Довжина, форма і напрямок розрізу. Види розрізів.
Перш, ніж приступити до роз'єднання тканин, необхідно чітко уявити собі довжину, форму і напрямок розрізу і врахувати особливості операції.
Довжина розрізузалежить від довжини ділянки ураження і глибини проникнення в тканини: чим глибше розміщений орган або тканина, які необхідно видалити або оголити, тим потрібний довший розріз шкіри і прилеглих тканин. Довгі розрізи полегшують орієнтування в тканинах, короткі - утруднюють його!Тому короткі розрізи застосовують лише в тих випадках, коли виконують операції на органах або тканинах, які розташовані поверхнево (наприклад, при розтині сухожилків згиначів, невректомії волярних нервів тощо). Приступаючи до розрізу, ніколи не слід забувати загального правила хірургії: розріз повинен бути настільки великим, наскільки це потрібно, і настільки малим, наскільки це можливо!
Форми розрізів.Найчастіше застосовують прямолінійні, веретеноподібні й клаптеві розрізи.
Прямолінійні розрізи виконують частіше, ніж інші, тому що їх просто технічно виконувати, вони не створюють ніяких утруднень, залишають після себе прямі рани, які легко закривати швами, і загоювання їх проходить при більш сприятливих умовах.
Веретеноподібні розрізи мають обмежені показання, їх застосовують, головним чином, при надлишку шкіри в оперований ділянці (вирізування шкіри) або коли там є патологічні процеси (виразки, некротичні вогнища, нориці) чи є спайки з підлеглими тканинами. До веретеноподібних розрізів шкіри доводиться удаватися при радикальному лікуванні пупкових гриж (коли грижовий мішок великий), екстирпації новоутворень тощо.
|
|
|
Клаптеві розрізи частіше застосовують при пластичних операціях (заміщення шкірного дефекту), для більш широкого оголення тканин і кращого доступу до органа або патологічного осередка, які знаходяться в глибині рани, і для створення вільного виділення ранового ексудату при загоєнні ран вторинним натяганням. За формою клаптеві розрізи можуть бути різноманітними: трикутними, напівкруглими, кутовими, прямокутними, підковоподібними, напівовальними, хрестоподібними, Т-, Г-, П-, Н-подібними тощо.
Напрямок розрізуповинен відповідати анатомо-топографічним даним оперованої ділянки і найбільш вигідним умовам, які необхідні для досягнення поставленої мети. Наприклад, при екстирпації ботріомікоми передлопаткових лімфатичних вузлів напрямок розрізу повинен співпадати з ходом шкіряних нервів і з розташуванням у довжину патологічного осередку, який будуть екстирпувати. Напрямок розрізу визначається ходом шкіряних складок, ростом волосяного покриву і (найголовніше) розташуванням судинно-нервових пучків, сухожилків, зв'язок, сухожилкових піхв та інших органів, які глибоко прилягають, випадкове пошкодження яких може несприятливо позначитися на кінці операції.
|
|
|
Особливості анатомічної будови статевого члену у бугая.
Крайня плоть (препуцій) являє собою трубчастий шкірний мішок для статевого члена. Складається із внутрішньої і зовнішньої частин. Зовнішня частина зформована шкірою, яка позаду пупка утворює препуціальний отвір. Внутрішня частина прєдставляє собою модифіковану слизову оболонку, що включає парієтальний та вісцеральний листки; разом вони формують порожнину препуціального мешка. У однокопитних (кінь, осел, мул) препуцій подвійний (зовнішній і внутрішній), причому кожен з них включає і зовнішній і внутрішній листки. Внутрішній листок внутрішнього препуція переходить на статевий член і щільно облягає його, формучи в ділянці переходу циркулярне потовщення у вигляді валика.
Препуцій у жуйних і свиней містить м¢язи, які є відщепленням підшкірного м¢яза тулуба. М¢язи крайньої плоті представлені двома групами — краніальною та каудальною. Тонкі м¢язові тяжи краніальних мускулів беруть початок в ділянці мечоподібного хряща, направляються каудально і закінчуються позаду препуціального отвору, охоплюючи останній у вигляді петлі. Каудальні м¢язи, починаючись в ділянці пахвини відповідного боку, направляються краніально і закінчуються на передній ділянці препуція поблизу його отвору.
|
|
|
Статевий член (пеніс) складається з двох злитих разом печеристих (кавернозних) тіл, котрі починаються фіброзними ніжками від сідничих кісток. Зливаючись, ніжки формують тіло статевого члена, розташоване в промежині та соромітній ділянці. Ззовні печеристе тіло вкрите білочною оболонкою, від якої внутрь відходять трабекули, які утворюють чисельні ячейки, вкриті ендотелієм. На дорсальній поверхні статевого члена проходить повздовжній жолоб для судин і нервів. На вентральной поверхні також є більш виражений повздовжній жолоб для сечовивідного каналу (уретральний жолоб).
Фіксована частина статевого члена заключена в фасціальний футляр, який називається підвішуючою связкою статевого члена, розташований в соромітній ділянці. Вільна частина статевого члена жуйних позаду, а у свиней спереду мошонки формує сигмовидний згин, що розпрямляється в момент ерекції.
Закінчується статевий член верхівкою, яка у жеребців представлена добре вираженою голівкою. На її передній поверхні є заглиблення (ямка статевого члена), в нижней частині якого виступа вільний кінець сечовивідного каналу (уретральний відросток). Голівка утворена добре розвиненим венозним печеристим тілом, яке сполучається з печеристим тілом уретри. У жуйних на загостреній верхівці статевого члена є невелике підвищення — чохлик. У дрібних жуйних сечостатевий відросток виступа за межі верхівки статевого члена на 4-5 см. У кобелів і котів у фіксованій частині статевого члена є два печеристих тіла, а у вільній — кістка статевого члена.
|
|
|
М¢язи статевого члена представлені відтягувачем (ретрактором) статевого члена і сідничо-печеристим м¢язом. Перший — парний, складається з гладкої м¢язової тканини, починаясь від перших двох хвостових хребців, він проходить по вентральній поверхні пеніса до його верхівки. У жуйних і свиней ретрактори статевого члена кріпляться до нього в ділянці нижнього коліна сигмоподібного згину. Другий м¢яз також парний, складається з поперечносмугастої м¢язової тканини: починаючись на внутрішній поверхні горба сідничої кістки, мускул закінчується збоку кореня статевого члена. Статевий член оточений трьома фасціями — власною, глибокою і поверхневою.
Вільна частина статевого члена у спокійному стані прихована в препуцій.
Кровопостачання пеніса забезпечується гілками внутрішньої соромітної, зовнішньої соромітної та затульної артерій.
Іннервація пеніса забезпечується гілками соромітного, гемороїдального нервів і гілками вегетативного тазового сплетіння.
Соромітний нерв, віддавши ряд гілок, в тому числі для промежини та мошонки, продовжується як дорсальний удовий нерв (дорсальний нерв пеніса); він розташовується в дорсальному жолобі пеніса.
Середній гемороїдальний нерв проходить в параректальній клетковині по дорсолатеральній поверхні прямої кишки. Віддавши гілки для прямої кишки і ануса, иннервує ретрактор статевого члена.
Каудальний гемороїдальний нерв іде паралельно і дещо медіально від середнього гемороїдального нерва.
Вегетативне тазове сплетіння віддає свої гілочки до судин пеніса і ретракторних м¢язів статевого члена.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 564; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!