Згідно правила 41 Регламенту Євросуду палата розглядає заяви в порядку їх підготовки до розгляду. Однак вона може вирішити розглянути певну заяву першочергово.
Отримавши заяву, Суд розглядає її, досліджує надані факти, і, якщо заяву буде визнано прийнятною, Суд може у випадку необхідності провести розслідування, в тому числі з виїздом до держави, проти якої подано скаргу. Така держава зобов'язана, у відповідності до п. а ст. 38 Конвенції створити всі необхідні умови для встановлення фактів, викладених в скарзі. Суд має право сприяти дружньому врегулюванню спору, що виник, про порушення положень Конвенції (п.b ст.38). Процедура дружнього врегулювання є конфіденційною, але якщо воно досягнуто, то Суд складає доповіді, з коротким викладенням фактів і досягнутого рішення, яке підлягає опублікуванню.
Особи, неурядові організації або групи осіб можуть попередньо подати заяву згідно зі статтею 34 Конвенції — особисто або через представника, призначеного відповідно до пункту 4 Правила 36 Регламенту.
Представником заявника є адвокат, що має дозвіл на адвокатську практику в будь-якій із Договірних Сторін та проживає на території однієї з них, або інша особа — за погодженням з головою палати. Голова палати може дозволити заявникові представляти свою справу особисто.
За виняткових обставин і на будь-якому етапі процесу, якщо голова палати вважає, що обставини та поведінка адвоката вимагає цього, він може видати розпорядження про те, щоб останній більше не представляв заявника чи не допомагав йому і щоб заявник шукав інше представництво.
|
|
|
Адвокат чи інший затверджений представник або сам заявник, якщо він звертається з проханням дозволити йому представляти свою справу особисто, повинен достатньою мірою знати одну з офіційних мов Суду. Проте, згідно з пунктом 3 правила 34 Регламенту, голова палати може надати дозвіл на використання неофіційної мови.
На прохання сторони чи третьої сторони або з власної ініціативи палата Євросуду може діставати докази, які, на її думку, можуть сприяти з'ясуванню фактів у справі. Крім того, палата може зажадати від сторін подати документальні докази і вирішити заслухати як свідка або експерта чи в будь-якій іншій якості особу, докази або твердження якої видаються вірогідними, щоб допомогти у виконанні цього завдання.
Будь-коли під час провадження у справі палата може делегувати одного або більше своїх членів чи інших суддів Суду для проведення дізнання, виконання слідчих дій на місці або отримання доказів у будь-який інший спосіб. Вона може призначити незалежних сторонніх експертів для надання допомоги делегації Суду.
Палата може звернутися до будь-якої особи чи інституції на власний вибір з проханням надати інформацію, висловити думку або підготувати доповідь з приводу конкретного питання.
|
|
|
Контроль за виконанням рішень Європейського суду з прав людини здійснює Комітет міністрів Ради Європи.
УКРАЇНСЬКІ НЕДЕРЖАВНІ ПРАВОЗАХИСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ.
Сьогодні в Україні діє понад 30 неурядових організацій, діяльність яких пов'язана із захистом прав людини. Це Україно-Американське бюро захисту прав людини, Український центр прав людини, Всеукраїнський комітет охорони прав людини. Українська секція Міжнародного товариства прав людини тощо. Усі ці організації захищають права людини і громадянина специфічними способами і методами, їм властивими, здійснюють експертизу чинного законодавства, готують освітні програми з прав людини для різних груп населення тощо. Захистом прав людини в Україні займаються і специфічні громадські організації: студентські юридичні клініки, мережа яких в Україні поширена на майже усю її територію.
МІЖНАРОДНА ПОЛІЦІЯ «ІНТЕРПОЛ»
Інтерпол був створений в 1923 р. як Міжнародна служба-комісія карної поліції (служба для координації боротьби поліції різних країн із кримінальними злочинами. Її членами є більше ніж 150 держав., СРСР вступив в неї З 1982 р. Інтерпол отримав в ООН статус Міжнародної міжурядової Організації.
|
|
|
Основні цілі Інтерполу сформульовані в ст. 2 його Статуту:
1) забезпечувати і розвивати міжнародну співпрацю з країн і в дусі Загальної декларації прав людини;
2) створювати розвивати організації, які можуть успішно сприяти попередженню і боротьбі із загальною карною боротьбі зі злочинністю.
Статут забороняє втручання в діяльність Інтерполу політичного, військового, релігійного або расового характеру (ст. 3 Статуту).
Структура Інтерполу
Вищим пленарним органом Інтерполу є Генеральна Асамблея, яка діє сесіями. Постійно діючим органом є Генеральний секретаріат, на чолі якого стоїть Генеральний секретар. Особливе положення в системі органів управління Інтерполу займає Національне центральне бюро (НЦБ), діюче з подвійним підпорядкуванням: окремої держави і Інтерполу.
До складу Генеральної Асамблеї входять представники всіх країн-членів. Статут вимагає включати сюди чиновників кримінальної поліції високого рангу, службовців, функції яких в національному масштабі пов'язані з діяльністю Інтерполу, а також фахівців з питань, включених в порядок денний чергової сесії Генеральної Асамблеї (ст. 7). У роботі сесії можуть брати участь як спостерігачі представники країн, що не входять в Інтерпол, а також делегати від міжнародних організацій.
|
|
|
Виконавчий комітет стежить за проведенням в життя рекомендацій Генеральної Асамблеї, контролює діяльність Генерального секретаря і готує порядок денний чергової сесії. Засідання Виконавчого комітету проводиться не менше за один раз в рік. При виконанні своїх функцій всі члени Виконавчого комітету діють як представники Інтерполу, а не як представники своїх країн (ст. 21 Статуту).
Генеральний секретаріат є постійно діючою службою всієї організації, включає в себе Генерального секретаря, фахівців і адміністративний персонал. Він проводить в життя рішення Генеральної Асамблеї і Виконавчого комітету, діє як міжнародний центр по боротьбі із злочинністю, а також як спеціалізований і інформаційний центри, забезпечує ефективне адміністративне керівництво Інтерполом, підтримує зв'язки з НЦБ і міжнародними організаціями, готує необхідні публікації, виконує обов'язки робочого секретаріату на сесіях Генеральної Асамблеї і засіданнях Виконавчого комітету, підтримує зв'язок з Президентом і т.п. Працівники секретаріату не можуть мати перешкоди до зайняття діяльністю Інтерполу.
Національне центральне бюро (НЦБ) створюється в структурі поліцейської служби кожного держави-члена Інтерполу. Вони є центрами міжнародної співпраці держав з боротьби із злочинністю, опорними пунктами Інтерполу на місцях і одночасно — поліцейським органом цієї держави, наділеним повноваженнями боротьби із злочинністю.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 192; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!