Держфінмоніторинг є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України й утримується за рахунок Державного бюджету.
Разом з тим є незалежною від політичних процесів державною установою, що закріплено базовим Законом. Ніякі політичні партії та групи не мають впливу на призначення його керівника, заступників і їх повсякденну діяльність.
Їх основними інформаційними джерелами є інформація, отримана в результат проведення суб’єктами первинного фінансового моніторингу, внутрішнього фінансового моніторингу щодо виявлення відповідно до Закону фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів і фінансування тероризму.
В основу такої інформації покладено формалізовані повідомлення про фінансові операції. Відповідні форми обліку та подання інформації, затверджено наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 13 травня 2003 року р№ 48 та постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189.
За день система дозволяє здійснити збір і обробку до 5 000 повідомленьвід банків, страхових компаній, товарних, фондових та інших бірж, професійних учасників ринку цінних паперів, інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, підприємств і об’єднань зв’язку та інших надавачів фінансових послуг.
Для забезпечення захисту інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, в Держфінмоніторингу в стандартному формалізованому вигляді суб’єкти фінансового моніторингу (яких в Україні налічується більше 10 тис., у тому числі 1,5 тис. банківських установ).
|
|
|
Взяття на облік фінансових операцій проводить Держфінмоніторинг після перевірки інформації на відповідності вимог щодо її подання, але не пізніше робочого дня, що настає після одержання повідомлення.
Під час фінансового моніторингу виконують:
- встановлення правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу;
- виявлення підозрілих фінансових операцій;
- ідентифікацію осіб, у тому числі осіб, від імені або за дорученням яких здійснено фінансову операцію, а також які є справжніми вигодо одержувачами.
На шляху створення ефективної та діючої національної системи боротьби з легалізацією кримінальних доходів і фінансуванням тероризму Український Уряд тісно співпрацює з такими міжнародними організаціями як Рада Європи, Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), комітет Ради Європи з взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей Moneyval (PC-R-EV), Егмонтська група, європейська комісія та підрозділи фінансових розвідок інших країн.
Підтвердженням плідної співпраці України з Радою Європи та Європейською комісією стало підписання в грудні 2002 року Заяви про наміри щодо «Проекту технічної допомоги з питань боротьби в Україні із відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом» (MOLI-UA). Проектом передбачено підготовку фахівців Держфінмоніторингу у відповідних підрозділах фінансових розвідок інших країн.
|
|
|
Вжиті Україною за такий незначний час заходи реально підтвердили прагнення нашої держави створити прозору фінансову систему, що діятиме й змінюватиметься в форматі міжнародної співпраці та провідного світового досвіду. В цьому контексті слід відзначити намір України незабаром провести підготовчі заходи для вступу до Егмонтської групи й надалі системно вживати необхідних кроків, спрямованих на підтримку зусиль світової спільноти щодо боротьби з відмиванням «брудних» коштів.
25 лютого 2004 року FATF прийнято рішення про виключення України з «чорного» списку.
Рада національної безпеки і оборони України (далі РНБОУ) є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Правове регулювання: Конституція України, Закони України «Про РНБОУ», «Про основи національної безпеки України», «Про оборону України» тощо.
Завдання РНБОУ:
1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
|
|
|
2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час і в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
РНБОУ координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України.
Склад РНБОУ: персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує і очолює Президент України.До складу РНБОУ за посадою входять Прем’єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами РНБОУ можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.
Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави.
|
|
|
Правове регулювання: Конституція України, Закон України «Про рахункову палату» та інші акти законодавства України.
Завдання: організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів та ін.
Склад: Голова Рахункової палати та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати. Для здійснення своєї діяльності Рахункова палата має апарат. Структуру і штатний розпис якого затверджує Колегія Рахункової.
Взаємодія: усі фінансові контролюючі органи, створені відповідно до законів України в системах Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, та інші державні контрольні органи, а також органи відомчого фінансового контролю та аудиту.
Уповноважений ВР України з прав людини (далі - Уповноважений) – посадова особа, яка здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції.
Правовою основою діяльності Уповноваженого є: Конституція України, ЗУ «Про Уповноваженого ВР України з прав людини» та інші акти законодавства.
Уповноважений виконує правоохоронну функцію – здійснює парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина. Для цього він має право:
- невідкладного прийому та участі у засіданнях державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій;
- звертатися до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України, законів України та інших правових актів, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;
- відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих ,попереднього ув'язнення, установи відбування покарань та установи примусового лікування, психіатричні лікарні.
Уповноважений обирається ВРУ на 5 років та має секретаріат, консультативну раду, представників у регіонах.
Уповноважений взаємодіє з : Президентом України, ВР України, Кабінетом Міністрів України, судами, прокуратурою, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності. Під особливою увагою Уповноваженого - місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування покарань та установи примусового лікування, психіатричні лікарні тощо.
Органи захисту прав споживачів –це система органів державної виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних та місцевих органах державної виконавчої влади та суб’єктами господарювання – підприємствами (їх об’єднаннями), установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами-підприємцями та іноземними юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.
До цієї системи входять Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та його регіональні управління. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.
Держспоживстандарт України, його органи на місцях наділено такими повноваженнями контрольно-інспекційного характеру:
- давати суб’єктам господарювання обов’язкові до виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
- перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, якість товарів (робіт, послуг), додержання обов’язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг;
- припинення відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб’єктами господарювання виявлених вад;
- заборонити суб’єктам господарювання реалізацію споживачам товарів (виконання робіт, надання послуг) у випадках, передбачених законом, вилучити неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;
- подавати до суду позови про захист прав споживачів;
- передати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органом дізнання та попереднього слідства;
- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, фінансові й адміністративну стягнення.
ІІІ. Окрему групу правоохоронних органів складають спеціалізовані підрозділи галузевих органів державної виконавчої влади (міністерств і державних агенств), на які покладено здійснення правоохоронних функцій в окремій галузі народного господарства.
До низ належать:Державне агентство рибного господарства України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державна екологічна інспекція України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна архітектурно-будівельна інспекція та деякі інші.
Хоча усі ці органи діють у різних сферах народного господарства, правоохоронні функції їх значною мірою збігаються – вони здійснюють держаний контроль за додержанням законодавства, встановлених норм і правил у своїй сфері; виявляють правопорушення і злочини, припиняють їх, затримують правопорушників, інформують про них компетентні правоохоронні органи, застосовують примусові заходи впливу щодо правопорушників (складають протоколи і розглядають справи про адмінправопорушення), накладають адмінстягнення, припиняють діяльність. Подають позови про відшкодування збитків і витрат, заподіяних через порушення законодавства.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!