Екологічна злочинність та її запобігання
Семінарське заняття: 2 год.
1. Сучасний стан екології в Україні: актуальні питання.
2. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності.
3. Детермінанти екологічної злочинності. Причини високого рівня латентності екологічної злочинності.
4. Загально соціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання екологічної злочинності.
Самостійна робота. Під час вивчення теми курсант повинен самостійно опрацювати наступні питання: причини латентності екологічних злочинів; особливості структури екологічних злочинів.
Теми рефератів:
1. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності.
2. Причини та умови злочинів проти довкілля.
3. Роль органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сфері довкілля.
Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття.
Щодо усвідомлення питань теми необхідно перш за все знати, що екологічна злочинність являє собою один із найбільш небезпечних та розповсюджених видів злочинності, оскільки створює реальну загрозу національній безпеці країни. Необхідно акцентувати увагу на структуру злочинів, вчинених у сфері довкілля, на причинах їх зростання, даного виду злочинності та умовах, які сприяють вчиненню цих злочинів і які необхідно проводити заходи з метою недопущення погіршення екологічного стану в державі.
Екологічні злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на навколишнє середовище та його окремі компоненти. Тобто йдеться про протиправне використання природних об’єктів або шкідливий вплив на них, що призводить до їх негативної зміни.
|
|
|
Іншими словами, йдеться мова про протиправне використання природних об’єктів чи негативний вплив на них, що завдає шкоду екологічній безпеці. Стан екологічної злочинності в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Дослідники практично одностайно зазначають, що протягом багатьох років зберігається значний розрив між реальною кількістю злочинних діянь і застосуванням відповідних кримінально-правових норм.
Екологічні злочини є одними з найбільш суспільне небезпечних та розповсюджених діянь. Загроза національній безпеці проявляється у: катастрофічному погіршенні якості середовища існування, що веде до зниження середнього віку життя, зростання захворюваності, смертності та погіршення генофонду нації; виникненні зон екологічного лиха; деградації природних ресурсів, що мають поновлюватися (родючість ґрунтів, рибних і лісових ресурсів); у виснаженні ресурсів, що не відновлюються (мінеральної сировини, енергоносіїв); у підвищенні ризику техногенних катастроф; у погіршенні якості поверхневих та підземних вод, прибережних вод морів; у розповсюдженні радіоактивного забруднення; у забрудненні повітря й небезпечній зміні клімату; забрудненні продуктів харчування.
|
|
|
Мотивація та мета вчинення екологічних злочинів: корисливі злочини, що вчиняються з метою отримання прибутку чи матеріальної вигоди (незаконна порубка лісу, незаконні заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом тощо); екологічні злочини, що вчинюються службовими особами внаслідок невиконання ними екологічного законодавства (забруднення водойм та атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря, порушення законодавства про континентальний шельф України).
Екологічна злочинність обумовлена як загальними, так і специфічними причинами та умовами. Говорячи про загальні причини даної злочинності, необхідно звернути увагу на систему поглядів, які виражають ті чи інші деформації суспільної екологічної свідомості.
Визначенню специфічних причин та умов екологічних злочинів може сприяти їх якісний аналіз. Вивчення кримінальних справ цієї категорії показує, що дані злочини вчинюються як службовими особами, так і окремими громадянами. Службові екологічні злочини відрізняються, як правило, великою суспільною небезпечністю, спричиняють величезні матеріальні збитки та шкоду здоров’ю людей.
|
|
|
Аналіз ситуаційно-особистісних чинників цих злочинів показує, що тут взаємодіють багато різних факторів, як то: обстановка злочину; безкультур’я; егоїзм; правовий нігілізм; цинічне ставлення до природних цінностей та наслідків своєї злочинної поведінки; впевненість у її безкарності тощо.
Здійснення загально соціальних заходів запобігання екологічної злочинності прямо пов’язане з нормалізацією процесів у сфері взаємодії «суспільство – природа». Саме на макрорівні формується антикриміногенна протидія ущербній екологічній свідомості і поведінці. Велике значення у цій справі має законодавче вирішення такого питання, як існування різних форм власності на природні об’єкти. Значення має також формування і високої еколого-правової культури і свідомості як на загальному, так й індивідуальному рівнях. На вирішення цього завдання мають бути спрямовані зусилля державних та громадських організацій.
|
|
|
Особливе місце займає здійснення нагляду за дотриманням правових норм, що регламентують екологічні правовідносини. Це – прокурорський нагляд, діяльність дозвільної системи, адміністративний нагляд.
Не менш важливе запобіжне значення має також спеціальне запобігання, Сюди можна віднести подальше вдосконалення природоохоронного законодавства. Насамперед, йдеться про те, щоб на основі широких кримінологічних досліджень та економічної політики держави провести науково обґрунтовану криміналізацію і декриміналізацію суспільне небезпечних посягань на навколишнє природне середовище.
Ефективність реалізації вказаних заходів допоможе знизити рівень екологічної злочинності і тим самим поліпшити якість життя у суспільстві.
Рекомендована література до теми:
нормативні акти:
1. Конституція України [Електронний ресурс]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 2952-VI із змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 02. 09. 2015 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
2. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 05. 04. 2001 р. № 5460-VI (5460-17) із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 15. 09. 2015 р. № 1207-VII (1207-18). – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 19. 10. 2012 р. № 5076-VI із змін., внес. згідно із Законами: ВВР, 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88.: за станом на 15. 04. 2015 р. № 1207-VII. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 456 с.
5. Про державну статистику [ Електронний ресурс ]: закон України від 13 липня 2000 р. № 1922-ІІІ. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
6. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: закон України від 30 червня 1993 р. // ВВР України. – 1993. – № 35. – Ст. 258.
Базова
1. Бузало П. М., Денисов С. Ф., Кириченко О. В. Кримінологія: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.
2. Зелинский А. Ф. Криминология: Курс лекций / А. Ф. Зелинский. – Харьков, 1996. – 260 с.
3. Зелинский А. Ф. Криминология / А. Ф. Зелинский. – Харьков, 2000. – 240 с.
4. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2000. – 534 с.
5. Криминология: приглашение к дискуссии: монография / Авт. кол.: А. В. Беляба, Э. В. Виленская, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000 – 318 с.
6. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін.; За ред. В. Г. Лихолоба – К. 1996. Кн. 1: Загальна частина.
7. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: НАВСУ, 2000. Кн. 2: Особлива частина.
8. Криминология: Учебное пособие для юридических вузов / Кузнецова Н. Ф., Аргунова Ю. Н. – М.: Зерцало-М, 2001. – 208 с.
9. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навч. посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
10. Криминология: Учебник / Под. ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т. Питер, 2002. – 432 с.
11. Кримінологія: Практикум / Уклад. О. М. Джужа, Г. І. Піщенко, О. Ф. Гіда. – К.: НАВСУ, 2003. – 56 с.
12. Кримінологія: навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опансенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 208 с.
13. Кримінологічна віктимологія: навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2006. – 352 с.
14. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 678 с.
15. Кримінологія: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 316 с.
16. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 264 с.
17. Кримінологія: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2008. – 316 с.
18. Кримінологія: Загальна та Особлива частина [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. – Харків: Право, 2009. – 288 с.
19. Кримінологія (Особлива частина) : навчальний посібник / Кол. авторів : Блага А. Б., Васильєв А. А., Давиденко Л. М. та ін.; за заг. ред. О. М. Литвинова; наук. ред. серії О. М. Бандурка. – Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2011. – 347 с.
20. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
21. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
22. Шнайдер Г. Й. Криминология: Пер. с. нем. / Под. общ. ред. Л. О. Иванова. – М., 1994. – 504 с.
23. Шоткинов С. А. Криминология / С. А. Шоткинов. – Иркутск, 2003. – 288 c.
Допоміжна
1. Гвоздецький В. Нормативно-правова база щодо протидії корупції в Україні: напрями удосконалення / В. Гвоздецький // Право України. – 2007. – № 2. – С. 105 – 108.
2. Коноваленко О. Рівень і тенденції корисливо-насильницьких злочинів проти приватної власності / О. Коноваленко // Право України. – 2007. – № 2. – С. 78 – 82.
3. Користін О. Сутність легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом / О. Користін // Право України. – 2007. – № 5. – С. 60 – 64.
4. Паламарчук Г., Венгер Л. Особливості рейдерства в Україні та політика його подолання / Г. Паламарчук, Венгер Л. // Економіка України. – 2007. – № 9. – С. 38 – 46.
5. Расюк Е. Кримінологічна характеристика лідера організованої групи, злочинна діяльність якої пов’язана з наркобізнесом / Е. Расюк // Право і суспільство. – 2006. – № 1. – С. 87 – 93.
6. Расюк Е. Протидія відмиванню грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів транснаціональними організованими групами / Е. Расюк // Право України. – 2004. – № 4. – С. 87 – 90.
7. Шиян В. Д., Левченко Ю. О. Проблеми боротьби з організованою злочинністю у паливно-енергетичному комплексі / В. Д. Шиян, Ю. О. Левченко // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 167 – 178.
Навчально-методичні розробки, рекомендації, посібники, матеріали підготовлені науково-педагогічним складом кафедри:
1. Лекція-презентація: «Екологічна злочинність та її запобігання».
Тема №11
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!