Сутність та форми міжнародного руху капіталу.
Міжнародний рух капіталу – це рух одного з факторів виробництва, через кордони інших країн з метою зосередження у виробництві окремої країни, у якій економічна передумова виробництва різноманітних товарів і послуг є більш ефективною, ніж в інших країнах. Міжнародний рух капіталу - це розміщення надлишкових,переважно фінансових ресурсів за кордоном з метою систематичного одержання більш високого прибутку в країні розміщення капіталу.
Капітал за економічним змістом є сукупністю або системою відносин економічної власності, що ґрунтується на експлуатації найманої праці, то його експорт означає процес формування в некапіталістичній країні капіталістичних виробничих відносин. Оскільки капітал має власний речовий зміст (засоби виробництва, гроші, ресурси), то такі відносини формуються за допомогою вивезення капіталу і передусім в підприємницькій і грошовій формі. Якщо капітал вивозять з розвинутішої в менш розвинуту країну, то цей процес супроводжується формуванням більш зрілих відносин капіталістичної власності (а отже, і капіталу), досконаліших форм капіталістичних виробничих відносин. Основними суб'єктами вивезення капіталу в сучасних умовах є ТНК, державні та наддержавні органи, які працюють для привласнення монопольно високих прибутків. Капітал вивозять у двохосновних формах — підприємницькій і позичковій. Загальну суму функціонуючого за кордоном капіталу утворюють іноземні інвестиції. За джерелами фінансування розрізняють державний, недержавний (приватний, груповий), наддержавний види капіталу. В межах державного капіталу розрізняють такі форми капіталу, як позики, дари (гранти), допомоги. Недержавне вивезення капіталу може здійснюватись юридичними і фізичними особами, приватними (окремим індивідом або сім'єю) чи груповими інвесторами у формі капіталовкладень, міжбанківського кредитування, торговельних кредитів та ін. Паралельно надаються маркетингові, управлінські, інжинірингові послуги, здійснюються лізингові операції, які містять певні інвестиційні можливості.
|
|
|
Міжнародний кредит та принципи кредитування.
Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотків. Кредиторами і позичальниками виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди, міжнародні та регіональні валютно-кредитні і фінансові організації. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків. Джерелами міжнародного кредиту є: тимчасово вивільнена в підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; грошові нагромадження держави й особистого сектора, що мобілізуються банками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією й укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їх залучення з ряду країн.
|
|
|
Зв'язок міжнародного кредиту з відтворенням виявляється в його принципах:
— повернення: якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування;
— терміновість: забезпечує повернення кредиту у встановлені кредитною угодою терміни;
— платність: відображає дію закону вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;
— забезпеченість: виявляється в гарантіях його погашення;
— цільовий характер: передбачає визначення конкретних об'єктів позики (наприклад, "зв'язані" кредити) та її застосування насамперед для стимулювання експорту країни-кредитора.
Принципи міжнародного кредиту виражають його зв'язок з економічними законами ринку і використовуються для досягнення поточних стратегічних завдань суб'єктів ринку і держави.
|
|
|
Прямі та портфельні іноземні інвестиції.
Інвестиція – це спосіб розміщення (використання фінансових та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток)).
Міжнародні, або іноземні інвестиції – це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.
Портфельні іноземні інвестицій – це вкладення капіталу в іноземні цінні папери – інструменти власності, які дають інвесторові право отримувати відповідний дохід, але не дають реального контролю над об’єктом інвестувань.
Іноземні прямі інвестиції -- здійснюються з метою придбання у повну власність або контрольного пакета акцій зарубіжного економічного об'єкта через створення нових підприємств і компаній або поглинання вже існуючих.
Кількісна відмінність прямих інвестицій від портфельних полягає у необхідній частці їх у загальному капіталі для забезпечення інвесторові контролю за ними. Експерти спеціальної комісії ООН з транснаціональних корпорацій, а також законодавство США та багатьох інших країн виходять з того, що мінімально ця частка повинна становити не менше 10%. До складу прямих інвестицій входять:
|
|
|
- вкладання компаніями власного капіталу за кордон – формування капіталу філій (підприємства, які повністю належать прямому інвесторові дочірніх підприємств, частка акцій головної компанії, в яких більше 50%, - асоційованих компаній (в яких інвесторові-нерезиденту належать 25% капіталу і більше);
- реінвестування прибутку – частка іноземного інвестора в прибутках компанії, яка не розділена як дивіденди і не переказана інвесторові, а використана для подальшого збільшення активів компанії;
- внутрішньо-корпораційний рух капіталу у формі кредитів та позик від материнської компанії до дочірніх, асоційованих компаній та філій.
ПІІ суттєво відрізняються від портфельних іноземних інвестицій за своїм економічним змістом та призначенням, і передусім за ступенем контролю іноземних інвесторів за управлінням у тій чи іншій компанії.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 417; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!