Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні».
28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932— 1933років в Україні».
Закон визначає, що голодомор 1932—1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу. Публічне заперечення голодомору 1932—1933 рр. в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:
брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті українського народу;
сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про голодомор 1932—1933 рр. в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії голодомору в навчальних закладах України;
— уживати заходів з увічнення пам'яті жертв та всіх, хто постраждав від голодомору 1932—1933 рр. в Україні, у тому числі спорудження в населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам голодомору;
— забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ та організацій, учених, окремих громадян, які досліджують проблеми голодомору 1932—1933 рр. в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів із питань, що стосуються голодомору.
|
|
|
Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв голодомору 1932—1933 рр. в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.
Висновок. Прийняття цього закону стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості до тих, хто став жертвою цього діяння сталінського режиму. Визнання голодомору в Україні геноцидом українського народу було визнано і багатьма країнами світу.
Дати: 1932—1933 рр. — голодомор в Україні; 28 листопада 2006 р. — прийняття Закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні» Верховною Радою України.
Голодомори XX ст. в Україні: причини і наслідки.
Голодомори часів радянського панування вУкраїні стали одними із засобів боротьби тоталітарної системи з українством. Вони мали жахливі наслідки для української нації: демографічні втрати, знищення генофонду, розорення сільського господарства, ліквідація соціальної опори українського руху та ін.
Серед головних причин голоду в Україні в 1921 —1923 рр. слід назвати заборону ринкової реалізації хлібних надлишків та їх примусове в мовило падіння товарності сільського господарства в 1918—1920 рр. Селяни не були зацікавлені в розвитку виробництва та зменшували посіви, зокрема в районах активного здійснення продрозкладки (Чернігівська, Харківська, Полтавська губернії). Навіть світова й громадянська війни, які зруйнували матеріальну базу сільського господарства, завдали менших збитків селянським господарствам. «Викачування» хліба у селян з одночасним скороченням промислового виробництва завершило процес занепаду ринкових відносин. Але голод 1921 р. був зумовлений ще й дією природної стихії. Поштовхом став неврожай, спричинений великою посухою.
|
|
|
Урожай 1921р. був значно менший, ніж у 1920 р., і становив 768,5 млн пудів. Це не могло забезпечити навіть прожитковий мінімум.
Розраховувати на можливість поповнення хлібного дефіциту за рахунок Росії було марно. У 1921 р. в Росії був більший недорід, ніж на півдні країни, і керівництво РКП(б) поставило перед українським керівництвом завдання збільшувати постачання продуктів для Росії.
Голод охопив південні райони України: повіти Донецької, Миколаївської, Одеської, Катеринославської, Полтавської губерній. Кількість голодуючих у степових губерніях із грудня 1921 р. до травня 1922 р. зросла більше ніж утричі — з 1,2 до 3,8 млн осіб, а в усіх губерніях — до 5,6 млн осіб, що становило 25 % усіх жителів.
|
|
|
Визнання факту голоду в Україні, як і надання допомоги голодуючим, прийшло з великим запізненням. Вважалося, що в Росії голод, а в Україні — неврожай.
Лише після врожаю 1923 р. ситуація почала змінюватися. Збільшення зернових ресурсів дало змогу покращити харчування населення, розпочався процес відновлення поголів'я худоби.
Державна кредитна система, податкова й земельна політика, а також державна торгівля та кооперування селян повинні мати сільськогосподарське виробництво. Використовувалася можливість благодійної допомоги із залученням коштів із-за кордону.
Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голод 1932—1933 рр. Безпосередньо його причиною було насильницьке вилучення хліба в селян. Загалом виникнення голодомору в Україні було зумовлене такиминаціонально-політичними та соціально-економічними чинниками:
- необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, що загрожувала імперським інтересам Москви;
- непосильні для селян хлібозаготівлі;
- надмірний хлібний експорт;
|
|
|
- небажання колгоспників працювати в громадському господарстві;
- конфіскація владою продовольчих запасів;
- економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.
Протягом січня—листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн пудів хліба, за такий самий період 1931 р. —380 млн пудів. Вилучався навіть посівний фонд. 7 серпня 1932р. ВЦВК і РНК СРСР був прийнятий закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної; власності передбачав розстріл або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років із конфіскацією майна. У народі цей документ назвали «законом про п'ять колосків».
Незважаючи на небачену жорстокість, виконати план хлібозаготівлі в 1932 р. не вдалося. Із метою «виправлення» ситуації в Україну прямує надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. Зміцнюється керівництво КІІ(б)У — другим секретарем ЦК і секретарем Харківського (столичного) обкому партії стає особистий посланець Й. Сталіна — П. Постишев, відбуваються репресії проти комуністів. У селян починають конфісковувати вже не тільки зерно, а й усі продукти харчування.
Точну цифру людських жертв голодомору 1932—1933 рр. установити неможливо. Дослідники називають дані від 3,5 до .12 млн осіб.
Унаслідок голодомору було остаточно зламано опір селян колгоспно-радгоспній системі та суттєво підірвано сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Колгоспний лад став однією з основ командної економіки й тоталітарного режиму.
Голод 1946—1947рр. був одним із наслідків антилюдської моделі відбудови народного господарства. У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище: за роки війни скоротилися посівні площі, зменшилося поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук, що вимагало зміни державної політики на селі. Але сталінське керівництво не збиралося нічого змінювати, село мало стати одним із головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КІ1(б)У планував на 1946 р. форсовано збільшити посівні площі, урожайність і хлібозаготівлю.
Навесні—улітку 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Валовий збір зерна був у три рази менший, ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. голів колгоспів, до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії — 6 тис. комуністів. Було відновлено дію «Закону про п'ять колосків», за яким засуджено й ув'язнено тисячі селян. Народ почав тікати від голодної смерті до більш благополучних районів (Західна Україна), міст. Щоб уникнути збезлюднення села, каральні органи почали відшукувати та повертати селян назад. Незважаючи на суворі репресії, удалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (було вилучено навіть насінний фонд).
Посуха загострила й проблему кормів, іцо відбилося на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб уникнути масового характеру цього явища, було дозволено здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того, щов деяких областях план зі здачі м'яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних утрат, компенсувати які доводилося довго. У той час коли за межі України ешелонами вивозився хліб (так, лише до країн Східної Європи та Франції було вивезено безвідплатно 1,7 млн тонн для підтримки тих режимів, що там установилися), розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн осіб.
Опинившись перед катастрофою, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертання по допомогу до Москви. Для проведення посівної кампанії була надана позичка в 35 млн пудів.
Наслідками голоду стало ускладнення і без того важкого процесу відбудови; скорочення трудових ресурсів села і його можливостей; падінн'я морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки з відбудови сільського господарства. Висновок. Голодомори 1921 — 1923,1932—1933 і 1946—1947рр. — це жахливий результат політики радянського тоталітаризму щодо селянства. Жертвами голодоморів стали майже 10 млн осіб. Соціальним наслідком голодоморів стало фактичне знищення селянства в Україні.
Дати: 1921 —1923 рр., 1932—1933 рр., 1946—1947 рр. — радянські голодомори в Україні.
Поняття, терміни, назви: продрозкладка, «закон про п'ять колосків», розкуркулення.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 546; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!