Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили.
Інтеграція України до світової спільноти та зростання відкритості українського суспільства сприяє більшому залученню України до міжнародного обміну робочою силою. Як відомо, українці традиційно були одним із найбільш мігруючих народів і, перебуваючи у складі Речі Посполитої, Російської та Австро-Угорської імперії, розселялися або добровільно, або примусово як у межах Європи, так і на інших континентах. Якщо розглянути еміграцію населення України, то причинами її можна вважати:
низький життєвий рівень населення;
незадоволеність роботою та умовами праці;
недостатній рівень заробітної плати;
національні причини, виїзд на історичну батьківщину німців і євреїв;
екологічні причини;
політичні причини.
Основними країнами експорту робочої сили з України є країни Європи, США, Канада, Росія, Казахстан. Основними чинниками, що спонукають до трудової міграції, є несприятлива економічна ситуація в Україні, політична нестабільність, нестача робочих місць на ринку праці, низька мотивація легальної зайнятості і, як результат, проблема з адекватно оплачуваною роботою, низький рівень охорони здоров'я, географічні особливості прикордонних територій, реформування освіти, культури, спорту. Наслідком цього є високий рівень безробіття за окремими регіонами у країні, незбалансована структура спеціальностей на вітчизняному ринку праці та зростання маятникової міграції. Однією з найбільших проблем, пов'язаних із трудовою еміграцією з
|
|
|
До негативних тенденцій трудової міграції українського населення, можна виокремити: • збільшення грошової маси призводить до зростання цін;
• орієнтовані на споживання гроші мігрантів лише незначною мірою мають інвестиційне чи кредитне використання.
• зовнішня трудова міграція руйнує трудові колективи, вона здатна спричинити дефіцит робочої сили в певних галузях та регіонах;
• призводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу;
• відплив молоді спричинює негативні демографічні наслідки як через руйнацію сімейних відносин, так і через несприятливу для народження й виховання дітей специфіку «мігрантського» способу життя.
• брак трудових ресурсів в Україні.
Таким чином, трудова міграція має загальнодержавне значення і впливає на внутрішньо-економічне, політичне і соціальне становище. У зв'язку з цим необхідно особливу увагу приділяти державному регулюванню міграційних процесів. Міграційна політика України має забезпечити безпеку держави потоків нелегальної міграції з третіх країн, а також захист прав щодо українських громадян за кордоном.
|
|
|
Сучасні напрямки міграції робочої сили у світі.
Міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі глобальнішого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Інтенсивне переміщення трудових ресурсів відбувається між державами Європи, Північної й Південної Америки, Африканського материка, Південно-Східної й Західної Азії. На досить високому рівні зберігається приплив іммігрантів до США та Канади, що історично були й залишаються районами масової імміграції населення та робочої сили. Останні два десятиліття імміграція в США зростала також за рахунок вихідців з Японії, Індонезії, Філіппін, Південної Кореї, а також країн Південної і Східної Європи. Динамічним є також обмін робочою силою між самими латиноамериканськими країнами, особливо у формі сезонної та нелегальної міграцій. Найбільшу кількість іноземних робітників поглинають Аргентина та Венесуела.
Як бачимо, за напрямом руху основними формами міжнародної міграції виступають:
еміграція – виїзд працездатного населення з країни для постійного чи тимчасового перебування в іншій країні;
|
|
|
імміграція – приїзд робочої сили до країни з-за кордону за квотою чи за запрошенням;
рееміграція – процес повернення працездатного населення за певних причин до своєї країни.
Основними причинами, що зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є:
незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції;
стабільно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах;
порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;
сприятливі соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;
природні катаклізми в країнах еміграції та високий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;
політичні, воєнні, релігійні, національні, культурні причини.
Сьогодні можна чітко виділити шість основних напрямів міжнародної міграції робочої сили:
міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинених країн;
міграція в межах промислово розвинених країн;
міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;
міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн до промислово розвинених країн;
міграція кваліфікованих фахівців із розвинених країн до країн, що розвиваються;
міграція в межах СНД.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 554; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!