Модель життєвого циклу товару
Модель "продукт – ринок" була запропонована в 1975 р. А. Дж. Сейнером. Вона представляє собою матрицю, яка включає класифікацію продукту на існуючі, нові, але пов’язані з існуючими, та на абсолютно нові продукти.
| продукт ринок | Існуючий | Новий, але пов'язаний з існуючим | Абсолютно новий |
| Існуючий |    Низький ризик
| Високий ризик | |
| Новий, але пов'язаний з існуючим | |||
| Абсолютно новий | Високий ризик | Дуже високий ризик |
Матриця "продукт – ринок"
Матриця показує рівні ризику та відповідно ступінь з ймовірністю успіху при різних сполученнях "продукт – ринок".
Дана модель використовується з метою визначення ймовірності успішної діяльності при виборі того чи іншого виду бізнесу та для формування портфеля цінних паперів фірми.
При здійсненні аналізу поточної стратегії можуть бути використані різні підходи.
Один із можливих підходів запропонований А.А. Томпсоном і Дж.Стріклендом. вони вважають, що існує п’ять зовнішніх і внутрішніх факторів, які необхідно проаналізувати, щоб визначитися з реалізованою стратегією.
Зовнішні фактори:
- розмах діяльності фірми і ступінь розмаїтості продукції, що виробляється, диверсифікованість фірми;
- загальний характер і природа недавніх придбань фірми та продаж нею своєї частини власності;
- структура і спрямованість діяльності фірми за останній період;
|
|
|
- можливості, на які була орієнтована фірма останнім часом;
- відношення до зовнішніх погроз.
-
Внутрішні фактори:
- цілі фірми;
- критерії розподілу ресурсів і сформована структура капіталовкладень з виробленої продукції;
- відношення до фінансового ризику як з боку керівництва, так і, відповідно, до реальної практики та здійснюваної фінансової політики;
- рівень і ступінь концентрації зусиль в області НДДКР;
- стратегії окремих функціональних сфер (маркетинг, виробництво, кадри, фінанси, наукові дослідження і розробки).
Оцінка обраної стратегії в основному здійснюється у вигляді аналізу вірності і достатності обліку при виборі стратегії основних факторів, що визначають можливості здійснення стратегії.
Процедура оцінки обраної стратегії в кінцевому результаті підлягає в одному: чи призведе обрана стратегія до досягнення фірмою своїх цілей. І це є основним критерієм оцінки обраної стратегії. Якщо стратегія відповідає цілям фірми, то подальша її оцінка проводиться з наступних напрямків:
- відповідність обраної стратегії стану і вимогам оточення;
- відповідність обраної стратегії потенціалу і можливостям фірми;
- прийнятність ризику, закладеного в стратегії.
|
|
|
Оцінка виправданості ризику проводиться по трьох напрямках:
- чи реалістичні передумови, закладені в основу вибору стратегії;
- до яких негативних наслідків для фірми може призвести провал стратегії;
- чи виправдає можливий позитивний результат ризику втрат віл провалу в реалізації стратегії.
Самостійна робота
Портфельні моделі аналізу стратегії.
Модель “Мак-Кінсі 7с”.
Аналіз здійснення поточної стратегії.
Оцінка багатогалузевої портфельної стратегії.
Література:
Основна [2,8,16,23,28,36,37]
Додаткова [41,44,49,52,58,66,67].
Дата добавления: 2018-05-30; просмотров: 298; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!