Методичні рекомендації до розв’язування задач
Аналіз та планування робочого часу і чисельності працівників
Аналізу підлягає використання робочого часу, а також чисельність, структура, професійно-кваліфікаційний склад і рух кадрів.
При плануванні в першу чергу розраховують баланс робочого часу одного робітника, потім визначають чисельність основних і допоміжних робітників і чисельність працівників інших категорій.
Метою розрахунку балансу є визначення ефективного (корисного) фонду часу роботи одного робітника в рік з врахуванням: середньої тривалості робочого дня одного середньооблікового робітника, прийнятого календарного режиму роботи, планованих невиходів на роботу і внутрішньозмінних регламентованих перерв. Такий розрахунок необхідний для визначення резервів росту виробітку за рахунок кращого використання робочого часу і планової чисельності робітників.
Календарний фонд робочого часу – число календарних днів у періоді.
Номінальний фонд – кількість днів у плановому періоді за винятком вихідних і святкових днів.
Ефективний фонд робочого часу, або фактичне число робочих днів (явочний час) розраховується шляхом віднімання від номінального фонду невиходів за встановленими законом причинами (рядок 4). Явочний час – число днів, коли робітник знаходиться на підприємстві; виражається в людино-днях і в людино-годинах. Відношення явочного часу до номінального називають коефіцієнтом використання робочого часу.
|
|
|
Тривалість відпусток приймається для кожної групи робітників відповідно до законодавства і колективного договору. Середня тривалість відпустки визначається діленням усієї кількості людино-днів відпустки на число робітників.
Втрати робочого часу через прогули й цілоденні простої не плануються, але вказуються в звітному балансі.
Таблиця 10.1. Баланс робочого часу одного робітника
| Показники | Звітний період | Плановий період |
| 1. Календарний фонд робочого часу, днів | 366 | 365 |
| 2. Кількість неробочих днів у тому числі: | 114 | 113 |
| - святкових | 10 | 10 |
| - вихідних | 104 | 103 |
| 3. Номінальний фонд робочого часу (кількість календарних робочих днів) [ряд.1.-ряд.2.] | 252 | 252 |
| 4. Неявки на роботу, днів у тому числі: | 36,1 | 34,8 |
| - чергові відпустки | 21,6 | 20,6 |
| - додаткові відпустки | 1,2 | 1,4 |
| - навчальні відпустки | 0,8 | 1,1 |
| - відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами | 1,1 | 1,4 |
| - неявки через хворобу | 9,8 | 9,3 |
| - інші неявки з дозволу закону та адміністрації | 1,0 | 1,0 |
| - прогули (не плануються) | 0,5 | – |
| - цілоденні простої (не плануються) | 0,1 | – |
| 5. Кількість робочих днів у році (ефективний фонд робочого часу) [ряд.3.-ряд.4.] | 215,9 | 217,2 |
| 6. Номінальна середня тривалість робочого дня, год. | 7,67 | 7,67 |
| 7. Втрати часу в зв’язку зі скороченням тривалості робочого дня, год. у тому числі: | 0,05 | 0,04 |
| - для матерів, що годують | 0,01 | 0,01 |
| - для підлітків | 0,01 | 0,01 |
| - для зайнятих на важких і шкідливих роботах | 0,02 | 0,02 |
| - внутрішньозмінні простої | 0,01 | – |
| 8. Фактична середня тривалість робочого дня, год. [ряд.6.-ряд.7.] | 7,62 | 7,63 |
| 9. Ефективний реальний фонд робочого часу, год. [ряд.5. х ряд.8.] | 1645 | 1657 |
Крім календарного, номінального й ефективного фондів робочого часу, визначають ще максимально можливий фонд часу, який менше номінального на величину чергових відпусток.
|
|
|
Для аналізу робочого часу розраховують коефіцієнти використання фондів часу:
- коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу:
, (10.1)
де КФmax – коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу;
Феф – ефективний фонд робочого часу;
Фmax – максимально можливий фонд робочого часу.
- коефіцієнт використання номінального фонду часу:
, (10.2)
де КФном – коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу;
|
|
|
Фном – номінальний фонд робочого часу.
- коефіцієнт використання календарного фонду часу:
, (10.3)
де КФкл – коефіцієнт використання календарного фонду часу;
Фкл – календарний фонд часу.
Чисельність робітників може бути визначена за обліковим або за явочним складом. Явочний склад – кількість робітників, що повинні з’явитися на роботу для здійснення процесу виробництва в потрібних обсягах і у визначені терміни; це мінімальна кількість робітників, необхідна для нормальної роботи підприємства. Обліковий склад – включає всіх постійних, сезонних, тимчасових робітників, а також прийнятих на роботу не менше ніж на п’ять днів (без заведення трудової книжки) для виконання робіт, що відносяться до основної діяльності підприємства.
Основні методи визначення необхідної (облікової) чисельності робітників:
- за нормами часу на одиницю виробу (за трудомісткістю).
Чисельність робітників знаходиться шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на корисний (ефективний) фонд робочого часу одного робітника за рік з врахуванням коефіцієнта виконання норм (тобто відхилення фактичної трудомісткості від нормативної):
|
|
|
, (10.4)
де Чр – чисельність робітників;
Тпрог – трудомісткість виробничої програми;
Феф – ефективний фонд робочого часу одного робітника;
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;
- за нормами виробітку за одиницю робочого часу.
Метод використовується, коли обсяг продукції виражається в натуральних одиницях, є дані про його розмір і норми виробітку:
, (10.5)
де V – обсяг випущеної продукції, натуральних одиниць;
Нв – норма виробітку, натуральних одиниць за 1 год;
- за нормами обслуговування.
Цим методом визначається чисельність технологічних робітників, що виконують роботи з управління дією машин, апаратів, верстатів, печей та іншого устаткування, а також функції контролю за технологічним процесом. Середньооблікова чисельність робітників розраховується за формулою:
, (10.6)
де О – кількість об’єктів обслуговування, шт.;
С – кількість змін у добу;
Коб – коефіцієнт облікового складу (коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (див. формулу 8.10);
Но – норма обслуговування (кількість одиниць устаткування, що обслуговується одним робітником ( бригадою)).
Середньооблікова чисельність також може бути визначена таким чином:
, (10.7)
де Ро – кількість робітників, необхідна для обслуговування одного агрегату протягом зміни;
Тс – кількість діб роботи агрегату в році;
Таг – кількість днів роботи одного робітника.
За допомогою перших двох методів визначають чисельність основних робітників-відрядників, за допомогою третього – робітників-погодинників.
Явочна чисельність робітників визначається в розрахунку на зміну.
Виходячи з норм часу, явочна чисельність визначається за формулою:
, (10.8)
де Чя – явочна чисельність робітників у зміну;
Vз – обсяг робіт у зміну, натуральних одиниць;
Нч – норма часу на одиницю виробу (роботи);
Тзм – тривалість робочої зміни (фонд робочого часу одного робітника);
Квн – коефіцієнт виконання норм.
Виходячи з норм виробітку, явочна чисельність визначається так:
, (10.9)
де Чя – явочна чисельність робітників у добу;
Vдоб – добовий обсяг роботи, натуральних одиниць;
Нв·Квн – середній виробіток робітників даної професії.
Обліковий склад робітників ведеться за коефіцієнтами облікового складу і за загальним відсотком невиходів. У першому випадку необхідна чисельність робітників визначається за формулою:
, (10.10)
де Чя – явочна чисельність робітників у добу;
Коб – коефіцієнт облікового складу (відношення номінального часу до явочного – у перервних виробництвах, календарного до явочного – у безперервних):
, (10.11)
де Фя – явочний фонд робочого часу.
В другому випадку:
, (10.12)
де Н – загальна кількість невиходів з поважних причин, у відсотках до номінального фонду робочого часу.
До показників руху кадрів на підприємстві відносяться:
- коефіцієнт необхідного обороту – відношення чисельності робітників, звільнених за даний період з причин виробничого та загальнодержавного характеру (скорочення чисельності, призов в армію, вступ до навчального закладу тощо) до середньооблікової чисельності робітників за той же період:
, (10.13)
де Кно – коефіцієнт необхідного обороту;
Чно – чисельність робітників, звільнених за даний період з причин виробничого та загальнодержавного характеру;
Чср.об. – середньооблікова чисельність робітників;
- коефіцієнт зайвого обороту (плинності кадрів) – відношення чисельності робітників, звільнених за даний період за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, до середньооблікової чисельності робітників за той же період:
, (10.14)
де Кп – коефіцієнт зайвого обороту (плинності кадрів);
Чзо – чисельність робітників, звільнених за даний період за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни;
- коефіцієнт вибуття кадрів – відношення чисельності звільнених за даний період за всіма причинами до середньооблікової чисельності робітників за той же період:
, (10.15)
де Кв.к. – коефіцієнт вибуття кадрів;
Чзв – чисельність звільнених за всіма причинами;
- коефіцієнт прийому кадрів – відношення чисельності робітників, прийнятих на роботу в даному періоді, до середньооблікової чисельності робітників за той же період:
, (10.16)
де Кп.к. – коефіцієнт прийому кадрів;
Чп – чисельність прийнятих на роботу працівників;
- коефіцієнт стабільності кадрів:
, (10.17)
де Кс.к. – коефіцієнт стабільності кадрів.
Аналіз і планування продуктивності праці
Розрахунок проводиться в такій послідовності:
1. Визначається вихідна (розрахункова) чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період при збереженні виробітку базисного періоду:
, (10.18)
де Чвих – вихідна чисельність ПВП, чол.;
Чб – чисельність ПВП у базисному періоді, чол.;
KV – коефіцієнт зростання виробництва у плановому періоді по відношенню до базисного.
Вихідна чисельність може бути визначена інакше:
, (10.19)
де Vпл – плановий обсяг виробництва;
Ппб – базисний рівень продуктивність праці.
2. Встановлюється можливе зменшення (економія) чисельності працівників за окремими факторами на підставі заходів, що направлені на підвищення продуктивності праці.
Визначається сумарна економія чисельності:
, (10.20)
де n – кількість факторів,
– зміна чисельності за i-им фактором.
3. Встановлюється планова чисельність працюючих як різниця між вихідною чисельністю та економією:
(10.21)
4. Розраховується відсоток зростання продуктивності праці в залежності від усіх факторів:
(10.22)
Економію чисельності працівників визначає багато факторів. Нижче наведено формули розрахунку економії за рахунок деяких, найбільш важливих факторів:
- 1-ий фактор: Механізація та автоматизація виробничих процесів, впровадження прогресивних технологій (розрахунок проводиться на основі зниження трудомісткості):
, (10.23)
де tст, tн – трудомісткість одиниці продукції відповідно до та після впровадження заходу, нормо-год.;
Vпл – запланований випуск продукції, натуральних одиниць;
Феф – ефективний річний фонд робочого часу одного робітника у плановому періоді, год.;
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Км – коефіцієнт, що враховує час дії заходу у плановому році:
, (10.24)
де М – кількість місяців дії заходу;
- 2-ий фактор. Впровадження нового або модернізація діючого обладнання:
, (10.25)
де Чпвп – чисельність ПВП;
ПВр – питома вага робітників, зайнятих на обладнанні, за яким ведеться розрахунок, в загальній чисельності працюючих, %;
М – кількість одиниць обладнання, шт.;
М1 – кількість одиниць обладнання, що не було замінене або модернізоване, шт.;
М2 – кількість одиниць обладнання нового або модернізованого, шт.;
N2 – коефіцієнт зростання продуктивності одиниці нового або модернізованого обладнання;
- 3-ій фактор. Зниження норм часу; підвищення норм виробітку:
3.1. На основі зниження трудомісткості (аналогічно розрахунку за першим фактором – формула (10.23));
3.2. На основі відсотка підвищення норм виробітку:
, (10.26)
де ПВвід – питома вага робітників-відрядників в чисельності ПВП, %;
Пнв – відсоток підвищення норм виробітку;
- 4-ий фактор. Збільшення норм обслуговування:
, (10.27)
де М – планова кількість обладнання даного виду, шт.;
– норми обслуговування відповідно в базисному та плановому періодах;
Кзм – коефіцієнт змінності роботи даного виду обладнання в плановому періоді;
- 5-ий фактор. Збільшення реального фонду робочого часу:
5.1. Зменшення невиходів (за всіма причинами):
, (10.28)
де 
Ф – збільшення фонду робочого часу одного робітника, днів;
Фпл – кількість робочих днів, що відпрацьовані одним робітником у плановому періоді;
Чор – чисельність основних робітників, чол.
5.2. Скорочення внутрішньозмінних простоїв:
, (10.29)
де Вб – втрати робочого часу робітників у базисному періоді у відсотках до відпрацьованого часу (за даними балансу робочого часу);
Впл – втрати робочого часу в плановому періоді, %;
- 6-ий фактор. Скорочення втрат від браку:
, (10.30)
де Бб, Бпл – питома вага втрат від браку у собівартості продукції відповідно у базисному та плановому періодах, %;
- 7-ий фактор. Ліквідація нераціональних витрат праці, викликаних відхиленнями від нормальних умов роботи (зміни технології, виконання робіт більш високого розряду, понаднормованих робіт, погіршення умов праці):
, (10.31)
де Дб, Дпл – питома вага доплат за відхилення від нормальних умов праці в загальному фонді заробітної плати відповідно у базисному та плановому періодах, %;
- 8-ий фактор. Зменшення кількості робітників, що не виконують норми виробітку:
, (10.32)
де Пв – зростання виконання норм виробітку у робітників, що не виконували норми, %;
ПВр – питома вага робітників-відрядників, що не виконували норми виробітку, в загальній чисельності робітників, %;
Кр – коефіцієнт, який враховує, що підвищення рівня виконання норм здійснюється поступово протягом року (як правило, приймається рівним 0,5).
Зростання виконання норм виробітку розраховується наступним чином:
1) визначається середній відсоток виконання норм виробітку даної групи робітників:
, (10.33)
де Нi – відсоток виконання норм виробітку відрядниками до 100%;
2) розраховується зростання виконання норм виробітку:
(10.34)
- 9-ий фактор. Відносне зменшення чисельності працівників в зв’язку із зростанням обсягу виробництва:
, (10.35)
де Чінш – чисельність категорій ПВП, крім основних робітників, в базисному періоді, чол.;
ПV – зростання обсягу випуску продукції за планом, %;
Пзв – необхідне звільнення чисельності працюючих, крім основних робітників, за планом, %;
- 10-ий фактор. Збільшення питомої ваги куплених виробів та напівфабрикатів у собівартості продукції:
, (10.36)
де КВб, КВпл – питома вага куплених виробів та напівфабрикатів у собівартості продукції відповідно у базисному та плановому періодах, %. У випадку, коли КВпл<КВб, кількість робітників збільшується;
- 11-ий фактор. Підвищення коефіцієнту багатоверстатного обслуговування:
, (10.36)
де М – кількість верстатів на початок періоду;
Кб, Кпл – коефіцієнти багатоверстатного обслуговування відповідно у базисному та плановому періодах.
За певними заходами можливий прямий розрахунок економії чисельності, наприклад, об’єднання цехів, скорочення чисельності адміністративно-управлінського персоналу і т. ін.
Для виключення подвійного рахунку чисельність робітників в формулах необхідно брати з урахуванням чисельності за попередніми заходами. Після чого визначається сумарна економія за всіма заходами.
Задачі
Задача 1
Побудувати баланс робочого часу і визначити календарний, номінальний і максимально можливий фонди робочого часу, використовуючи наступні дані (у тис. люд.-днів):
Відпрацьовано, усього 165,3
Тривалість чергових відпусток 18,5
Тривалість відпусток по навчанню 1,4
Тривалість відпусток у зв’язку з пологами 8,0
Невиходи через хворобу 1,8
Святкові і вихідні дні 40,5
Розрахувати коефіцієнти використання номінального, максимально можливого та календарного фондів часу.
Задача 2
Трудомісткість річної виробничої програми фабрики складає 970 тис. нормо-год. У плановому році передбачається зниження трудомісткості на 15 %. Рівень виконання норм складає 109 %, ефективний фонд робочого часу за плановим балансом часу одного робітника складає 238 днів, тривалість робочого дня – 7,6 год.
Визначити чисельність основних робітників у плановому році.
Задача 3
У балансі робочого часу звітного періоду навчальні відпустки складали 1,1 дня, невиходи в зв’язку з виконанням державних обов’язків – 0,5 дня. Частка працівників, які перебували у навчальних відпустках – 3 %. У плановому періоді передбачається зменшення частки працівників, які перебуватимуть у навчальних відпустках до 2 %, скорочення невиходів на роботу у зв’язку з виконанням службових обов’язків на 5 %.
Розрахувати середню тривалість навчальних відпусток та невиходів у зв’язку із виконанням державних обов’язків у плановому періоді.
Задача 4
Використання часу на підприємстві за звітний рік характеризується такими даними (люд.-днів):
- відпрацьовано всього – 25 000;
- цілоденні простої – 40;
- чергові відпустки – 2500;
- відпустки в зв’язку з пологами – 150;
- неявки через хворобу – 1000;
- прогули – 11;
- святкові і вихідні дні – 4900;
- неявки з дозволу адміністрації – 78.
На підставі наведених даних побудувати баланс робочого часу в людино-днях.
Визначити календарний, номінальний і максимально можливий фонди робочого часу та коефіцієнти їх використання.
Задача 5
Загальна ремонтна складність устаткування в цеху складає 4500 одиниць. Норма обслуговування встановлена на рівні 130 одиниць ремонтної складності на одного слюсаря в зміну; плановий номінальний і ефективний фонди робочого часу дорівнюють відповідно 269 і 243днів.
Визначити облікову та явочну чисельність слюсарів-ремонтників при двозмінній роботі.
Задача 6
Трудомісткість річної виробничої програми складає 1200 тис. нормо-год. У плановому році передбачається збільшення трудомісткості на 10 %. Рівень виконання норм складає 106 %. Номінальний фонд робочого часу одного робітника складає 256 днів, середня тривалість неявок на роботу – 30 днів, тривалість робочого дня – 7,6 год.
Визначити чисельність основних робітників у плановому році.
Задача 7
На ділянці планується випуск виробів у кількості 156 тис. шт. Норма виробітку – 5 виробів за годину. Річний ефективний фонд робочого часу – 1765 год., рівень виконання норм виробітку – 109 %.
Визначити планову чисельність основних робітників.
Задача 8
Побудувати баланс робочого часу робітника, якщо календарний фонд у плановому році складатиме 365 днів, кількість неділь – 50, субот – 50, святкових днів – 7.
Середня тривалість чергових відпусток у розрахунку на одного робітника складає 13,5 дня, середня тривалість навчальних відпусток – 1,9 дня, невиходи в зв’язку з виконанням державних обов’язків – 0,19 дня, через хворобу – 5,4 дня, у зв’язку з пологами та вагітністю – 3,5 дня.
Задача 9
У розрахунку на місяць трудомісткість токарських робіт складає 400 нормо-год., слюсарних – 1900, фрезерувальних – 460, електро-зварювальних – 1200 нормо-год. Ефективний фонд робочого часу одного робітника – 165 год., рівень виконання норм – 102,5 %. Фактично на ділянці працює 4 токаря, 10 слюсарів, 3 фрезерувальника, 5 електрозварювальників.
Визначити відповідність професійного складу робітників потребам виробництва.
Задача 10
Фактична чисельність робітників у базисному періоді склала 347 чоловік. Планується приріст обсягу продукції у розмірі 3,5 %, а продуктивності праці – 4,5 %. Визначити планову чисельність робітників.
Задача 11
Протягом місяця завод працював 22 дні. Середня явочна чисельність робітників за цей місяць склала 670 чоловік у день. Загальна кількість неявок – 1650 люд.-днів. Протягом місяця прийнято на роботу 34 чоловіки, звільнено: 6 чоловік за власним бажанням, 2 – за порушення трудової дисципліни, 4 у зв’язку з призовом до армії і 15 чоловік – у зв’язку з виходом на пенсію.
Визначити середньооблікову чисельність робітників та показники руху кадрів на заводі.
Задача 12
У базовому періоді кількість устаткування підприємства становила 550 одиниць.
Планом підвищення ефективності виробництва передбачено модернізувати 60 одиниць устаткування. Продуктивність модернізованого устаткування на 45 % вища, ніж застарілого.
Термін впровадження заходу – з 1 липня.
Верстатники складають 20 % персоналу.
Чисельність промислово-виробничого персоналу у базовому періоді становила 2150 осіб, з яких 70 % складають робітники.
Фактично кожен робітник у базовому періоді відпрацював 1850 год. Втрати часу, які були викликані у базовому році простоями, становили 36 год. У плановому періоді їх планується скоротити наполовину.
Крім цього у плановому періоді передбачається скоротити на 40 % втрати від браку, які у базовому році становили 3 %.
Основні робітники складають 2/3 від всієї чисельності робітників. У плановому періоді передбачено збільшити обсяг виробництва на 10 %.
Задача 13
Визначити, як повинна підвищитись продуктивність праці у результаті покращення використання робочого часу, якщо відомо, що у звітному році ефективний фонд робочого часу одного робітника дорівнював 265 днів, а в плановому передбачається його збільшити на 5 % та скоротити внутрішньозмінні втрати часу у середньому на одного робітника з 11 % до 6 %.
Чисельність промислово-виробничого персоналу – 4200 осіб, з них 81 % робітників, у тому числі 60 % робітників – основні. Також планується збільшити обсяг продукції у плановому періоді на 15 %.
Задача 14
Визначити економію чисельності робітників за рахунок удосконалення структури парку обладнання. Загальна кількість верстатів на початок планованого періоду – 300 одиниць. У плановому періоді передбачається 30 верстатів замінити новими, продуктивність яких у 2 рази вище. Крім того, планується модернізувати 50 верстатів, продуктивність яких підвищиться на 30 %. Строк впровадження – 1 серпня. Питома вага робітників, зайнятих на нових та модернізованих верстатах, в загальній чисельності працівників складає 2 %. Вихідна чисельність працівників – 4320 чоловік.
Задача 15
Визначити економію чисельності працівників в плановому періоді в зв’язку з впровадженням деяких організаційних заходів.
Кількість верстатів на початок планового періоду складала 600. Аналіз фактичного балансу робочого часу показав можливість збільшення фонду робочого часу з 1890 год. в базисному періоді до 1911 год. у плановому. Чисельність основних робітників у базисному періоді – 2000 чол. Крім того, передбачається підвищити коефіцієнт багатоверстатного обслуговування з 1,2 до 1,3, а також вивільнити 31 чоловіка в зв’язку з удосконаленням управління підприємством.
Задача 16
На підприємстві втрати від браку склали 0,5 %; в плановому періоді їх передбачається скоротити на 50 %. Вихідна чисельність працівників – 4320 чоловік.
Визначити економію чисельності в результаті скорочення втрат від браку.
Задача 17
Під час впровадження плану організаційно-технічних заходів трудомісткість одиниці продукції А була знижена з 12 до 10,2 нормо-год. при випуску 12000 шт., трудомісткість одиниці продукції Б – з 56 до 48 нормо-год. при випуску 750 шт., трудомісткість одиниці продукції В – з 124 до 117 нормо-год. при випуску 495 шт.
Визначити приріст продуктивності праці.
Дата добавления: 2018-05-30; просмотров: 3133; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!