ЛЕКЦІЯ 6. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА КЕРІВНИКА ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ ЯК КОМПОНЕНТ ЙОГО УПРАВЛІНСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Поняття професійної етики керівника освіти
Професійно-етичні якості, притаманні менеджеру-майстру
Етика ділового спілкування керівника освітнього закладу
Поняття професійної етики керівника освіти
Ефективний менеджер-професіонал – це суб’єкт управління, зобов’язаний завжди бути коректним, повинен вміти ставити конкретні завдання, попереджати та вирішувати конфліктні професійні ситуації, не допускати прояву агресії в міжособистісних професійних відносинах.
У працях О.Ю. Оболенського наголошується на пов’язаності професіоналізму й моральності, відмічається що професіоналізм та ефективність діяльності керівника і є показником його моральності, вірності своєму професійному покликанню.
Інтерес до моральної та етичної проблематики в дослідженнях менеджменту обумовлений тим, що управлінське спілкування, взаємодія є не тільки найважливішою функцією менеджера освітнього закладу, а й засобом реалізації інших управлінських функцій. Будь-яка взаємодія, за Б.Г. Ананьєвим, С.Л. Рубінштейном несе в собі аспект відносин і, відповідно, має етичну характеристику.
Етика (від гр. ethos, лат. ethica – звичай, характер) – галузь філософської науки (що отримала статус самостійної), предметом якої є мораль, моральні відносини. У всесвітній філософській енциклопедії зазначається, що етика – теорія моралі, що бачить свою мету в обґрунтуванні моделі гідного життя. Тобто етика – наука про мораль.
|
|
|
Мораль (лат. moralis – моральний, від mores – звичаї) – специфічний тип регуляції відносин людей, спрямований на їх гуманізацію; сукупність прийнятих в тому чи іншому соціальному організмі норм поведінки, спілкування і взаємовідносин”.
За С.У. Гончаренком, мораль – одна з форм суспільної свідомості; система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.
Мораль існує у двох формах: особисті моральні якості (милосердя, відповідальність, скромність, чесність тощо) і сукупність норм суспільної поведінки й оціночних уявлень (наприклад, «не вкради», «не вбий» тощо; «справедливо», «порядно», «доброзичливо» та ін.) .
У словнику С.У. Гончаренка, знаходимо і визначення категорії «моральність» – етичне поняття, яке в широкому розумінні є синонімом моралі; характеристика особливого виду практичної діяльності людей, що мотивується моральними ідеалами, переконаннями, нормами та принципами.
Розрізняючи ці поняття, мораль визначають як сферу суб’єктивних уявлень людини про добро і зло та інші етичні цінності, мотиви поведінки, цілі і наміри, а моральність – як практичні звичаї, об’єктивовану мораль.
|
|
|
Професійну мораль трактують як таку, що характеризує загальнолюдські моральні цінності (норми, принципи, поняття) у конкретних професіях. Її сутність полягає у відображенні особливостей професійних стосунків. Поєднання професійно-моральних якостей із професійними знаннями, навичками й досвідом створює своєрідну домінанту, яка реалізується під час виконання професійного обов’язку.
Водночас М.Г. Тофтул вважає професійну етику вченням про професійну мораль, змістом якого є відповідні моральні кодекси – необхідні до виконання моральні норми й правила, які визначають певний тип стосунків між людьми і вважаються оптимальними з точки зору виконання людиною своїх професійних обов’язків.
Професійною етикою у «Словнику з етики» визначено кодекси поведінки, що забезпечують моральний характер тих взаємин між людьми, які випливають з їхньої професійної діяльності.
Професійна етика, зазначає В.С. Мовчан, – це галузь етичного знання, що відображає рівень моральнісного ставлення людини до суспільства та до себе самої в опредметнених формах: у змісті, засобах, процесі та наслідках діяльності.
Професій без специфічної моралі немає. Суспільство розглядає моральні якості працівника як один з основоположних елементів професійної придатності. Кожна професія має відносну самостійність у суспільстві, що відповідним чином виявляється на моралі носіїв цих професій і накладає певні вимоги до якостей фахівця.
|
|
|
Професійна етика інтегрує дві складові: етику професійної групи та індивідуальну етику окремої особистості. Перша характеризує цінності, вимоги, норми і правила, які описують етику поведінки професійної групи як соціальної групи й у цьому сенсі вона є складовою соціальної етики, друга – вимоги до індивідуальних моральних якостей (моральності) представника певної групи як умову його належної професійної діяльності. Вони називаються «професійно-етичними» і зумовлені не інституційними умовами праці, а особливостями характеру, культурою особистості, зокрема рівнем моральної зрілості.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 905; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!