Адмін. договір як форма управлінської діяльності.
Адмін. договір — угода двох чи більше суб'єктів адмін.го права, один із яких завжди є суб'єктом викон. влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права й обов'язки сторін.
У системі держ. управ-ня адмін. договір застосовують у господарській, соц., духовній і адмін.-політичній сферах діяльності держ.. Це означає, що в процесі своєї діяльності органи держ. управ-ня можуть здійснювати власні повноваження шляхом не тільки видання актів управ-ня, а й укладання адмін. договорів.
Юридична природа адмін.го договору полягає в тому, що він є актом застосування норм права, в результаті чого реалізуються функції викон. влади за деякими винятками.
Адмін. договір, базується переважно на адмін.-правових нормах, але багато адмін. договорів мають комплексний характер і регулюються нормами декількох галузей права: цивільного, фінансового, екологічного, трудового. Наприклад, з владними повноваженнями пов'язаний трудовий договір (держ. регулюв. праці, договірне регулюв. праці) або договір про платне навчання в державному навчальному закладі відповідного рівня.
Адмін. договір є різновидом публічно-правового договору. В системі правових зв'язків він посідає проміжне місце між адмін. актом (одностороннє волевиявлення держ. органу влади) й договором приватноправового хар-р. Викон. влада для забезпечення своєї діяльності застосовує трудові та цивільно-правові договори. Адмін. же договір — це один із договорів, за допомогою якого держ адміністрація здійснює управлінські функції.
|
|
|
Адмін. договір забезпечує координацію роботи різних управлінських структур у випадках, коли суб'єкти управ-ня певними сторонами своєї діяльності є юридично рівноправними й виникає потреба в координації їх діяльності.
Суб'єктом адмін.го договору є держ орган, посадова особа або суб'єкт з делегованими повноваженнями. В адмін.му договорі держ орган виступає як суб'єкт, що здійснює викон. владу й має владні повноваження.
Метою адмін. договорів здебільшого є реалізація публічних інтересів (договори в сфері управ-ня державною власністю, договори, що забезпечують державні потреби та податкові угоди тощо), в той час як метою більшості приватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес.
Особливість адмін. договорів полягає і в тому, що вони є договорами організаційного хар-р, як і сама діяльність викон. влади. Для сторін адмін.го договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має хар-р абсолютного принципу, що властиво приватному праву. Можливість на власний розсуд під час укладення адмін. договорів обирати певний варіант поведінки є обмеженішою, ніж при укладенні цивільних чи трудових договорів. Це обумовлено імперативним хар-ром адмін.-правових норм. Правом контролювати виконання адмін. договорів наділено органи викон. влади.
|
|
|
Вимоги, що ставляться до актів держ. управ-ня, наслідки їх недотримання.
Деякі учені вказують на необхідність розмежування таких вимог за їх змістом:
1) загальні вимоги законності, яким повинні відповідати всі акти управ-ня незалежно від того, ким і коли вони видаються, з якого питання та які юридичні ознаки вони мають;
2) додаткові (або спеціальні) вимоги до деяких актів управ-ня залежно від їхнього змісту та призначення;
3) вимоги організаційно-технічного хар-р, що, як і загальні вимоги, ставляться до всіх актів управ-ня.
На думку переважної більшості дослідників, однією з найважливіших умов юридичної сили правового акту управ-ня, безумовним фактором його дії є відповідність акту встановленим вимогам щодо його юрид. змісту, порядку прийняття тощо. Найчастіше виділяють наступні основні вимоги, яким має відповідати кожен акт управ-ня:
а) відповідність акту положенням Конституції, чинним законам та іншим нормативно-правовим актам згідно з ієрархією цих актів у правовій системі;
|
|
|
б) непорушність та необмежуваність актом встановлених та гарантованих чинним законодавством прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, громадських об'єднань, підприємницьких та комерційних організацій;
в) використання при виданні акту лише тих назв і визначень, які передбачені чинним законодавством;
г) суворе дотримання встановленого порядку підготовки, обговорення та прийняття актів управ-ня. До конкретних вимог у цій частині мають бути віднесені:
— дотримання принципу колегіальності у передбачених законом випадках;
— узгодження проектів актів із заінтересованими сторонами;
— забезпечення відкритості у правотворчому процесі, що полягає у забезпеченні вільного доступу до інформації щодо проектів НПА, чинних та скасованих НПА;
— наявність в актах усіх необхідних реквізитів (штампів, печаток, підписів посадових осіб, строків виконання тощо);
д) видання акту управ-ня уповноваженим на це органом, посадовою особою і суворо в межах їх компетенції. Загалом правові акти управ-ня не тільки приймаються, а й скасовуються (відміняються) у встановленому законом порядку, наявність якого зумовлена їхнім значенням та правовими наслідками.
Акти управ-ня мають також відповідати вимозі інформаційної місткості: має забезпечуватися повнота, оперативність, вірогідність і актуальність інформації, що включається до акту управ-ня.
Акти держ. управ-ня повинні видаватися в певному порядку з дотриманням процесуальних правил. Наприклад, одні акти видаються колегіальним органом, інші — єдиноначальним; одні публікуються у місцевій пресі, інші — просто доводяться до відома виконавців тощо.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!