Т.10. Стратегічні господарські центри (СГЦ)
Мета. Сприяти вивченню поняття та сутності стратегічних господарських центрів. Переваги та недоліки. Функції та структура планової команди. Організація та значимість планової команди. Масштаби діяльності організації. Часова орієнтація ідей планування.
Студент повинен знати. Поняття сутності стратегічних господарських центрів. Їх переваги та недоліки. Функції та структуру планової команди. Організацію та значимість планової команди. Масштаби діяльності організації. Часову орієнтацію ідей планування.
Студент повинен вміти. Осмислити та обґрунтувати поняття сутності стратегічних господарських центрів. Переваги та недоліки. Функції та структуру планової команди. Організацію та значимість планової команди. Масштаби діяльності організації. Часову орієнтацію ідей планування.
Ключові слова і терміни. Поняття та сутність стратегічних господарських центрів. Переваги та недоліки. Функції та структура планової команди. Організація та значимість планової команди. Масштаби діяльності організації. Часова орієнтація ідей планування.
Тезисний матеріал до теми:
Стратегічні господарські центри (СГЦ) – це направлення з чітко вираженою спеціалізацією, конкурентами, ринками тощо. Кожний СГЦ повинен мати власну генеральну ціль, порівняно незалежну від цілей інших СГЦ.
СГЦ представляє собою відділення, філіал, групу цехів або окремий цех, тобто може знаходитись на будь-якому рівні ієрархічної структури.
|
|
|
Відповідальність за кожне направлення як в коротко- , так і в довгостроковій перспективі покладається на одного керуючого – директора, який відповідає за стратегію свого СГЦ.
Переваги СГЦ:
1) СГЦ дозволяють найбільш точно враховувати умови господарювання на рівні окремих крупних підрозділів;
2) в межах СГЦ скорочується час проходження основної інформації, швидше здійснюється прийняття рішень;
3) СГЦ дає можливість широкої участі працівників у плануванні своєї діяльності.
Недоліки СГЦ:
1) інформаційне навантаження вищого керівництва компанії різко зростає, так як інформація формується одночасно в декількох місцях;
2) виникає загроза надмірного планування;
3) є небезпека розмивання загально фірмових цілей та заміна їх низкою неузгоджених цілей підрозділів.
Планова служба приймає участь у розробці стратегії фірми, роз’ясненні її основних цілей. Плановики спільно із іншими фахівцями, здійснюють аналіз та проводять оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища фірми.
Разом із менеджерами плановики беруть участь у складанні прогнозів про можливе майбутнє фірми, займаються підготовкою прогнозної частини кінцевого плану.
|
|
|
Одним з найважливіших факторів, які визначають будову планової служби, є розмір організації. Малі фірми, як правило, запрошують зовнішнього консультанта з питань планування, це економічно виправдовує себе.
Середні фірми можуть дозволити собі утримувати одного фахівця з планування на повну ставку.
У великих фірмах розміри служб планування коливаються до декількох чоловік, а іноді – і до великих підрозділів планування в 100 чоловік.
Крупні служби планування включають в себе як професійних плановиків, так і технічний персонал.
Масштаби фірми обмежують або, навпаки, розширюють можливості планування в організації. Кращі фінансові можливості у здійсненні планування належать крупним фірмам. У своїй більшості вони займаються серйозними науковими та проектними розробками. Вони мають висококваліфікований персонал та мають можливості залучати таких фахівців із-зовні.
Невеликим економічним організаціям важко проводити широкомасштабну планову роботу, а особливо дорого вартісне стратегічне планування. Але вони мають можливості використовувати оперативне планування, застосовувати моделі стратегій, які створені відомими компаніями та дослідницькими фірмами ( такі як, матриця БКГ, модель "Мак-Кінсі 7С" та ін.), а також повинні визначати власну стратегію по мірі зростання організації.
|
|
|
У невеликих фірм є свої переваги в організації планування. Головна з них – внутрішнє середовище такої організації більш просте, а тому більш оглядне та передбачуване. В малих фірмах набагато легше створити сприятливий мікроклімат, який дозволить згуртувати людей навколо інтересів організації та її цілей.
Часова орієнтація ідей планування розрізняється в залежності від того, чи зорієнтовані основні напрямки планування в минуле, теперішнє чи майбутнє.
Реактивне планування (повернення в минуле). Проблема досліджується з точки зору її виникнення та минулого розвитку. Знайти в минулому причину проблеми та її вирішення.
Інактивне планування ( інертність) не передбачає повернення в минуле, разом з тим, прагне до руху вперед, використовуючи існуючі умови, які прийнятні.
Преактивне планування зорієнтоване на пошук оптимальних рішень. Преактивісти позитивно відносяться до техніки, до наукових та до економіко-математичних методів планування. планування здійснюється зверху вниз: на вищих рівнях прогнозуються зовнішні умови, формуються цілі та стратегії, а на нижніх рівнях визначаються програми дій.
|
|
|
Інтерактивне планування характеризується двома основними рисами:
- принцип максимальної мобілізації та творчої участі в плануванні;
- майбутнє підвладне контролю та в значній мірі є продуктом творчих дій учасників планування організації.
Основною метою інтерактивного планування є проектування майбутнього.
Самостійна робота
Організація та значимість планової команди.
Масштаби діяльності організації.
Часова орієнтація ідеї планування.
Література
Основна [12,13,21,25,36,37]
Додаткова [39,42,44,46,55,56,67]
Т.11. Конкурентні стратегії
Мета.Сприяти вивченню концепції ланцюга цінностей, як інструмента стратегічного аналізу. Реакції фірми на кризовий стан. Вибору стратегії попередження банкрутства. Стратегії упередження. Позиції фірми в конкурентному середовищі. Стратегії оптимальних витрат. Стратегії ринкової ніші.
Студент повинен знати. Сутність концепції ланцюга цінностей, як інструмента стратегічного аналізу. Реакції фірми на кризовий стан. Вибір стратегії попередження банкрутства. Стратегію упередження. Позиції фірми в конкурентному середовищі. Стратегію оптимальних витрат. Стратегію ринкової ніші.
Студент повинен вміти. Осмислити та обґрунтувати сутність концепції ланцюга цінностей, як інструмента стратегічного аналізу. Реакції фірми на кризовий стан. Вибір стратегії попередження банкрутства. Стратегію упередження. Позиції фірми в конкурентному середовищі. Стратегію оптимальних витрат. Стратегію ринкової ніші.
Ключові слова і терміни. Оцінка концепції загальних концепцій. Ланцюг цінностей як інструмент стратегічного аналізу. Затрати на половині шляху. Позиціювання компанії. Реакція фірми на кризисний стан. Вибір стратегії попередження банкрутства. Стратегія лідерства за витратами. Стратегія упередження. Позиції фірми в конкурентному середовищі. Стратегія оптимальних витрат. Стратегія ринкової ніші (або сфокусована стратегія).
Тезисний матеріал до теми:
Найважливішим інструментом стратегічного аналізу витрат є ланцюг цінностей, що визначає діяльність, функції та процеси розробки, виробництва, маркетингу, доставки та підтримки продукту або послуги. Ланцюг цінностей фірми відображає: матеріально-технічне забезпечення, виготовлення, доставку товару споживачеві, продаж та маркетинг, сервіс, а також розвиток досліджень та розробок продукції, управління трудовими ресурсами та загальне управління.
Існує два типи реакції фірми на її кризовий стан:
- захисна реакція (різке скорочення витрат, розпродаж або закриття підрозділів фірми, скорочення та продаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення долі ринкового сегменту, зниження ринкових цін та збуту продукції);
- наступальна тактика (модернізація обладнання, впровадження нових технологій, ефективний маркетинг, підвищення цін, пошук нових ринків збуту, розробка та впровадження прогресивної стратегічної концепції планування та управління).
Для того щоб фірма не збанкрутувала, потрібно уважно слідкувати на кожному етапі ЖЦКПФ (життєвий цикл конкурентних преваг фірми) за зовнішніми та внутрішніми факторами, які можуть привести до банкрутства.
В кризовій ситуації фірма повинна реалізувати спеціальну стратегію по попередженню банкрутства, яка припускає багато правил та прийомів по покращенню конкурентної переваги фірми.
Існує три основних напрями попередження банкрутства:
- забезпечення капіталовкладення займаним шляхом – за допомогою випуску та поширення облігацій, а нові капіталовкладення слід направляти в наукові дослідження та розробки;
- проведення ефективної маркетингової політики, особливо в умовах конкурентного середовища;
- забезпечення швидкого обороту капіталу, як запоруки отримання максимального прибутку.
При розробці стратегії упередження необхідно пройти три рівні аналізу:
1. визначити напрям розвитку ринку;
2. виявити потенційні стратегії для руху на випередження в цих напрямах та блокування дій конкурентів;
3. оцінити економічну діяльність цих стратегій та їх відповідність меті та цілям організації, а також можливий вплив на цілі та поведінку конкурентів.
Виявляється чотири досить чітко визначених позиції, у яких можуть знаходитися фірми на полі конкуренції:
- позиція лідерів на ринку;
- позиція виклику, що кидається ринковому оточенню;
- позиція послідовника;
- позиція знаючого своє належне місце на ринку.
Стратегія оптимальних витрат орієнтована на надання покупцям більше цінностей за їх гроші.
Найважливіший конкурентний підхід полягає в тому, щоб стати виробником з більш низькими витратами достатньо різноманітних товарів, з наміром стати лідером по витратах і одночасно виробником різноманітних товарів, кращих в галузі.
Стратегія ринкової ніші орієнтована на вузьку частину ринку. Цільова ніша може бути визначена, виходячи з географічної унікальності, особливих вимог до використання товару чи особливих характеристик товару, що привабливі тільки для даного сегмента ринку.
Самостійна робота:
Стратегія упередження.
Стратегія оптимальних витрат.
Література:
Основна [2,12,17,24,30,32]
Додаткова [43,45,48,50,60,66].
Дата добавления: 2018-05-30; просмотров: 355; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!