Методичні рекомендації до розв’язування задач



Аналіз та планування робочого часу і чисельності працівників

 

Аналізу підлягає використання робочого часу, а також чисельність, структура, професійно-кваліфікаційний склад і рух кадрів.

При плануванні в першу чергу розраховують баланс робочого часу одного робітника, потім визначають чисельність основних і допоміжних робітників і чисельність працівників інших категорій.

Метою розрахунку балансу є визначення ефективного (корисного) фонду часу роботи одного робітника в рік з врахуванням: середньої тривалості робочого дня одного середньооблікового робітника, прийнятого календарного режиму роботи, планованих невиходів на роботу і внутрішньозмінних регламентованих перерв. Такий розрахунок необхідний для визначення резервів росту виробітку за рахунок кращого використання робочого часу і планової чисельності робітників.

Календарний фонд робочого часу – число календарних днів у періоді.

Номінальний фонд – кількість днів у плановому періоді за винятком вихідних і святкових днів.

Ефективний фонд робочого часу, або фактичне число робочих днів (явочний час) розраховується шляхом віднімання від номінального фонду невиходів за встановленими законом причинами (рядок 4). Явочний час – число днів, коли робітник знаходиться на підприємстві; виражається в людино-днях і в людино-годинах. Відношення явочного часу до номінального називають коефіцієнтом використання робочого часу.

Тривалість відпусток приймається для кожної групи робітників відповідно до законодавства і колективного договору. Середня тривалість відпустки визначається діленням усієї кількості людино-днів відпустки на число робітників.

Втрати робочого часу через прогули й цілоденні простої не плануються, але вказуються в звітному балансі.

Таблиця 10.1. Баланс робочого часу одного робітника

Показники Звітний період Плановий період
1. Календарний фонд робочого часу, днів 366 365
2. Кількість неробочих днів у тому числі: 114 113
- святкових 10 10
- вихідних 104 103
3. Номінальний фонд робочого часу (кількість календарних робочих днів) [ряд.1.-ряд.2.] 252 252
4. Неявки на роботу, днів у тому числі: 36,1 34,8
- чергові відпустки 21,6 20,6
- додаткові відпустки 1,2 1,4
- навчальні відпустки 0,8 1,1
- відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами 1,1 1,4
- неявки через хворобу 9,8 9,3
- інші неявки з дозволу закону та адміністрації   1,0   1,0
- прогули (не плануються) 0,5
- цілоденні простої (не плануються) 0,1
5. Кількість робочих днів у році (ефективний фонд робочого часу) [ряд.3.-ряд.4.] 215,9 217,2
6. Номінальна середня тривалість робочого дня, год. 7,67 7,67
7. Втрати часу в зв’язку зі скороченням тривалості робочого дня, год. у тому числі:   0,05   0,04
- для матерів, що годують 0,01 0,01
- для підлітків 0,01 0,01
-  для зайнятих на важких і шкідливих роботах 0,02 0,02
-  внутрішньозмінні простої 0,01
8. Фактична середня тривалість робочого дня, год. [ряд.6.-ряд.7.] 7,62 7,63
9. Ефективний реальний фонд робочого часу, год. [ряд.5. х ряд.8.] 1645 1657

Крім календарного, номінального й ефективного фондів робочого часу, визначають ще максимально можливий фонд часу, який менше номінального на величину чергових відпусток.

Для аналізу робочого часу розраховують коефіцієнти використання фондів часу:

- коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу:

 

,                                        (10.1)

де КФmax – коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу;

Феф – ефективний фонд робочого часу;

Фmax – максимально можливий фонд робочого часу.

 

- коефіцієнт використання номінального фонду часу:

 

,                                         (10.2)

 

де КФном – коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу;

Фном – номінальний фонд робочого часу.

 

- коефіцієнт використання календарного фонду часу:

 

,                                            (10.3)

 

де КФкл – коефіцієнт використання календарного фонду часу;

Фкл – календарний фонд часу.

Чисельність робітників може бути визначена за обліковим або за явочним складом. Явочний склад – кількість робітників, що повинні з’явитися на роботу для здійснення процесу виробництва в потрібних обсягах і у визначені терміни; це мінімальна кількість робітників, необхідна для нормальної роботи підприємства. Обліковий склад – включає всіх постійних, сезонних, тимчасових робітників, а також прийнятих на роботу не менше ніж на п’ять днів (без заведення трудової книжки) для виконання робіт, що відносяться до основної діяльності підприємства.

Основні методи визначення необхідної (облікової) чисельності робітників:

- за нормами часу на одиницю виробу (за трудомісткістю).

Чисельність робітників знаходиться шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на корисний (ефективний) фонд робочого часу одного робітника за рік з врахуванням коефіцієнта виконання норм (тобто відхилення фактичної трудомісткості від нормативної):

 

,                                     (10.4)

 

де Чр – чисельність робітників;

Тпрог – трудомісткість виробничої програми;

Феф – ефективний фонд робочого часу одного робітника;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;

 

- за нормами виробітку за одиницю робочого часу.

Метод використовується, коли обсяг продукції виражається в натуральних одиницях, є дані про його розмір і норми виробітку:

 

,                                  (10.5)

 

де V – обсяг випущеної продукції, натуральних одиниць;

Нв – норма виробітку, натуральних одиниць за 1 год;

 

- за нормами обслуговування.

Цим методом визначається чисельність технологічних робітників, що виконують роботи з управління дією машин, апаратів, верстатів, печей та іншого устаткування, а також функції контролю за технологічним процесом. Середньооблікова чисельність робітників розраховується за формулою:

,                                      (10.6)

 

де О – кількість об’єктів обслуговування, шт.;

С – кількість змін у добу;

Коб – коефіцієнт облікового складу (коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (див. формулу 8.10);

Но – норма обслуговування (кількість одиниць устаткування, що обслуговується одним робітником ( бригадою)).

 

Середньооблікова чисельність також може бути визначена таким чином:

,                               (10.7)

 

де Ро – кількість робітників, необхідна для обслуговування одного агрегату протягом зміни;

Тс – кількість діб роботи агрегату в році;

Таг – кількість днів роботи одного робітника.

 

За допомогою перших двох методів визначають чисельність основних робітників-відрядників, за допомогою третього – робітників-погодинників.

Явочна чисельність робітників визначається в розрахунку на зміну.

Виходячи з норм часу, явочна чисельність визначається за формулою:

 

,                                       (10.8)

 

де Чя – явочна чисельність робітників у зміну;

Vз – обсяг робіт у зміну, натуральних одиниць;

Нч – норма часу на одиницю виробу (роботи);

Тзм – тривалість робочої зміни (фонд робочого часу одного робітника);

Квн – коефіцієнт виконання норм.

 

Виходячи з норм виробітку, явочна чисельність визначається так:

 

,                                       (10.9)

 

де Чя – явочна чисельність робітників у добу;

Vдоб – добовий обсяг роботи, натуральних одиниць;

Нв·Квн – середній виробіток робітників даної професії.

 

Обліковий склад робітників ведеться за коефіцієнтами облікового складу і за загальним відсотком невиходів. У першому випадку необхідна чисельність робітників визначається за формулою:

 

,                                       (10.10)

 

де Чя – явочна чисельність робітників у добу;

Коб – коефіцієнт облікового складу (відношення номінального часу до явочного – у перервних виробництвах, календарного до явочного – у безперервних):

 

,                                     (10.11)

 

де Фя – явочний фонд робочого часу.

 

В другому випадку:

 

,                                     (10.12)

 

де Н – загальна кількість невиходів з поважних причин, у відсотках до номінального фонду робочого часу.

 

До показників руху кадрів на підприємстві відносяться:

- коефіцієнт необхідного обороту – відношення чисельності робітників, звільнених за даний період з причин виробничого та загальнодержавного характеру (скорочення чисельності, призов в армію, вступ до навчального закладу тощо) до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

 

,                                   (10.13)

 

де Кно – коефіцієнт необхідного обороту;

Чно – чисельність робітників, звільнених за даний період з причин виробничого та загальнодержавного характеру;

Чср.об. – середньооблікова чисельність робітників;

 

- коефіцієнт зайвого обороту (плинності кадрів) – відношення чисельності робітників, звільнених за даний період за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

 

,                                     (10.14)

 

де Кп – коефіцієнт зайвого обороту (плинності кадрів);

Чзо – чисельність робітників, звільнених за даний період за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни;

 

- коефіцієнт вибуття кадрів – відношення чисельності звільнених за даний період за всіма причинами до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

 

,                                     (10.15)

 

де Кв.к. – коефіцієнт вибуття кадрів;

Чзв – чисельність звільнених за всіма причинами;

 

- коефіцієнт прийому кадрів – відношення чисельності робітників, прийнятих на роботу в даному періоді, до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

 

,                                     (10.16)

 

де Кп.к. – коефіцієнт прийому кадрів;

Чп – чисельність прийнятих на роботу працівників;

 

- коефіцієнт стабільності кадрів:

 

,                                 (10.17)

 

де Кс.к. – коефіцієнт стабільності кадрів.

 

Аналіз і планування продуктивності праці

 

Розрахунок проводиться в такій послідовності:

1. Визначається вихідна (розрахункова) чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період при збереженні виробітку базисного періоду:

 

,                                       (10.18)

 

де Чвих – вихідна чисельність ПВП, чол.;

Чб – чисельність ПВП у базисному періоді, чол.;

KVкоефіцієнт зростання виробництва у плановому періоді по відношенню до базисного.

 

Вихідна чисельність може бути визначена інакше:

 

,                                            (10.19)

 

де Vпл – плановий обсяг виробництва;

Ппб – базисний рівень продуктивність праці.

 

2. Встановлюється можливе зменшення (економія) чисельності працівників за окремими факторами на підставі заходів, що направлені на підвищення продуктивності праці.

Визначається сумарна економія чисельності:

 

,                                        (10.20)

 

де n – кількість факторів,

 – зміна чисельності за i-им фактором.

 

3. Встановлюється планова чисельність працюючих як різниця між вихідною чисельністю та економією:

 

                                  (10.21)

 

4. Розраховується відсоток зростання продуктивності праці в залежності від усіх факторів:

 

                             (10.22)

 

Економію чисельності працівників визначає багато факторів. Нижче наведено формули розрахунку економії за рахунок деяких, найбільш важливих факторів:

- 1-ий фактор: Механізація та автоматизація виробничих процесів, впровадження прогресивних технологій (розрахунок проводиться на основі зниження трудомісткості):

 

,                           (10.23)

 

де tст, tн – трудомісткість одиниці продукції відповідно до та після впровадження заходу, нормо-год.;

Vпл – запланований випуск продукції, натуральних одиниць;

Феф – ефективний річний фонд робочого часу одного робітника у плановому періоді, год.;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;

Км – коефіцієнт, що враховує час дії заходу у плановому році:

 

,                                            (10.24)

 

де М – кількість місяців дії заходу;

 

- 2-ий фактор. Впровадження нового або модернізація діючого обладнання:

 

,        (10.25)

 

де Чпвп – чисельність ПВП;

ПВр – питома вага робітників, зайнятих на обладнанні, за яким ведеться розрахунок, в загальній чисельності працюючих, %;

М – кількість одиниць обладнання, шт.;

М1 – кількість одиниць обладнання, що не було замінене або модернізоване, шт.;

М2 – кількість одиниць обладнання нового або модернізованого, шт.;

N2 – коефіцієнт зростання продуктивності одиниці нового або модернізованого обладнання;

 

- 3-ій фактор. Зниження норм часу; підвищення норм виробітку:

3.1. На основі зниження трудомісткості (аналогічно розрахунку за першим фактором – формула (10.23));

3.2. На основі відсотка підвищення норм виробітку:

 

,                  (10.26)

 

де ПВвід – питома вага робітників-відрядників в чисельності ПВП, %;

Пнв – відсоток підвищення норм виробітку;

 

- 4-ий фактор. Збільшення норм обслуговування:

 

,                      (10.27)

 

де М – планова кількість обладнання даного виду, шт.;

 – норми обслуговування відповідно в базисному та плановому періодах;

Кзм – коефіцієнт змінності роботи даного виду обладнання в плановому періоді;

 

- 5-ий фактор. Збільшення реального фонду робочого часу:

5.1. Зменшення невиходів (за всіма причинами):

 

,                                  (10.28)

 

де Ф – збільшення фонду робочого часу одного робітника, днів;

Фпл – кількість робочих днів, що відпрацьовані одним робітником у плановому періоді;

Чор – чисельність основних робітників, чол.

 

5.2. Скорочення внутрішньозмінних простоїв:

 

,                            (10.29)

 

де Вб – втрати робочого часу робітників у базисному періоді у відсотках до відпрацьованого часу (за даними балансу робочого часу);

Впл – втрати робочого часу в плановому періоді, %;

 

- 6-ий фактор. Скорочення втрат від браку:

 

,                               (10.30)

 

де Бб, Бпл – питома вага втрат від браку у собівартості продукції відповідно у базисному та плановому періодах, %;

 

- 7-ий фактор. Ліквідація нераціональних витрат праці, викликаних відхиленнями від нормальних умов роботи (зміни технології, виконання робіт більш високого розряду, понаднормованих робіт, погіршення умов праці):

 

,                              (10.31)

 

де Дб, Дпл – питома вага доплат за відхилення від нормальних умов праці в загальному фонді заробітної плати відповідно у базисному та плановому періодах, %;

 

- 8-ий фактор. Зменшення кількості робітників, що не виконують норми виробітку:

 

,                            (10.32)

 

де Пвзростання виконання норм виробітку у робітників, що не виконували норми, %;

ПВр – питома вага робітників-відрядників, що не виконували норми виробітку, в загальній чисельності робітників, %;

Кр – коефіцієнт, який враховує, що підвищення рівня виконання норм здійснюється поступово протягом року (як правило, приймається рівним 0,5).

 

Зростання виконання норм виробітку розраховується наступним чином:

1) визначається середній відсоток виконання норм виробітку даної групи робітників:

 

,                                     (10.33)

 

де Нi – відсоток виконання норм виробітку відрядниками до 100%;

2) розраховується зростання виконання норм виробітку:

                                (10.34)

- 9-ий фактор. Відносне зменшення чисельності працівників в зв’язку із зростанням обсягу виробництва:

 

,                               (10.35)

 

де Чінш – чисельність категорій ПВП, крім основних робітників, в базисному періоді, чол.;

ПV – зростання обсягу випуску продукції за планом, %;

Пзв – необхідне звільнення чисельності працюючих, крім основних робітників, за планом, %;

 

- 10-ий фактор. Збільшення питомої ваги куплених виробів та напівфабрикатів у собівартості продукції:

 

,                        (10.36)

 

де КВб, КВпл – питома вага куплених виробів та напівфабрикатів у собівартості продукції відповідно у базисному та плановому періодах, %. У випадку, коли КВпл<КВб, кількість робітників збільшується;

- 11-ий фактор. Підвищення коефіцієнту багатоверстатного обслуговування:

 

,                                (10.36)

 

де М – кількість верстатів на початок періоду;

Кб, Кпл – коефіцієнти багатоверстатного обслуговування відповідно у базисному та плановому періодах.

 

За певними заходами можливий прямий розрахунок економії чисельності, наприклад, об’єднання цехів, скорочення чисельності адміністративно-управлінського персоналу і т. ін.

Для виключення подвійного рахунку чисельність робітників в формулах необхідно брати з урахуванням чисельності за попередніми заходами. Після чого визначається сумарна економія за всіма заходами.

Задачі

 

Задача 1

Побудувати баланс робочого часу і визначити календарний, номінальний і максимально можливий фонди робочого часу, використовуючи наступні дані (у тис. люд.-днів):

 

Відпрацьовано, усього                                                                       165,3

Тривалість чергових відпусток                                                        18,5

Тривалість відпусток по навчанню                                                1,4

Тривалість відпусток у зв’язку з пологами                                   8,0

Невиходи через хворобу                                                                   1,8

Святкові і вихідні дні                                                                           40,5

 

Розрахувати коефіцієнти використання номінального, максимально можливого та календарного фондів часу.

 

Задача 2

Трудомісткість річної виробничої програми фабрики складає 970 тис. нормо-год. У плановому році передбачається зниження трудомісткості на 15 %. Рівень виконання норм складає 109 %, ефективний фонд робочого часу за плановим балансом часу одного робітника складає 238 днів, тривалість робочого дня – 7,6 год.

Визначити чисельність основних робітників у плановому році.

 

Задача 3

У балансі робочого часу звітного періоду навчальні відпустки складали 1,1 дня, невиходи в зв’язку з виконанням державних обов’язків – 0,5 дня. Частка працівників, які перебували у навчальних відпустках – 3 %. У плановому періоді передбачається зменшення частки працівників, які перебуватимуть у навчальних відпустках до 2 %, скорочення невиходів на роботу у зв’язку з виконанням службових обов’язків на 5 %.

Розрахувати середню тривалість навчальних відпусток та невиходів у зв’язку із виконанням державних обов’язків у плановому періоді.

 

Задача 4

Використання часу на підприємстві за звітний рік характеризується такими даними (люд.-днів):

- відпрацьовано всього – 25 000;

- цілоденні простої – 40;

- чергові відпустки – 2500;

- відпустки в зв’язку з пологами – 150;

- неявки через хворобу – 1000;

- прогули – 11;

- святкові і вихідні дні – 4900;

- неявки з дозволу адміністрації – 78.

На підставі наведених даних побудувати баланс робочого часу в людино-днях.

Визначити календарний, номінальний і максимально можливий фонди робочого часу та коефіцієнти їх використання.

 

Задача 5

Загальна ремонтна складність устаткування в цеху складає 4500 одиниць. Норма обслуговування встановлена на рівні 130 одиниць ремонтної складності на одного слюсаря в зміну; плановий номінальний і ефективний фонди робочого часу дорівнюють відповідно 269 і 243днів.

Визначити облікову та явочну чисельність слюсарів-ремонтників при двозмінній роботі.

 

Задача 6

Трудомісткість річної виробничої програми складає 1200 тис. нормо-год. У плановому році передбачається збільшення трудомісткості на 10 %. Рівень виконання норм складає 106 %. Номінальний фонд робочого часу одного робітника складає 256 днів, середня тривалість неявок на роботу – 30 днів, тривалість робочого дня – 7,6 год.

Визначити чисельність основних робітників у плановому році.

 

Задача 7

На ділянці планується випуск виробів у кількості 156 тис. шт. Норма виробітку – 5 виробів за годину. Річний ефективний фонд робочого часу – 1765 год., рівень виконання норм виробітку – 109 %.

Визначити планову чисельність основних робітників.

 

Задача 8

Побудувати баланс робочого часу робітника, якщо календарний фонд у плановому році складатиме 365 днів, кількість неділь – 50, субот – 50, святкових днів – 7.

Середня тривалість чергових відпусток у розрахунку на одного робітника складає 13,5 дня, середня тривалість навчальних відпусток – 1,9 дня, невиходи в зв’язку з виконанням державних обов’язків – 0,19 дня, через хворобу – 5,4 дня, у зв’язку з пологами та вагітністю – 3,5 дня.

 

Задача 9

У розрахунку на місяць трудомісткість токарських робіт складає 400 нормо-год., слюсарних – 1900, фрезерувальних – 460, електро-зварювальних – 1200 нормо-год. Ефективний фонд робочого часу одного робітника – 165 год., рівень виконання норм – 102,5 %. Фактично на ділянці працює 4 токаря, 10 слюсарів, 3 фрезерувальника, 5 електрозварювальників.

Визначити відповідність професійного складу робітників потребам виробництва.

 

Задача 10

Фактична чисельність робітників у базисному періоді склала 347 чоловік. Планується приріст обсягу продукції у розмірі 3,5 %, а продуктивності праці – 4,5 %. Визначити планову чисельність робітників.

 

Задача 11

Протягом місяця завод працював 22 дні. Середня явочна чисельність робітників за цей місяць склала 670 чоловік у день. Загальна кількість неявок – 1650 люд.-днів. Протягом місяця прийнято на роботу 34 чоловіки, звільнено: 6 чоловік за власним бажанням, 2 – за порушення трудової дисципліни, 4 у зв’язку з призовом до армії і 15 чоловік – у зв’язку з виходом на пенсію.

Визначити середньооблікову чисельність робітників та показники руху кадрів на заводі.

 

Задача 12

У базовому періоді кількість устаткування підприємства становила 550 одиниць.

Планом підвищення ефективності виробництва передбачено модернізувати 60 одиниць устаткування. Продуктивність модернізованого устаткування на 45 % вища, ніж застарілого.

Термін впровадження заходу – з 1 липня.

Верстатники складають 20 % персоналу.

Чисельність промислово-виробничого персоналу у базовому періоді становила 2150 осіб, з яких 70 % складають робітники.

Фактично кожен робітник у базовому періоді відпрацював 1850 год. Втрати часу, які були викликані у базовому році простоями, становили 36 год. У плановому періоді їх планується скоротити наполовину.

Крім цього у плановому періоді передбачається скоротити на 40 % втрати від браку, які у базовому році становили 3 %.

Основні робітники складають 2/3 від всієї чисельності робітників. У плановому періоді передбачено збільшити обсяг виробництва на 10 %.

 

Задача 13

Визначити, як повинна підвищитись продуктивність праці у результаті покращення використання робочого часу, якщо відомо, що у звітному році ефективний фонд робочого часу одного робітника дорівнював 265 днів, а в плановому передбачається його збільшити на 5 % та скоротити внутрішньозмінні втрати часу у середньому на одного робітника з 11 % до 6 %.

Чисельність промислово-виробничого персоналу – 4200 осіб, з них 81 % робітників, у тому числі 60 % робітників – основні. Також планується збільшити обсяг продукції у плановому періоді на 15 %.

 

Задача 14

Визначити економію чисельності робітників за рахунок удосконалення структури парку обладнання. Загальна кількість верстатів на початок планованого періоду – 300 одиниць. У плановому періоді передбачається 30 верстатів замінити новими, продуктивність яких у 2 рази вище. Крім того, планується модернізувати 50 верстатів, продуктивність яких підвищиться на 30 %. Строк впровадження – 1 серпня. Питома вага робітників, зайнятих на нових та модернізованих верстатах, в загальній чисельності працівників складає 2 %. Вихідна чисельність працівників – 4320 чоловік.

 

Задача 15

Визначити економію чисельності працівників в плановому періоді в зв’язку з впровадженням деяких організаційних заходів.

Кількість верстатів на початок планового періоду складала 600. Аналіз фактичного балансу робочого часу показав можливість збільшення фонду робочого часу з 1890 год. в базисному періоді до 1911 год. у плановому. Чисельність основних робітників у базисному періоді – 2000 чол. Крім того, передбачається підвищити коефіцієнт багатоверстатного обслуговування з 1,2 до 1,3, а також вивільнити 31 чоловіка в зв’язку з удосконаленням управління підприємством.

 

Задача 16

На підприємстві втрати від браку склали 0,5 %; в плановому періоді їх передбачається скоротити на 50 %. Вихідна чисельність працівників – 4320 чоловік.

Визначити економію чисельності в результаті скорочення втрат від браку.

 

Задача 17

Під час впровадження плану організаційно-технічних заходів трудомісткість одиниці продукції А була знижена з 12 до 10,2 нормо-год. при випуску 12000 шт., трудомісткість одиниці продукції Б – з 56 до 48 нормо-год. при випуску 750 шт., трудомісткість одиниці продукції В – з 124 до 117 нормо-год. при випуску 495 шт.

Визначити приріст продуктивності праці.

 


Дата добавления: 2018-05-30; просмотров: 3133; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!