Тема № 7. «Правоохоронна діяльність інших державних органів України»
До правоохоронних органів належать також інші органи державної виконавчої влади, на які законом покладено здійснення однієї чи кількох із таких правоохоронних функцій, як:
· Охорона державної безпеки, громадського порядку, майна фізичних і юридичних осіб;
· Контроль за дотриманням нормативних актів в окремих сферах державного управління;
· Виявлення фактів вчинення злочинів і адміністративних правопорушень та інформування про них державних органів, уповноважених порушувати кримінальні справи, вести досудове розслідування, а також вносити рішення про застосування заходів адміністративного стягнення;
· Припинення злочинів і адміністративних правопорушень, затримання за наявності підстав осіб, що їх учинили;
· Розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення, винесення рішень про застосування до осіб, винних у вчиненні їх, адміністративного стягнення і виконання рішень про накладення адміністративних стягнень. Особливістю цих органів є те, що поряд із правоохоронними вони виконують також організаційно-управлінські, контрольно-перевірочні та правороз'яснюючі функції. Їх керівні органи э органами центральної виконавчої влади із так званим спеціальним статусом.
План лекції:
1. Правоохоронні органи центральної виконавчої влади, що поряд з правоохоронними виконують також організаційно-управлінські, контрольно-перевірочні функції.
|
|
|
2. Правоохоронні органи, що мають спеціальне призначення в системі протидії порушенням законів в оборонній, економічній, фінансовій сферах, а також в сфері загальних прав людини.
3. Правоохоронні органи на які законом покладено здійснення правоохоронних функцій в окремих, чітко визначених, галузях народного господарства.
Тези лекції
І. Інші правоохоронні органи України
Першу групу інших спеціалізованих державних органів України, що здійснюють правоохоронну діяльність складають:
а) Державна прикордонна служба України (далі ДПрС) є правоохоронним органом спеціального призначення, на якого покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Правовою основою діяльності ДПрС є Конституція України, Закони України «Про ДПрС України», «Про державний кордон України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про основи національної безпеки України», «Про впорядкування охорони об’єктів Прикордонних військ» тощо.
Основні правоохоронні завдання ДПрС:
|
|
|
§ охорона державного кордону України, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
§ здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення;
§ ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону ;
§ участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні та в межах контрольованих прикордонних районів.
ДПрС має таку загальну структуру: Державна прикордонна служба України, його територіальні органи; Морська охорона; органи охорони державного кордону – прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган.
ДПрС взаємодіє з Міністерством транспорту України та Міністерством оборони України, органами ДАІ та дільничних МВС України, органами Державної митної служби України тощо.
б) Державна податкова служба (далі ДПС) – це орган виконавчої влади, який займається реалізацією державної політики в сфері обліку і супроводження сплати податків та обов’язкових зборів до державного бюджету.
|
|
|
Органи ДПС України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про Державну податкову службу в Україні», Указом Президента України «Положення про Державну податкову службу України» та іншими актами законодавства.
Завдання органів ДПС є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – юридичних осіб; роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання, розслідування злочинів та інших правопорушень щодо оподаткування.
Система органів ДПС:Державна податкова служба України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах ( крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. На кожному рівні податкових органів створені спеціальні служби боротьби з податковою злочинністю – податкова міліція.
|
|
|
Органи ДПС України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною служби, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав
в) Державна митна служба України – центральний орган виконавчої влади, на який покладено завдання здійснювати митний контроль і оформлення та забезпечувати контроль за сплатою державного мита при перетині державного кордону України і перевезенні вантажів.
Правовою основою діяльності Державної митної служби є: Конституція України, Митний кодекс України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про боротьбу з тероризмом», «Про митну справу в Україні», «Про Єдиний митний тариф» тощо.
Основні правоохоронні завдання Державної митної служби:
· дотримання прав громадян та інтересів держави при перетині державного кордону України громадян, товарів, вантажів;
· здійснення контролю за перетином державного кордону вантажами, які входять до переліку дозволених перевезень; контроль за тим, щоб ці вантажі переміщувалися законно, із сплатою державного мита;
· боротьба з контрабандою.
Система митних органів: Державна митна служба України; регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади, митні лабораторії, митна варта.
Митні органи взаємодіють з органами охорони державного кордону України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, Службою безпеки України тощо.
г) Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Статус цього органу визначений Кримінально-виконавчим кодексом України. До складу органів виконання покарань належать територіальні управління Держдепартаменту з виконання покарань, кримінально-виконавча інспекція (яка займається організацією виконання громадських і виправних робіт, а також кримінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю), а також установи виконання покарань, такі як арештні дома, установи виконання покарань відкритого типу (виправні центри) і установи виконання покарань закритого типу (виправні колонії).
Органи виконання покарань реалізують у своїй діяльності порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави. Вони здійснюють це шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Одним із головних завдань також є запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також Закони України «Про амністію» та Акт помилування. Виправлення — це процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого, які свідчать про наявну готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а ресоціалізація — це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. (Кримінально-виконавчий кодекс України, ст. 6)
ІІ. Державні органи України, на які покладено законом: контроль за витрачанням державних коштів, матеріальних цінностей; за дотриманням встановленого порядку щодо здійснення конкуренції і підприємницької діяльності; запобігання і протидія легалізації незаконних доходів; контроль за витрачанням бюджетних коштів; контроль за дотриманням прав і свобод людини.
Державна фінансова інспекція Україниє органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль у формі ревізій і перевірок за витраченням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів всіх рівнів і державних валютних фондів. Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України і територіальних контрольно-ревізійних управлінь, відділів, груп.
Правове регулювання: Конституція України, Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Указ Президента України “Про положення про головне контрольно-ревізійне управління, та інші акти законодавства.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах ,державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Свою діяльність контрольно-ревізійна служба здійснює у двох формах: ревізії та перевірки.
На державну контрольно-ревізійну службу покладено здійснення таких правоохоронних функцій:
- проведення ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, в бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;
- розгляд листів, заяв і скарг громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань, інформування про факти крадіжок, розтрат, нецільового використання бюджетних коштів прокуратури та податкової міліції;
- стягування з доходів держави коштів, одержаних міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними угодами, без установлених законом підстав і порушенням чинного законодавства;
- накладення у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративних стягнень і фінансових санкцій.
Система: Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
Взаємодія: органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади, фінансові органи, Державною податковою службою, інші контролюючі органи, органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, підприємства і установи державної і комунальної власності.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.
Правові основи: Закон України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України».
Завдання Антимонопольного комітету України:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку і методичне забезпечення добросовісної конкуренції.
Склад: Антимонопольний комітет України (Голова та десять державних уповноважених, з числа яких призначаються два перших заступники та три заступники Голови комітету, адміністративні колегії), територіальні відділення (апарат і адміністративні колегії), апарат комітету, дорадчі і забезпечуючи органи.
Взаємодія: з державними органами і недержавними організаціями, які працюють у сфері контролю і забезпечення економічної конкуренції, протидії монополізму, боротьби з економічними правопорушеннями.
Державна служба фанансового моніторингу Україниє центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який діє з метою підвищення ефективності здійснення державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
.Правове регулювання: Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Указ Президента України «Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України» від 24.12.2004 N 1527/2004, Укази Президента України «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 10.12.2001 N 1199/2001 та від 19.07.2001 N 532/2001, Конвенція Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» від 8.11.1990.
Завдання:
· участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;
· збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
· створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;
· налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну в зазначеній сфері..
Структура: Державний комітет фінансового моніторингу України, центральні і територіальні підрозділи, навчально-методичний центр, наукові установи.
Взаємодія: центральні і місцеві органи влади, передусім ті, які займаються економічними і фінансовими питаннями, у тому числі боротьбою з економічними правопорушеннями.
12 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».Його прийняття стало переломним моментом на шляху формування в Україні системи фінансового моніторингу.
Система фінансового моніторингу в Україні охоплює фактично всіх надавачів фінансових послуг і передбачає тісну взаємодію різних міністерств та відомств.Кожна з цих установ відіграє специфічну, визначену законом роль у єдиній системі. Координація діяльності суб’єктів фінансового моніторингу та їх методологічне забезпечення покладено на спеціально встановлений орган – Державний департамент фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг).
Згідно з Законом система фінансового моніторингу є дворівневою. Виявлення та супроводжування підозрілих операцій мають здійснювати як безпосередньо надавачі фінансових послуг(первинний фінансовий моніторинг), так і державні органи(державний фінансовий моніторинг). Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, тобто різні учасники фінансового сектора, зобов’язані проводити ідентифікацію осіб, що здійснюють підозрілі фінансові операції, забезпечувати виявлення та реєстрацію таких операцій, а також оперативне подання інформації про них спеціально уповноваженому державному органу.
Здійснення державного фінансового моніторингу покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг і Національний банк України. Саме ці інститути виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб разом зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — Держфінмоніторингом, на який покладено не тільки збір, обробку й аналіз інформації про підозрілі фінансові операції, а й повноваження передати узагальнені матеріали правоохоронним органам, за умов достатніх підстав вважати фінансову операцію пов’язаною з легалізацією «брудних» коштів або фінансування тероризму.
Розбудова та розвиток ефективноїсистеми фінансового моніторингу спитається на обґрунтовану державну стратегію, яка, зокрема, передбачає:
- діяльність спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу як координуючого центру, забезпечення його політичної та матеріальної незалежності;
- створення Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, використання баз даних усіх державних органів;
- співробітництво Держфінмоніторингу з державними органами, що контролюють діяльність суб’єктів первинного фінансового моніторингу;
- співробітництво Держфінмоніторингу з правоохоронним органом;
- відстеження Держфінмоніторингом стану розгляду матеріалів, переданих правоохоронним органам;
- використання міжнародного досвіду й активну участь у міжнародному співробітництві.
Завдяки цій стратегії в Україні створено механізм у сфері боротьби з відмиванням грошей, який включає:
- спеціально уповноважений орган;
- державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням суб’єктами первинного фінансового моніторингу законодавства в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- суб’єкти первинного фінансового моніторингу — надавачів фінансових послуг.
На доповнення до вищенаведених елементів системи окремо слід відзначити такі елементи:
- міжвідомче співробітництво;
- міжнародне співробітництво;
- навчання персоналу.
Відповідно до законодавства Державна служба фінансового моніторингу України є центральним елементом,який поєднує всі елементи національної системи моніторингу та координує діяльність усіх фінансових установ і державних інститутів, а також правоохоронних органів, що розслідують факти, пов’язаних з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» завданнями спеціально уповноваженого органу є:
- збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;
- участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму;
- налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, комерційними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у зазначеній сфері;
- забезпечення представництва України в установленому в міжнародних організаціях із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!