїння або його зовсім відміняють. Для фіксації застосовують міцні, м'які довгі мотузки. Перед фіксацією коней розковують.
|
|
|
Застосовувати різні способи фіксації тварин слід так, щоб не викликати в них небажаних наслідків (травм тощо).
Сакральна анестезія у великої рогатої худоби.
Сакральна анестезія - більш простий і розповсюджений спосіб эпідуральної анестезії. Легше всього його можна здійснити у великої рогатої худоби і коней.
Анатомо-топографічні дані. Хребетний канал являє собою кістково-зв'язкову трубку, утворену за допомогою з'єднання тіл і дуг хребців. У крижовій частині у всіх сільськогосподарських тварин тіла хребців разом з остистими відростками щільно зрощені, міждугові отвори відсутні. Перший хвостовий хребець іноді теж може бути зрощений із хрестцем.
У початковій частині хребетного каналу корінці спинномозкових нервів відходять від мозку майже перпендикулярно. Каудально вони здобувають косий напрямок. В ділянці крижової і хвостової частин хребетного каналу як корінці, так і нерви, що утворюються з них, йдуть майже паралельно конусові спинного мозку у вигляді пучка, називаного «кінським хвостом».
|
|
|
Показання. Операції в ділянці зовнішніх статевих органів і піхви, тазових кінцівок, на хвості, анусі і прямій кишці, на промежині, крупі і навіть у задній частині живота. Після сакральної анестезії тимчасово усуваються потуги, що полегшує надання допомоги при пологах і при вправлянні матки, що змістилася, і піхви.
Техніка анестезії. Застосовують два способи, що відрізняються один від іншого кількістю вводимого анестезуючого розчину - низька (задня) і висока (передня) сакральна анестезія.
При першому способі ін¢єкують невелику кількість розчину анестетика, що досягає тільки передньої частини крижового відділу хребта і блокує корінці крижових нервів. У цьому випадку знеболюються тільки ділянка хвоста, ануса, прямої кишки, вульви (статевого члена), піхви, промежини і найближчих ділянок шкіри крупа і стегон. Тварин можна оперувати і в стоячому положенні.
При другому способі розчин проникає за межі крижового відділу хребта; у залежності від обсягу він може досягати поперекової і грудної частин і блокувати корінці нервів, що постачають задню частину тіла, включаючи кінцівки та ділянку живота. Цей спосіб супроводжується тимчасовим паралічем кінцівок. Тому тварин оперують у лежачому положенні.
|
|
|
Голку з мандреном уколюють перпендикулярно до поверхні шкіри. Під шкірою голку нахиляють під кутом 45° і просувають глибше до міждугової зв'язки, прокол якої відчувається як подолання своєрідної перешкоди. Подальше просування голки приводять до упора її кінчика в кісткове дно хребетного каналу. Після цього злегка відтягають голку назад, витягають мандрен і повільно ін¢єкують теплий 1,5-2%-ний розчин новокаїну. Іноді після витягування мандрену відчувається легкий шум від всмоктуваного в епідуральний простір повітря. Ця обставина, а також вільна ін'єкція від легкого натиснення на поршень шприця є вірним критерієм правильного положення голки.
Для низької сакральної анестезії в середньому вводять 15-17 мл. теплого 2 %-ного розчину новокаїну. Щоб визначити необхідну дозу, слід виміряти відстань від маклака до сідничого горба. Цю цифру ділять на 3, одержаний результат відповідає дозі розчину. Для високої сакральної анестезії доза становить 50-100 мл. з розрахунку 1-3 мл. на 1 см. довжини крупа тварини.
Через 5-15 хв. після ін'єкції починає позначатися дія новокаїну: розслаблюється хвіст, анус і вульва, розширюється просвіт прямої кишки і піхви, у самців іноді виходить із препуція статевий член. Нечутливість цих ділянок, а також промежини і найближчих прилягаючих ділянок крупа і стегна триває від 45 хв. до 1години.
При високій сакральній анестезії у тварини незабаром після ін'єкції з'являється нестійкість тазових кінцівок, хиткість заду. І якщо вчасно не подбати про повал тварини і фіксації його в лежачому положенні, вона раптово впаде через кілька хвилин.
Дрібним жуйним і м'ясоїдним сакральну анестезію проводять в основному так само, як і на великих тваринах. Розчин ін¢єкують між 1-м і 2-м хвостовими хребцями. Кількість анестезуючого розчину звичайно обчислюють з довжини тіла тварини (від потилиці до кореня хвоста). На кожні 10 см. цієї довжини беруть 1 мл. 1 % або 1,5-2 %-ного розчину новокаїну.
Способи кастрації жеребців.
Найчастіше виконують відкритим способом. Тварин з надмірно широкими пахвинними кільцями, хворих періорхітом чи водянкою загальної піхвової оболонки каструють закритим способом.Кастрацію виконують в лежачому, іноді в стоячому положенні, використовуючи загальне знеболення.В лежачому положенні використовують повал.Місцеве знеболювання - найчастіше інтратестикулярна ін’єкція - 10 мл. 3% новокаїну в товщу сім’яника.Сім’яниковий мішок розрізають на всю довжину залоз паралельно шву мошонки, відступивши від нього на 2-3 см. Відділяють і розрізають перехідну зв’язку, розривають доверху брижу сім’яника і сім’яного канатика. На потоншену частину сім’яного канатика накладають щипці Занда, Амосова.Чекають 5 хв. і виконують відкручення сім’яника до розриву сім’яного канатика і знімають щіпці.В порожнину мошонки вводять антисептичний порошок. У тварин бинтують хвіст. Відокремлювати сім’яники можна за допомогою емаскулятору, який утримують на канатику 5-7 хв. Кастрацію закритим способом також виконують при пахвинно-машонкових грижах і пухлинах сім’яників. При цьому способі сім’яники видаляють із застосуванням лещат чи кетгутової лігатури. Лещата являють собою дерев’яні пластинки. Один бік їх зв’язують шпагатом і стерилізують.При операції, не розрізаючи, відпрепаровують загальну піхвову оболонку. Сім’яник, вкритий нею, повертають на 180° і на рівні проксимального кінця судинного конусу накладають лещата паралельно нижньої стінки живота.Лещітковим гвинтом або щипцями зближують кінці лещат і зв’язують шпагатом. Нижче на 2-3 см ножицями перерізають сім’яний канатик, куксу змазують йодом. Щоб загальна піхвова оболонка не розкрутилась, лещати накривають стерильною салфеткою, кінці якої підшивають до країв рани мошонки. Лещата знімають на 8-9 день або чекають поки вони самі відпадуть.При кастрації з застосуванням лігатури виділяють сім’яник вкритий загальною піхвовою оболонкою і накладають щипці Занда на сім’яний канатик. Через кілька секунд їх знімають, повертають разом із загальною піхвовою оболонкою сім’яник на 180° і повторно здавлюють сім’яник на тому ж місці, яке потім перев’язують кетгутною ниткою. Нижче на 3 пальці відсікають сім’яний канатик.
Способи кастрації кнурів.
Використовують закриту і відкриту криваву кастрацію. Кастрація з обривом сім’яного канатика проводиться наприкінці підсисного періоду. Виконують без знеболення. Розрізають мошонку паралельно шву на відстані від нього на 1-2 см по довжині сім’яника. Одночасно розрізають і загальну піхвову оболонку.Роз’єднують піхвову зв’язку і брижу, витягують сім’яник. Канатик затискують гемопінцетом біля пахвинного каналу. Захопив сім’яник, його обривають поблизу пінцету. Проводять антисептичну обробку. Кастрацію на лігатуру проводять в більш дорослому віці.
При відкритому способі розрізається загальна піхвова оболонка, на потоншену частину сім’яного канатика накладають лігатуру, на 2 см нижче якої відрізають канатик.При закритому способі намагаються не пошкодити загальну піхвову оболонку. Сім’яник покритий цією оболонкою витягують назовні, а на потоншену частину канатика накладають лігатуру, нижче якої перерізують сім’яний канатик.Старих кнурів каструють в стоячому чи лежачому положенні. Застосовують наркоз чи нейролептик, інтратестікулярну анестезію.Виконують відкритим способом. Розріз роблять по всій довжині сім’яника. При наявності значного зіяння рани її краї частково з’єднують швами.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 412; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!