Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття.
Вивчаючи тему, необхідно приділити увагу змісту соціальної сутності особи, яка вчинила злочин. Вона виражена у сукупності властивостей і ознак, які характеризують цю особу в різних її проявах і зумовлюють злочинну поведінку. Слід правильно з’ясувати співвідношення понять: «особа» та «особа злочинця».
Зміст поняття особи злочинця поєднує в собі соціологічне поняття особи і юридичне поняття злочинця, тому проблема особи злочинця має вирішуватись на основі загально соціологічного вчення про особу.
Особа – це соціальна сутність людини, те, ким вона стала у процесі соціалізації, своєї діяльності в суспільстві. У філософському розумінні особа – продукт соціального розвитку, єдність загального, особливого й одиничного.
Людина не народжується особою, а стає нею у процесі свого розвитку, входження в соціальне середовище, засвоєння навколишньої дійсності, ідей, поглядів, норм моралі і звичок, поведінки, властивих соціуму, до якого вона належить. Процес, протягом якого особа розвивається і змінюється, отримуючи конкретне соціальне обличчя, називається соціалізацією. Дефектом соціалізації є особа злочинця, яка формується поступово.
Особа злочинця – це сукупність соціальна значимих властивостей, ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні закону про кримінальну відповідальність, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами та обставинами, що впливають на її злочинну поведінку.
|
|
|
Основні ознаки особи злочинця: а) соціально-демографічні; б) кримінально-правові; в) соціальні ролі і статус; г) морально-психологічні характеристики.
Соціально-демографічні ознаки особи злочинця включають стать, вік, освіту, місце народження і проживання, громадянство та інші відомості демографічного характеру. Ці ознаки властиві будь-якій особі і самі по собі не мають кримінологічного значення.
Кримінально-правова характеристика особи злочинця – це дані не лише про склад вчиненого злочину, а й про спрямованість і мотивацію злочинної поведінки, одноособовий чи груповий характер злочинної діяльності, форму співучасті (виконавець, організатор, підмовник, пособник), інтенсивність кримінальної діяльності, наявність судимостей тощо.
Соціальні ролі і статус розкривають функції індивіда, обумовлені його становищем у системі існуючих суспільних відносин, належність до певної соціальної групи, взаємодію з іншими людьми та організаціями в різних сферах громадського життя (робітник чи службовець, рядовий виконавець чи керівник, неодружений чи глава сім’ї, працездатний чи непрацездатний, безробітний тощо).
|
|
|
Моральні властивості особи включають її світогляд, духовність, погляди, переконання, установки та ціннісні орієнтації. Злочинці відрізняються негативним або байдужим ставленням до виконання своїх громадських обов'язків, додержання правових норм, вибором незаконних засобів задоволення особистих потреб, егоїзмом, ігноруванням суспільних інтересів тощо.
Психологічна характеристика особи злочинця включає особливості її інтелектуальних, емоційних і вольових якостей.
Інтелектуальні властивості передбачають: рівень розумового розвитку, обсяг знань, життєвий досвід, широту або вузькість поглядів, зміст і різноманітність інтересів тощо.
До емоційних властивостей особи відносять рівновагу і рухомість нервових процесів (вид темпераменту); ступінь емоційного збудження; силу і темп реагування на різні зовнішні подразники, ситуації тощо. Особам, які вчинили насильницькі злочини, притаманні нестриманість, необдуманість вчинків, агресивність, конфліктність, мінливість у стосунках з іншими людьми.
Вольові властивості особи полягають у вмінні свідомо регулювати свою поведінку, здатності приймати і виконувати правильні рішення, досягати поставленої мети. Треба зазначити, що певна частина злочинців володіє сильними вольовими якостями, але вони спрямовані на задоволення антисуспільних потреб та інтересів.
|
|
|
Важливим є питання щодо співвідношення і взаємодії соціального й біологічного в структурі суб’єктів, які вчинили злочини. Біологічна природа людини склалася задовго до виникнення самого поняття злочину і впродовж усього історичного періоду не зазнала істотних змін, тоді як у соціальному плані людина змінюється значно швидше залежно від трансформації суспільного життя. Тому біологічне виступає ніби підґрунтям у формуванні особи та її взаємин у системі суспільних відносин. Таким чином, соціальне і біологічне в особі не виключають одне одного, а перебувають у тісному взаємозв’язку. Цілісність людини, яка поряд з соціальними якостями наділена природними силами живої істоти, ґрунтується на діалектичній взаємодії соціального і біологічного.
Класифікація – це розподіл статистичної сукупності на групи за певними чітко визначеними ознаками. У межах класифікації фактично вивчається не особа в комплексі її характеристик, а сукупності злочинців. При цьому виявляється поширеність серед них тих чи тих ознак.
У кримінології найчастіше використовують класифікаційні групування за такими критеріями: за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта): чоловіки, жінки, неповнолітні; різноманітні вікові категорії, зокрема 18-24, 25-29, 30-49 і понад 50 років; з початковою, середньою та вищою освітою; за ознаками соціального становища й роду занять: робітники, службовці, працівники сільського господарства, військовослужбовці, приватні підприємці, студенти, безробітні, пенсіонери; за ознаками місця проживання та тривалості проживання: мешканець міста, селища міського типу, села; місцевий житель, мігрант, переселенець; за інтенсивністю й характером злочинної діяльності: повторність, рецидив (спеціальний або загальний), у складі групи, організованого злочинного угруповання; за даними про стан особи в момент вчинення злочину: у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, під час відбування покарання у виправно-трудовій установі; за видами вчиненого злочину: грабіжники, вбивці, ґвалтівники, хулігани, хабарники тощо.
|
|
|
Типологія – це прийом наукового мислення й емпіричного пізнання, що полягає в розчленуванні явищ і об’єктів на окремі елементи (типи) за найбільш істотними ознаками, у виявленні відмінності між ними.
Кримінологічна типологія злочинців, зазвичай, базується на двох підставах: характері вчинених злочинів; глибині (насильницькі, корисливі, корисливо-насильницькі, соціально дезорганізовані та необережні) та стійкості антисоціальності особи (випадкові, ситуативні, злісні та особливо злісні).
Рекомендована література до теми:
нормативні акти:
1. Конституція України [Електронний ресурс]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 2952-VI із змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 02. 09. 2015 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
2. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 05. 04. 2001 р. № 5460-VI (5460-17) із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 15. 09. 2015 р. № 1207-VII (1207-18). – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 19. 10. 2012 р. № 5076-VI із змін., внес. згідно із Законами: ВВР, 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88.: за станом на 15. 04. 2015 р. № 1207-VII. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 456 с.
5. Про міліцію [Електронний ресурс]: закон Українивід 20. 12. 1990 р. № 565-ХІІ) із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 12. 08. 2014 р. № 1633-VII (1633-18). – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
6. Про профілактику злочинів [Електронний ресурс]: проект закону України від 12 травня 1998 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
Базова
1. Бузало П. М., Денисов С. Ф., Кириченко О. В. Кримінологія: навч. пос. / П. М. Бузало, C. Ф. Денисов, О. В. Кириченко: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.
2. Борисов С. Багровые хроники: Преступники и преступления / С. Борисов. – М.: Книги «Искателя», 2004. – 319 с.
3. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження: монографія / В. В. Голіна. – X.: Регіон-інформ, 2004. – 210 с.
4. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А. П. Закалюк. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – кн. 1: Теоретичні засади та історія української науки. – 2007. – 424 с.; кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих злочинів. – 2007. – 712 с.; кн. 3: «Практична кримінологія». – 2008. – 320 с.
5. Зелинский А. Ф. Криминология: Курс лекций / А. Ф. Зелинский. – Харьков, 1996. – 260 с.
6. Зелинский А. Ф. Криминология / А. Ф. Зелинский. – Харьков, 2000. – 240 с.
7. Иншаков С. М. Зарубежная криминология / С. М. Иншаков. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 383 с.
8. Исаченко А. Г. Оперативно-розыскная криминология: Учебное пособие для вузов / А. Г. Исаченко. – М., 2001. – 256 с.
9. Криминология: Учебник / Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – М.: Юристъ, 1997. – 512 с.
10. Криминология: Учебник / Под ред. В. Н. Бурлакова, В. П. Сальникова. – СПб.: Изд. «Лань», 1998. – 576 с.
11. Криминология: Учебник / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 566 с.
12. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2000. – 534 с.
13. Криминология: приглашение к дискуссии: монография / Авт. кол.: А. В. Беляба, Э. В. Виленская, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000 – 318 с.
14. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін.; За ред. В. Г. Лихолоба – К. 1996. Кн. 1: Загальна частина.
15. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: НАВСУ, 2000. Кн. 2: Особлива частина.
16. Криминология: Учебное пособие для юридических вузов / Кузнецова Н. Ф., Аргунова Ю. Н. – М.: Зерцало-М, 2001. – 208 с.
17. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навч. посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
18. Криминология: Учебник / Под. ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т. Питер, 2002. – 432 с.
19. Кримінологія: Практикум / Уклад. О. М. Джужа, Г. І. Піщенко, О. Ф. Гіда. – К.: НАВСУ, 2003. – 56 с.
20. Кримінологія: навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опансенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 208 с.
21. Кримінологічна віктимологія: навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2006. – 352 с.
22. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 678 с.
23. Кримінологія: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 316 с.
24. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 264 с.
25. Кримінологія: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 316 с.
26. Кримінологія: Загальна та Особлива частина [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. – Харків: Право, 2009. – 288 с.
27. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
28. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
29. Шнайдер Г. Й. Криминология: Пер. с. нем. / Под. общ. ред. Л. О. Иванова. – М., 1994. – 504 с.
30. Шоткинов С. А. Криминология / С. А. Шоткинов. – Иркутск, 2003. – 288 c.
Допоміжна
1. Блувштейн Ю. Д. Понятие личности преступника / Ю. Д. Блувштейн // Сов. государство и право. – 1979. – №8. – С. 24 – 27.
2. Гвоздева Е. В. Типология преступников, совершивших уголовно наказуемое нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств / Е. В. Гвоздева // Российский следователь. – 2007. – № 11. – С. 19 – 21.
3. Гримайло В. Неоднорідне психічне ставлення особи до обставин вчиненого нею: загальна постановка проблеми / В. Гримайло // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 137 – 142.
4. Губанова О. Особистість ґвалтівника: щодо статі злочинця / О. Губанова // Право України. – К., 2007. – № 6. – С. 122 – 126.
5. Жукова Т. В. Преступность и наркомания среди несовершеннолетних как внутренняя угроза национальной безопасности Российской Федерации / Т. В. Жукова // Российский следователь. – 2006. – № 4. – С. 34 – 35.
6. Зарубей В. Особливості особи іноземного злочинця як елемент криміналістичної характеристики / В. Зарубей // Право України. – К., 2007. – № 7. – С. 90 – 93.
7. Круміна М. В. Причини та умови, що призводять до заподіяння смерті і тілесних ушкоджень з необережності / М. В. Круміна // Право України. – 2006. – № 4. – С. 78 – 81.
8. Семенюк О. Характеристика особи терориста / О. Семенюк // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 97 – 101.
9. Сударева Л. А. Личность преступника, совершающего компьютерные преступления / Л. А. Сударева // Вестник Московского ун-та МВД России. – 2007. – № 1. – С. 98 – 103.
Навчально-методичні розробки, рекомендації, посібники, матеріали підготовлені науково-педагогічним складом кафедри:
1. Лекція – презентація: «Кримінологічне вчення про особу злочинця».
Тема №4
Детермінація злочинності
Семінарське заняття: 2 год.
1. Поняття причин та умов злочинності в кримінології. Взаємодія особи і середовища як причинність вчинення злочину.
2. Класифікація причин та умов злочинності.
3. Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі.
Самостійна робота. Під час вивчення теми курсант повинен самостійно опрацювати наступні питання: основні ознаки кримінологічного поняття особи злочинця; співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
Теми рефератів:
1. Кримінологічна характеристика об’єктивних причин вчинення злочину.
2. Кримінологічна характеристика умов, які сприяють існуванню злочинності.
3. Сучасні концепції та теорії причинності злочину.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 304; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!