Особливості управлінської діяльності менеджера освітнього закладу
Теоретичне питання іспиту з дисципліни «Управлінська майстерність керівника закладу освіти» –за матеріалами лекцій.
ЛЕКЦІЯ 1. СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА-МАЙСТРА ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ
Менеджер освіти – представник професії типу «людина–людина»
Особливості управлінської діяльності менеджера освітнього закладу
Концептуально-правові характеристики менеджера освітнього закладу
Рівні управлінської майстерності керівника освіти
Менеджер освіти – представник професії типу «людина–людина»
Сучасний керівник, котрий хоче досягти успіху в роботі колективу, в першу чергу, повинен зосередиться не на процесі, а на стосунках людей, їх ставленні до праці, ставленні один до одного, отриманні відчуття задоволення від власного внеску в загальний процес і кінцевий результат. Нинішньому суспільству потрібні керівники, які самі вміють пропонувати ідеї, володіють філігранною технікою управління, викликають у підлеглих ентузіазм і енергію, не виступають в ролі стресогенного чинника для колективу.
Російський психолог Є. О. Климов розробив класифікацію професій, за якою менеджери належать до гуманітарного напряму. Науковець зазначає, що професія менеджера містить усі характеристики типу «людина-людина», який визначається як соціономічний та потребує «інтерсоціальних» здібностей, тобто таких, що забезпечують успішну взаємодію між людьми, організацію спільних дій, розуміння людей і ефективний вплив на них.
|
|
|
Професії типу «людина–людина» – найгуманніші, наповнені спілкуванням і радістю взаєморозуміння. У будь-якому з напрямків сфери «людина-людина» фахівець, крім суто професійних знань і вмінь, повинен володіти знаннями й уміннями роботи з людьми. Успішне здійснення професійної діяльності є неможливим, якщо не почута і не зрозуміла інша людина, не враховані її побажання, не встановлений міжособистісний контакт.
Головна особливість професій цього напряму полягає в їх «комунікативному ядрі» – необхідності професійного спілкування, взаємодії, установлення ділових контактів із іншими людьми з метою обміну духовними та матеріальними цінностями, пізнання людей і управління ними. Водночас Є.О. Климов підкреслює наявність для цих професій особливої спрямованості розуму, здатності «відчувати душу» іншої людини, бути спостережливим щодо прояву її почуттів, характеру, поведінки, уміти уявити, змоделювати її внутрішній світ, бути спроможним до співпереживання, саморегуляції, до оптимістичного прогнозування в умовах нестандартних соціальних та професійних ситуацій.
|
|
|
Дослідник і практик В.І. Маслов характеризує менеджера як фахівця, який встановлює взаємозв’язки між структурними складовими та процесами. «Робить він це через людей, звертаючись до них, діючи на них, однак не нав’язує їм своїх (або заданих «зверху») цілей. Бо кожна людина (цьому вчить соціальна психологія) охочіше виконує власне рішення, ніж нав’язане ззовні». Чим менше у людини відчуття нав’язливості, тим кращим буде її настрій і вищими результати діяльності.
Менеджер повинен співорганізовувати процеси, що відбуваються в установі, передусім процеси її розвитку, підготовку до чергового практичного кроку на шляху розвитку, визрівання спільної думки громади, готової активно підтримати ідеї розвитку.
В.С. Пікельна наголошує, що кожен керівник – це неповторна особистість, яка характеризується рівнем знань із теорії управління школою, наявністю вмінь у використанні її положень у шкільній практиці; індивідуальним набором прийомів управлінського впливу.
Найважливішою вимогою до керівника будь-якого рівня Ф.І. Хміль називає вміння управляти і працювати з людьми, що передбачає: досконале знання підлеглих, колег, їхніх здібностей, можливостей і вподобань щодо конкретного виду роботи; знання умов, які пов’язують організацію та працівників; захист інтересів на справедливій основі; підтримання єдності у функціонуванні організації.
|
|
|
Сучасний менеджер – це спеціаліст нової формації, особистісні якості, здібності і професіоналізм якого є критерієм успішності установи, у якій він працює.
Долучаємося до думки І.В. Щоголєвої про те, що менеджер оперує особливим ресурсом – людьми, взаємодія, спілкування з якими вимагає від менеджера особливих якостей та вмінь і дає змогу якнайкраще виявити себе в професійній діяльності.
Людиноцентричний підхід до управління соціальними системами й орієнтація на людину як головну цінність школи є ключовими у поглядах та практичному досвіді Ю.А. Конаржевського. Підкреслюється необхідність розповсюдження творчої самостійності, ініціативи, «педагогічної заповзятливості», які потребують соціально-психологічних методів управління.
Особливості управлінської діяльності менеджера освітнього закладу
Не заперечуючи наявності спільних ознак у менеджерів різних профілів і типів, їх особистісних та професійних характеристик і якостей, що виявляються у поведінці менеджера, його взаємодії з іншими суб’єктами управлінської сфери; наявності загальних компетентностей, що виражають певною мірою стандартизований перелік знань і вмінь керівника, у контексті навчального курсу «Управлінська майстерність керівника закладу освіти» зосереджуємо увагу на «найлюдиноцентричнішому» типі менеджера – керівникові освітньої сфери. Саме специфіка діяльності менеджера освітнього закладу зумовлює важливість дослідження його особистості як керівника-майстра.
|
|
|
Особливістю управлінців цієї галузі є широкий спектр суб’єктів спілкування та взаємодії. Із одного боку зовнішні: вище керівництво в управліннях освіти, регіональні методичні об’єднання, наукові установи, суб’єкти фінансово-господарських взаємовідносин, іноді навіть конкуренти на ринку освітніх послуг; та з іншого – внутрішні суб’єкти взаємодії, з якими співпрацюють саме менеджери освітніх установ.
Якщо спілкування керівника іншої спеціалізації зосереджується на суб’єкті «підлеглий» і при цьому розрізняється лише його рівень і ранг, то «підлеглі» менеджера освітнього закладу – це складові ще однієї тристоронньої субодиниці інтеракції: педагогічний (професорсько-викладацький) склад, учні (студенти), батьки (рис. 1.1.). Кожен із цих суб’єктів взаємодіє як між собою, так і з керівником; як у двосторонніх відносинах, так і в три- чи чотиристоронніх; має свій характер, статусні, гендерні, вікові особливості, вимагає специфічних методів і форм спілкування.
Рис. 1.1.Суб’єкти взаємодії менеджера освітнього закладу
Тому постає завдання ґрунтовного вивчення якостей, які забезпечують професійно-етичну діяльність менеджера освітнього закладу, задля ефективного досягнення управлінських цілей, створення комфортного та здоров’язбережувального психологічного клімату в установі.
Отже, професійна діяльність менеджера освітнього закладу має свою специфіку, яка проявляється, по-перше, у тому, що в цій роботі необхідно враховувати як інтереси держави, так і інтереси особистості, котра в закладі освіти проходить стадію активного соціального формування. По-друге, в освіті здійснюється управління, а не маніпуляція розвитком та вихованням особистості, яка ще в багатьох соціальних аспектах не сформувалася. По-третє, саме через відсутність у особистості соціальної зрілості необхідно приділяти увагу її розвитку та опосередкованим чинникам (родина, найближче соціальне оточення тощо) [16, с. 30].
Сутнісно діяльність менеджера освіти, відмічає професор Г.В. Єльникова, – це соціальне управління, метою якого є гармонійний розвиток підростаючого покоління, а життєдіяльність останнього неодмінно забезпечує збереження і подальший розвиток соціального організму та культури суспільства.
Розглядаючи діяльність менеджера освіти з професійно-етичних, людиноцентричних позицій, знаходимо співзвучні думки у В.В. Крижка та Є.М. Павлютенкова, які бачать керівника освітнього закладу як людину, що здійснює цілеспрямовану діяльність із узгодження суб`єкт-суб`єктних стосунків і дій для підтримки цілісності системи та приведення її у заданий стан; у М.С. Полянського, який позиціонує менеджмент у навчальному закладі як цілеспрямований процес взаємодії особистостей.
На особливостях діяльності менеджера освітнього закладу наголошує В.П. Симонов, підкреслюючи притаманні тільки їй закономірності. Вони виявляються, перш за все, у своєрідності предмета, продукту, знарядді та результаті праці менеджера як провідної фігури педагогічного менеджменту. Результатом праці керівника закладу освіти, стверджує В.П. Симонов, є рівень навчання, виховання й розвитку учнів, рівень підвищення професійно-управлінської компетентності педагогів; предмет праці менеджера освітнього процесу – діяльність суб’єкта управління; продукт його праці – це інформація, а знаряддя – мова.
Г.В. Данченко стверджує, що діяльність керівника з управління освітнім закладом належить до професій соціономічного типу, де спілкування з того боку, що супроводжує трудову діяльність, перетворюється на професійно значущий, суттєвий бік, а специфіка управління в освіті полягає насамперед у тому, що тут метою та результатом (як прямим, так і опосередкованим) управлінської праці є теж особистість.
Учена Л.М. Калініна відмічає характерну ознаку сьогодення, що проявляється в тенденції переходу «від одних управлінських концепцій, теорій до інших, які враховують нові дискурси та розвідки; від однобічного впливу до суб’єкт-суб’єктної взаємодії з реалізацією особистісного потенціалу й управлінсько-педагогічного досвіду суб’єктів управління».
Теоретичні пошуки та практична діяльність із підготовки фахівців управління навчальним закладом дали змогу М.В. Гриньовій визначати менеджера як фахівця, який володіє професійними знаннями для реалізації ефективного управління, є лідером з високим рівнем професіоналізму, зокрема компетентності в менеджменті. Менеджер загальноосвітнього навчального закладу (за М.В. Гриньовою та Л.В. Малакановою) – це лідер-управлінець (генератор ідей, яскрава гармонійно духовно розвинена, самореалізована особистість), професіонал, який володіє професіональною культурою, педагогічною й управлінською майстерністю та педагогічними, управлінськими та проектувальними технологіями, а також має високий рівень компетентності в менеджменті, виступаючи фасилітатором і едхократом.
Управлінська діяльність керівника освітньої установи, зазначає Л.П. Погребняк, за своїм змістом пов’язана з активною взаємодією з іншими людьми, що вимагає розвинених організаторських і комунікативних якостей. Професіоналізм освітнього менеджера залежить від рівня їх розвитку та сформованості на цій основі вмінь налагодити, організувати та згуртувати педагогічний колектив, створити нормальний психологічний клімат і доброзичливі взаємостосунки у ньому.
Із цих позицій важливе значення для нашого дослідження має концепція В.Ю. Кричевського про професійну діяльність керівника школи, який розглядає управлінську діяльність директора як систему стосунків і виділяє такі:
– соціально-психологічні стосунки, які фіксують увагу на ролі керівника у системі соціальних, суспільних стосунків;
– когнітивні стосунки, які фіксують вплив знань, інформації на професійну поведінку керівника. Потрібну для керівника інформацію вчений об’єднує у три групи: наукова (системні характеристики об’єкта управління, сутність, поведінка об’єкта управління, закономірності керованих процесів); культурна (культурологічні, гуманітарні знання, які формують загальну культуру керівника); професійно-прикладна (узагальнення практичного досвіду, професійно значущі уміння, управлінські технології);
– міжособистісні (ділові) стосунки – система взаємовідносин із підлеглими, колективом у цілому, із вищим керівництвом;
– ставлення до діяльності, до самого процесу управління навчальним закладом;
– ставлення керівника до самого себе як рівень розвитку рефлексії, самооцінки, саморегуляції – віддзеркалює проблему професійної самосвідомості керівника.
У контексті професійно важливих якостей визначає менеджера освітнього закладу В.В. Єрін. Керівник освітнього закладу – фахівець, що займається організацією роботи педагогічного колективу, його діяльність виступає як система дій, які забезпечують злагоджену роботу колективу педагогів із оптимальними педагогічними результатами функціонування, збереження та розвитку освітньої установи. При цьому керівник має володіти такими якостями та рисами особистості: домінантність (уміння впливати на підлеглих); впевненість у собі; емоційна врівноваженість і стресостійкість; креативність, здатність до творчого вирішення завдань; високий практичний інтелект; прагнення до успіху; відповідальність; гнучкість поведінки; товариськість.
Як бачимо з вищевикладеного, сучасній науці притаманний певний плюралізм не тільки у визначенні сутності, а й у формулюванні терміну, що окреслює фахівця управлінської ланки освіти. Ряд науковців говорить про «менеджера загальноосвітнього закладу», «керівника школи», деякі дослідники розширюють поняття до «керівника закладу освіти», «управлінця-менеджера освіти», «керівника з управління освітнім закладом». Ураховуючи погляди провідних науковців, у нашому дослідженні будемо говорити про «менеджера освітнього закладу», оскільки вважаємо, що таке формулювання найбільш чітко відображає функції, компетенції та спектр займаних посад випускника магістратури, які регламентовані Галузевим стандартом спеціальності.
Менеджер освітнього закладу, нашу думку, – спеціально підготовлений фахівець для управління установами різних типів і рівнів у галузі освіти, що володіє знаннями, уміннями та сукупністю особистісних і професійних якостей, необхідних для ефективної управлінської діяльності.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 2002; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!