Функціональні аспекти іміджу керівника
Виділяють низку функцій іміджу керівника. Їх умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні.
Серед зовнішніх функцій найважливішими виступають представницька та комунікаційна функції. Ще Г.Мінцберг, описуючи ролі, що виконують керівники, наголосив на важливості функції керівника як представника при зовнішніх контактах організації. Тобто, імідж керівника визначає імідж організації. Підкреслюючи важливість комунікаційної функції іміджу, Г.Почепцов наголошує на тому, що імідж «це - інструмент спілкування з масовою свідомістю». Таким чином, комунікаційна функція має забезпечити оптимальний обмін інформацією між організацією та зовнішнім середовищем. Поняття комунікативної функції включає в себе три власне психологічних аспекти: комунікативна поведінка керівника, комунікативні явища і процеси його діяльності.
Внутрішні функції іміджу менеджера складаються з номінативної, нормативної, мотиваційної та функції соціального впливу. Безумовно комунікаційна функція, яку розглянуто у складі зовнішніх, має і внутрішній аспект (у контексті внутрішніх комунікацій).
Номінативна функція виділяє керівника серед інших менеджерів, підкреслює його переваги, відмінності, диференціює особистість керівника у середовищі. Позитивний, ефективний особистісний імідж є дієвим інструментом розвитку власної кар’єри, тому проектування власного іміджу має для керівника і суто прагматичну мотивацію.
|
|
|
Нормативна функція полягає в тому, що керівник задає норми поведінки в організації. Це може бути основою формування соціально-психологічного клімату. Особистісні цінності керівника та його особиста місія впливають на корпоративну культуру організації.
Мотиваційна функція іміджу базується на бажанні підлеглих бути схожими на керівника професійними чи соціальними рисами. Імідж керівника, як мотиватор діяльності підлеглих, впливає на їх самовираження, емоційний стан, психологічний клімат колективу у цілому. При цьому безпосередній вплив на підлеглих повинен ґрунтуватися на особистому прикладі, регулярному спілкуванні, попередженні емоційного пригнічення, сполученні вимогливості і демократизму. Позитивний імідж управлінця є важливим чинником ефективного функціонування організації.
Мотиваційна функція тісно взаємодіє із функцією соціального впливу іміджу. У загальному вигляді під соціальним впливом розуміємо процес, через який поведінка одного або кількох людей змінює стан інших людей: їх поведінку, мотивацію або ставлення до тих чи інших речей і явищ. Щоб стати лідером і залишатися ним, людині мало мати потенційну владу, треба користуватися нею, постійно впливати на інших людей, проводити через них свої рішення, перетворювати їх у своїх послідовників. Вплив у процесі спілкування взаємний. Але стосовно лідерства говорять про так званий несиметричний вплив, який виникає, коли одна людина впливає на іншу значно сильніше, причому, цей вплив має зберігатися протягом тривалого періоду часу.
|
|
|
Згідно точки зору автора посібника для керівників «Основи менеджмента» М. Армстронга, сучасний керівник (менеджер) виступає в системі суспільного виробництва в кількох ролях: «управлінець», «дипломат», «лідер», «вихователь», «інноватор», «людська істота».
«Керівник-управлінець». Ця функція базується на делегованих йому формальних повноваженнях управляти організацією. Мета управління - забезпечення належного рівня функціонування навчального закладу, переведення його на більш якісний рівень, забезпечення розвитку і оновлення, відповідність педагогічного процесу вимогам сучасності. Виходячи з того, що функції управління визначають зміст управлінської діяльності, а зміст управління часто змінюється під впливом зовнішніх та внутрішніх умов, тому й управлінські функції керівника навчального закладу також часто видозмінюються, що проявляється як у збільшенні чи зменшенні їх кількості, так і у визначенні пріоритетними одних стосовно інших. Значна кількість управлінських функцій свідчить про складність процесу управління та необхідність спеціальної підготовки до нього. Така підготовка передбачає оволодіння управлінським персоналом великим переліком управлінських функцій, що зробити досить складно.
|
|
|
«Керівник-дипломат». На діяльність керівника особливий відбиток накладає необхідність постійно вести переговори, вступати в контакти з представниками інших організацій, виробляти спільні рішення, вести переговори. Це вимагає від керівника певних дипломатичних здатностей.
«Керівник-лідер». Сучасні теоретики в галузі управління однозначно висловлюють точку зору, відповідно до якої успішним керівник буде тільки в тому випадку, якщо він є лідером. Причому лідерство та керівництво взаємодоповнюють одне одного. Лідерство – це відносини домінування і підкорення, впливу й наслідування в системі міжособистісних і групових відносин. Лідер (від англ. leader – ведучий) – авторитетний член організації чи соціальної групи, особистий вплив якого дозволяє йому відігравати істотну роль у соціально-політичних ситуаціях і процесах, у регулюванні взаємовідносин у колективі, групі, суспільстві. Керівництво – це посадове повноваження, коли вплив на підлеглих виявляється за допомогою формальної влади.
|
|
|
Лідер і керівник відрізняються за такими позиціями: керівник, як правило, призначається, лідер висувається групою стихійно; керівник має обумовлені законом, розпорядженнями права та обов’язки, лідер, як правило, їх не має; лідер, безперечно, є неординарною особистістю (не обов’язково із соціально позитивними якостями), продуктом природного відбору, і ці якості постійно потрібно підтверджувати, із якостями керівника необхідно рахуватися незалежно від ставлення до них. Керівник - лідер має володіти «корисними», з точки зору групи, якостями, завдяки яким його діяльність щодо задоволення інтересів даної групи є найпродуктивнішою. За ним група визнає право на прийняття рішень, найефективніших з точки зору групового інтересу. Авторитет лідера заснований на вміннях об’єднувати, згуртовувати учасників групи заради досягнення спільної мети.
«Керівник-психолог-вихователь». У процесі функціонування педагогічного закладу між працівниками можуть виникати різноманітні суперечки, ворожі взаємини і навіть сварки. Основою цього є конфлікт. Керівник повинен уміти запобігати деструктивним конфліктам і сприяти адекватному розв’язанню конструктивних. Основними джерелами прогнозування конфліктів є результат вивчення об’єктивних і суб’єктивних умов та факторів взаємодії між людьми з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей. У колективі, наприклад, такими умовами та факторами можуть бути: рівень соціальної напруженості, соціально-психологічний клімат, лідерство і мікрогрупи тощо.
«Керівник-інноватор». Одна з найголовніших професійних якостей керівника - це стрімкість: необхідно розвиватися в ногу із часом, а ще краще - трохи випереджаючи його. У Марка Твена є таке зауваження: «Навіть вірний шлях не доведе до потрібного місця, якщо тупцювати на ньому занадто довго». Інноваційна діяльність керівника полягає в організації та проведенні на базі закладу або за його участі апробацій і педагогічних експериментів щодо тієї чи іншої інновації, яка або вже є готовим продуктом, або знаходиться на стадії розробки: очолення робочих і творчих груп, ініціювання участі в інноваційних проектах тощо.
«Керівник – людська істота». Менеджер являє собою особистість, яка володіє своїм характером – сукупністю поведінкових рис, які або позитивно, або негативно впливають на виконання ним службових обов’язків.
Дуже важливо знайти оптимальне сполучення між особистими характеристиками керівника та особливостями керованої ним групи. Якщо таке сполучення знайдене успішно, то продуктивність роботи такої групи різко зростає. На додаток до вищесказаного варто відмітити, що чоловіки та жінки мають абсолютно рівні шанси на успіх. Це твердження дозволяє зруйнувати багато стійких стереотипів у поглядах на жінку-управлінця.
Отже, згідно з «теорією рис», керівник повинен мати сукупність певних якостей. Однак, незважаючи на проведені дослідження, учені не змогли дійти загальної думки про обов’язковий набір якостей ефективного лідера. Щоб мати лідерський вплив, керівник повинен сприйматись групою, як:
«Один із нас». Лідер має спільні характеристики із членами групи, тому він сприймається як «один із нас», а не як «чужинець». «Чужинець» зазвичай викликає сторожкість.
«Подібний до більшості з нас». Лідер повинен бути дійсним членом групи, особливим чином утілювати в собі норми та цінності, що мають найбільше значення для групи.
«Кращий із нас». Треба бути не тільки таким, як більшість із нас, але й, як це не парадоксально, «кращим із нас», щоби бути прикладом, зразком для наслідування, «фокусом» усіх позитивних емоцій членів групи. При цьому лідер уже не буде «як один із нас», що може викликати у групи побоювання, що її проблеми не будуть зрозумілі та важливі для лідера.
Підлеглі мають бути впевнені, що керівник може допомогти задоволенню їхніх потреб, і керівник повинен виправдати їхні очікування щодо цього.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 598; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!