Валютні операції на світовому валютному ринку.



Валютна операція – це операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлею – продажем іноземної валюти.

Як правило, виділяють: поточні валютні операції та валютні операції, пов’язані з рухом капіталу.

Розрізняють валютні операції:

- конверсійні операції ( своп, спот, валютний арбітраж);

- кореспондентські відносини з іноземними банками (встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками; самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;);

- відкриття та ведення валютних рахунків;

- неторгові операції(інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті ;випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів );

- операції по залученню та розміщенню валютних коштів;

- міжнародні розрахунки;

- інші операції.

З теоретичної точки зору найбільш цікавими є конверсійні операції - угоди агентів валютного ринку по купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни по узгодженому курсу на визначену дату. Конверсійні операції за часом реалізації поділяють на: операції з негайною поставкою та термінові операції

Валютні операції з негайним постачанням («спот»). Ці операції найбільш поширені і складають до 90% обсягу валютних операцій. Їхня сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її постачання банками-контрагентами на другий робочий день із дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання.

У своєму історичному значенні валютний арбітраж - валютна операція, що сполучає покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

 

Платіжний баланс, його структура та методика його зведення.

Платіжний баланс — це статистичний звіт у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції між резидентами даної країни та резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. На підставі платіжного балансу здійснюється узагальнена оцінка економічного стану країни та ефективності її світогосподарських зв’язків.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «Трансферти».

За формою складання платіжний баланс - це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період.

Платіжний баланс складається з трьох розділів.

Перший розділ платіжного балансу – рахунок поточних операцій - фіксує процес обміну товарами та послугами, а також односторонні разові платежі.

Другий розділ платіжного балансу – баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю та продаж активів, надання й одержання довго- та короткотермінових позик і позичок.

Статті, що залишилися, можна об'єднати в один, третій, розділ. Він відображає розрахунки по офіційних резервних рахунках. У нього також входять купівля та продаж золота.

Для цілей урівноваження платіжного балансу, зокрема покриття його дефіциту, відповідно до інтересів національної економіки можуть використовуватися продаж золота, залучення нових кредитів, збільшення (якщо згодні кредитори) прострочених платежів з обслуговування поточного боргу та ін.

Поділ платіжного балансу на основні та балансувальні статті є загальновизнаним методом визначення його дефіциту або активу, надлишку. Сальдо, яке утворюється за основними статтями, покривається за допомогою балансувальних статей. Отже, формально платіжний баланс повинен бути врівноважений. Саме сальдо основних статей прийнято називати сальдо платіжного балансу.

 


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 459; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!