Фактори, що обумовлюють вибір професії.

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 32Следующая ⇒

Індивідуальний вибір професії знаходиться під впливом факторів, що обумовлюють її вибір. Ці фактори повинні бути представлені та класифіковані на заняттях по профорієнтації. В якості факторів, що обумовлюють вибір професії, потрібно обговорити:

· дія стадії розвитку суспільства на вибір професії;

· вплив друзів та родини;

· вплив соціально-економічного статусу людини;

· регіональні особливості освіти;

· вибір професії з урахуванням статі.

Власна уява про професійні очікування та індивідуальні здібності.

Усвідомлений підхід до вибору професії, поряд із знанням вимог конкретних професій та факторів суспільних умов, вимагає обговорення з окремою особистістю. Тому учням необхідно давати можливість проявляти свої професійні нахили, інтереси та очікування, щоб вони могли виявити свою концепцію вибору професії та вміти її сформувати.

Підготовка, проведення та аналіз виробничої практики.

Для того, щоб дати учням можливість усвідомити власний досвід, який буде поштовхом для наступного процесу вибору професії, у межах профорієнтації є доцільним провести довгострокову практику. Індивідуальні знання, надії та очікування від певної професії можуть бути порівняні з конкретним досвідом на виробництві.

Профосвіта та професійне планування.

Необхідно ознайомити учнів з трудовим законодавством їх країни та навчити одержувати інформацію про порядок навчання та його переваг.

Прийняття заяв.

Необхідно ознайомити учнів з різними аспектами прийняття заяв, ознайомити з рядом необхідних даних для прийняття на роботу та підготувати до співбесіди, яка проводиться з претендентами. Все разом реалізує мету профорієнтації, розширюючи можливості адаптації школяра на ринку праці.

Профорієнтаційна робота, тобто виконання психологом профорієнтаційної функції, сприяє вибору професії у відповідності з індивідуальними можливостями та нахилами, а також можливостями, які надаються людині її «генетичною природою» та суспільством.

3. Організація та методи емпіричного дослідження

Для вивчення та формування готовності школярів до вибору професії необхідно використовувати комплекс доповнюючи один одного психолого-педагогічних методів, які включають спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди тощо.

Спостереження за учнями необхідно вести постійно, на протязі всього часу навчання, особливо в старших класах.

Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних факторів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення, зазначають О. М. Степанов та М. М. Фібула у своєму посібнику.

Експеримент – один з основних методів наукового пізнання взагалі, у тому числі й психологічного дослідження. Відрізняється від спостереження активним втручанням в ситуацію з боку дослідника, що здійснює планомірне маніпулювання однією або декількома змінними (факторами) і реєстрацію відповідних змін у поведінці досліджуваного об’єкта. Правильно поставлений експеримент дозволяє перевірити гіпотези про причинно-наслідкові відношення, не обмежуючись констатацією зв’язків між змінними.

Інтерв’ю – бесіда спосіб одержання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

Інтерв’ю діагностичне (від гр. diagnosis – розпізнання) – метод одержання інформації про властивості особистості, що використовується на ранніх етапах профорієнтації. Інтерв’ю діагностичне є особливим шляхом встановлення тісного особистого контакту зі співрозмовником.

Бесіда – метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосередньо спілкування за спеціально розробленою програмою.

Бесіда дозволяє отримати широку інформацію про підготовленість кожного учня до вибору професійного шляху. Консультативні бесіди про вибір професії можна умовно поділи на ознайомчі, коректуючі та заключні.

Ознайомчі бесіди, як правило, проводяться з усім класом. В процесі бесіди консультант повідомляє старшокласникам про типові спеціальності якоїсь групи професій, розширює знання про взаємовідносини людини і професії, відповідає на запитання учнів (згідно протоколу ознайомчої бесіди, що заповнюється шкільним психологом або класним керівником).

Коректуюча та заключна бесіди носять індивідуальний характер і проводяться на основі аналізу всіх наявних даних про учнів. У процесі бесіди шкільному психологу необхідно викликати максимальну активність того, кого опитують, добитись свободи висловлювань. У коректуючій та заключній бесіді безпосередньо обговорюється учнем конкретно обрана професія. Предметом обговорення є сам учень, його сім’я, друзі, успішність навчання в школі, концентрація або розсіювання його інтересів, подальші життєві плани. В ході бесіди слід прагнути того, щоб співставити інтереси та нахили школяра з вимогами професії, яку він вибирає.

Отримані за допомогою відповідних методик дані узагальнюються в консультаційному профільному листі на кожного учня персонально. Консультаційний профільний лист складається з двох розділів:

1) аналіз психолого-педагогічного вивчення особистості учня;

2) результати консультацій по вибору професії.

Перший розділ заповнюється консультантом на основі даних, які отримані від класного керівника, батьків і самого учня, аналізу анкетного матеріалу, зібраного на кожного учня, власних спостережень консультанта і проведеної бесіди. Другий розділ відображає тільки результати консультаційної бесіди: ознайомчих, коректуючих, заключних.

Таким чином, консультаційний профільний лист є: узагальненим документом, в якому поєднані всі дані про учня, отримані в результаті використання різних методів вивчення його особистості. Він допомагає консультанту дати учню кваліфіковану пораду по вибору професії, ґрунтуючись на об’єктивних даних.

Бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєднанні з іншими методами і прийомами профорієнтаційної роботи вчителя з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіовізуальні засоби (телебачення, магнітофони, діафільми, кінофільми), також стенд-професіограму даної професії, яка виконує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися заздалегідь, як відмічалось раніше, за визначеним планом. Нижче наводиться примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією виникнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємства, фірм міста, району цієї професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній трудовій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загально трудові, загально технічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги професії до людини.

7. Економічні відомості про професію.

8. Підготовка кадрів та етапи професійного і творчого зростання.

Одним із способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо, зазначає І.Шипова [48, с.17]

Тест (англ. test – випробування) – короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей. Наприклад, тест Т. Матвєєвої дозволяє оцінити рівень підприємницьких здібностей.

Одним з прикладів тестових методик є також диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) Є. О. Климова. Основою цієї методики є схема класифікації професій, у відповідності з предметом праці: “людина-природа”, “людина-техніка”, “людина-людина”, “людина-знакова система”, “людина-художній образ”. Використовується дана методика для оцінки професійної спрямованості на основі аналізу схильностей людини до різних за характером видів діяльності.

Існує модифіційований варіант даного опитувальника – опитувальник професійних переваг (ОПП) автор Л. Н. Кабардова. Він включає додаткову шкалу та питання та дає можливість аналізувати співвідношення мотиваційного, когнітивного та практичного компонентів, таким чином опитувальник професійних переваг призначений для виявлення ставлення учнів до різних видів професійної діяльності (типів професій).

Л. Верещагіна ж пропонує опитування для вивчення провідних мотивів професійної діяльності. У даному опитувальнику мотиви поділяються на чотири основні групи:

· мотиви власної праці;

· мотиви соціальної значимості праці;

· мотиви самоствердження у праці;

· мотиви професійної майстерності.

В цілях професійного самовизначення для вивчення професійних інтересів та нахилів учнів найчастіше використовується, вже згаданий вище, диференційно-діагностичний опитувальник, розроблений під керівництвом Є. Климова. Але для аналогічних цілей може бути запропонована методика Йовайші, модифікована в Хабаровському краєвому центрі зайнятості населення. Дана методика застосовується для оцінки нахилів оптантів до різних сфер професійної діяльності. За цією методикою всі професії можна розподілити на шість типів:

· сфера мистецтва “людина-художній образ”,

· сфера технічних інтересів “людина-техніка”,

· сфера роботи з людьми “людина-людина”,

· сфера розумової праці, схильність до розумової праці,

· сфера фізичної праці, схильність до рухливої (фізичної) діяльності,

· сфера матеріальних інтересів, виробництво та споживання матеріальних благ.

Згідно типології особистості американського психолога Дж. Холланда, вирізняють шість психологічних типів людей: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенціальний (стандартний), діловий, артистичний. Кожен тип характеризується певними особливостями темпераменту, характеру і т.д. У зв’язку з цим певному психологічному типу особистості відповідають професії, в яких людина може досягти найбільших успіхів. Тож для визначення психологічного типу особистості буде доречним використання методики Дж.Холланда.

Анкетування учнів та їх батьків призначені для виявлення переважаючих інтересів та нахилів учнів, їх загально-трудової підготовки та розвитку індивідуальних якостей особистості. Ефективність навчання та виховання інтересу до професії багато в чому залежить від потреб старшокласників, їх інтересів, нахилів та ідеалів. У зв’язку з цим шкільному психологу необхідно зайти, що спонукає активність учнів у засвоєнні навчальної, суспільної діяльності, що визначає його певне відношення до тих чи інших видів професійної праці, професійні плани.

Анкетування (лат. inquirer – розслідувати, шукати) – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.

Звичайний досвід учнів за допомогою різних анкет, побудованих на емпіричних основах, не завжди дає надійний матеріал для профорієнтаційної роботи, стверджує Б. Федоришин.

Прямолінійність у побудові основного питання у таких анкетах ставить інколи учня в умови пошуку такої відповіді, який би добре узгоджувався б з засвоєними ним соціальними установками – деякі відповіді просто «підтягуються» до певної «соціальної концепції».

При цьому мова зовсім не йде про нещирість учнів, а швидше про дію постановки питання на формування відповідей.

Якщо в анкеті ми повинні виявити деякі елементи психологічної структури особистості, то її побудова та процедура використання повинні відповідати певним психологічним принципам. Основні з них можна було б сформувати так:

1. Матеріали профорієнтаційної анкети повинен відповідати пізнавальним потребам та пізнавальним можливостям учнів, активізувати їх розумову діяльність, спрямовуючи її на розв’язання близьких їм, цікавих, важливих та посильних завдань.

2. Зміст основних питань профорієнтаційної анкети має стимулювати особистість до «проектування» себе в ситуацію, відображену в поставлених питаннях.

3. Структура питань профорієнтаційної анкети має забезпечити учневі можливість самостійно вибрати один з деяких можливих відповідей, жоден з яких не викликає заздалегідь заперечного відношення до нього збоку учня.

4. Ціль роботи з анкетою має бути сформована так, щоб вона мала певне і суттєве значення для особистості учня (індивідуальне чи суспільне), тобто учень повинен бути особисто зацікавлений у роботі з профорієнтаційною анкетою.

Відповідно до цих принципів і була розроблена та експериментально апробована профконсультативна методика «СІМ-78».

Абревіатура у назві методики означає її функціональне призначення – виявлення та оцінення професійної спрямованості, професійних інтересів та професіональних мотивів, рік розробки – 1978. Автор методики – Б. О. Федоришин. В основі цієї методики – спеціальна анкета для старшокласників, що складається з дев’яти основних питань. Деякі з них – питання закритого типу з певним діапазоном запрограмованих відповідей, інші – відкриті запитання з вільними відповідями, але з обмеженням їх кількості. Використанню анкетної методики «СІМ-78» передує підготовча установочна робота з учнями. Вони повинні обов’язково знати мету анкетування. Її вибір обумовлюється двома умовами:

а) надання допомоги учням щодо їх підготовки до усвідомлення професійного самовизначення;

б) реальні можливості школи в організації профорієнтаційної роботи з учнями.

Правильне використання цієї методики дає можливість одержати об’єктивну інформацію про професійну спрямованість учнів, їх професійні інтереси та наміри. Разом з тим робота з цією методикою чине стимулюючий педагогічний вплив на учнів: активізує їх пізнавальні потреби та прагнення до самооцінки.

Ефективне здійснення профорієнтації як науково-практичної системи підготовки особистості до вільного та усвідомленого вибору професії неможливо без вияву, аналізу, оцінки та врахування інтересів особистості.

Саме для цього можна скористатися методикою «ОДАнІ» – одна з модифікацій «Анкети інтересів».

В абревіатурі методики зашифрована її повна назва – орієнтовано-діагностична анкета інтересів. Автор даної методики – С. Я. Карпиловська. Застосовуючи методику “ОДАнІ”, можна виявити інтереси учня, сферу його «переваг» та «заперечень». Вона дає також можливість розглянути зміст інтересів, зорієнтуватися у їх діапазоні, виділити ансамбль інтересів, який може бути важливим при вирішенні питань щодо вибору професії.

Для діагностики пізнавальних інтересів можна також використати «Карту інтересів», що розроблена О. Голомштоком. Дана карта інтересів складається з 174 питань, що відображають спрямованість інтересів у 29 сферах діяльності.

Борис Федоришин зауважує на тому, що в будь-якій діяльності знаходить свою реалізацію сукупність динамічно взаємопов’язаних властивостей і якостей особистості, що забезпечують успішне досягнення мети. У кожному конкретному виді діяльності проявляються уміння та здібності, які є провідними для неї. У професіях, які за своїм змістом пов’язані з активною взаємодією людини з людиною, у якості провідних виступають комунікативні та організаторські здібності, без яких не може бути забезпечений успіх у роботі. Саме для дослідження цих здібностей і існує методика «КОЗ-1».

В Абревіатурі методики відображено її функціональне призначення (дослідження комунікативних та організаторських здібностей) та номер варіанту (1). Автори даної методики – В. В. Синівський та Б. О. Федоришин.

При інтерпретації одержаних даних слід пам’ятати, що методика констатує лише існуючий рівень розвитку комунікативних та організаторських нахилів і даний період розвитку особистості. При наявності позитивної мотивації, цілеспрямованості та належних умов діяльності дані нахили можуть розвиватися.

Ефективне вирішення учбових та трудових завдань у певній мірі залежить від рівня розвитку інтелектуальних здібностей людини, важливим компонентом яких є оперативна пам’ять. Тож з метою профконсультації, наголошує Б. Федоришин, необхідно використовувати для виявлення та оцінки рівня розвитку оперативної пам’яті старшокласників методику «ОП-1»

Абревіатура методики розшифровується наступним чином: «ОП» – назва досліджувальної функції (оперативна пам’ять), «1» – номер розробленого варіанту. Автори методики – І. Т. Романюк, Б. О. Федоришин, О. Є. Ящишин.

У всіх операторських професіях сучасного виробництва, а також і в інших спеціальностях, психологічна структура яких близька до операторської діяльності (водії, диспетчер тощо), поряд з іншими професійно значимими якостями важливу роль відіграє рівень розвитку короткочасної наочно-образної пам’яті людини. Для визначення якого, на думку Б. Федоришина, можна використати методику «КНОП-1».

Дана методика представлена для виявлення та оцінки рівня розвитку точності та об’єму короткотривалої наочно-образної пам’яті старшокласників. Даний варіант – це модифікація тестового завдання, що було розроблене чеськими психологами (Я. Гайскуп, Л. Репань). в абревіатурному коді представлене функціональне призначення методики – дослідження короткотривалої наочно-образної пам’яті, та номер варіанта – (1). Автор даного варіанта методики – О. Є. Ящишин.

Багато професій пред’являють психологічній сфері особистості специфічні вимоги, серед яких можна виділити вимоги до рівнів функціонування просторових уявлень. Тож просторові уявлення розглядаються як професійно важливе професійне явище, необхідне для оволодіння багатьма сучасними професіями, в яких діяльність здійснюється з опорою на просторові образи.

Це є умовою необхідності створення об’єктивних методів виявлення та оцінки рівня розвитку просторових уявлень в учнів при проведенні з ними профконсультаційної роботи. Дана методика повинна активізувати у досліджуваних діяльність уявлення. Крім того, вона повинна бути зручною і використанні, достатньо портативною та дати консультанту можливість легко й швидко обробити результати дослідження. Таким вимогам відповідає «Методика оцінки рівня розвитку просторових уявлень» Р. Амтхауера, адаптована Е. М. Ткаченко.

Будь-яка кваліфікаційна професійна діяльність вимагає від людини певних проявів тих чи інших властивостей та особливостей уваги. Тож для дослідження уваги існує методика «УВ-2».

В основу побудови методики виявлення та оцінки стійкості розподілу уваги покладено таблицю Шульте та деякі наступні варіанти її перетворення, у тому числі й методика «УВ-1». Суттєве перетворення початкової таблиці, що було проведене Ф. Н. Горбовим (чорно-червона таблиця), стало тією основою, на базі якої розроблена методика «УВ-2». В абревіатурі методики покладена інформація про її функціональне призначення (вивчення уваги) та порядковий номер варіанта (2). Автор даного варіанта методики Б. О. Федоришина.

Для виявлення та оцінки особливостей концентрації уваги учнів використовується психодіагностична методика коректурної проби.

В основу запропонованої методики покладено відомий метод коректурної проби Анфимова. Бланковою частиною методики є «Коректурна таблиця».

Конструктивні особливості методики дозволяють використовувати її для вивчення особливостей концентрації уваги як в індивідуальній роботі з учнями, так і в роботі з класом.

Для діагностики особливостей прояву переключення уваги Б. Федоришина пропонує адаптований метод «Складання чисел з переключенням». Даний метод достатньо об’єктивно діагностує у досліджуваних рівень прояву стійкості переключення уваги з одного способу діяльності до іншого.

Сучасні зміни виробництва, що викликанні науково-технічним процесом, змінили вимоги до сенсомоторики людини. Таким чином велике значення має рівень розвитку сенсомоторних реакцій для успішної діяльності у «швидкісних професіях». Сенсомоторика є також важливим компонентом діяльності у більшості робітничих професіях. Тож при підборі та додатковій розробці методик виявлення та оцінки точності та координації рухливих дій Б. Федоришина наголошує на дотриманні наступних вимог:

· методики повинні виявляти такі види сенсомоторної діяльності, які притаманні багатьом видам професійної праці;

· методики повинні забезпечувати кількісну інтерпретацію рівнів прояву досліджуваних сенсомоторних дій;

· методики мають бути портативними та простими.

У відповідності з цими вимогами були розроблені методики для оцінки точності та координації дій досліджуваного при роботі двох рук (ручні сенсомоторні дії).

Для визначення та оцінки рівня прояву точності рухових дій розроблена апаратурна методика «Лабіринт». У конструктивно-технічному відношенні до неї входять: панель досліджуваного, електро-обчислювальний пристрій і контактний стержень.

Активізуючий опитувальник «За та проти» Н. С. Пряжнікова. Він включає в себе три відносно самостійних опитувальники: «За та проти-1» (призначений для виявлення груп професій, якій надають перевагу); «За та проти-2» (для виявлення найбільш розвинутих груп якостей) та «За та проти-3» (для виявлення професійних цінностей, яким надають перевагу).

Методика є активізуючою в тому значенні, що при зовнішній схожості зі «справжнім» тестом, вона більш призначена для стимулювання роздумів клієнтів над складними світоглядними проблемами професійного вибору, а також – для спонукання розмов та індивідуальних консультацій клієнтів ціннісно-змістового плану. Але методика має і власне діагностичну цінність, яка підвищується, якщо використовувати її разом з іншими розповсюдженими профорієнтаційними опитувальниками, наприклад, з «Диференційно-діагностичним опитувальником» (ДДО) Є.О.Климова, з «Картою інтересів», з опитувальником Дж.Голланда тощо.

Методика розрахована для роботи зі старшокласниками (основні норми набрані на учнів 10-х класів), та дорослими клієнтами. Цілями ж даної методики є:

1. Виявити найбільш прихильні для клієнта групи професій (це швидше зовнішня ціль).

2. Активізувати клієнта, що самовизначається, на ціннісно-моральні роздуми, пов’язані з вибором професії (внутрішня ціль методики).

Методика вивчення мотивації професійної діяльності К. Замір у модифікації А. Реана застосовується для діагностики, включаючи й мотивації професійно-педагогічної діяльності. В основу покладено концепцію про зовнішню та внутрішню мотивації.

Для виявлення особистісної спрямованості в даний час використовується орієнтацій на анкета, вперше опублікована Б. Бассом у 1967 році.

За допомогою методики виявляються наступні спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) – орієнтація на пряму винагороду та задоволення безвідносно роботи та співробітників, агресивність у досягненні статусу, схильність до суперництва, роздратованість, тривожність, інтровертованість.

2. Спрямованість на спілкування (С) – прагнення при будь-яких умовах підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань або сердечній допомозі людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності та емоційних відношеннях з людьми.

3. Спрямованість на справу (С) – зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове співтовариство, здібність відстоювати в інтересах справи власну думку, яка корисна для досягнення спільної мети.

Активізуючий опитувальник «Перехрестя» Н. С. Пряжнікова та О. Ю. Пряжнікової розрахований для роботи зі старшокласниками та з дорослими клієнтами.

Дана методика містить дві основні частини:

1. Перша частина методики – «Перехрестя-1» призначена для виявлення найбільш прихильних для клієнта «предметів (Сфер) праці» та «засобів праці». Це дозволяє в кінці уточнити найбільш привабливі професії (за спеціальною таблицею – на перетині, тобто на «перехресті» привабливих предметів та засобів).

2. Друга частина методики – «Перехрестя-2» є допоміжною та призначена для визначення найбільш привабливого для клієнта «рівня професійної освіти» та його допустимого «рівня самостійності в праці». В кінці це дозволяє співвідносити рівень професійних переваг клієнта та його готовність самостійно, ініціативно та творчо реалізувати свої претензії (за спеціальною таблицею – на перетині, тобто знову ж таки – на «перехресті» рівня професійної освіти та рівня самостійності).

Дана методика заявлена як активізуючи, тобто власне психодіагностичний ефект є не головним. Більш важливим є провокування роздумів клієнта над складними світоглядними проблемами, що пов’язанні з вибором професії та навчального закладу. Оскільки методика «Перехресті» є активізуючим опитувальником, то й процедура повинна будуватися дещо інакше, чим при проведенні справжніх «тестів».

1. Деякі питання складені в емоційно провокаційному плані. Такі питання – це маленькі філософські ділення. Сама ж методика задумувалась як спонукання роздумів над подібними питаннями.

2. Деякі питання психолог може по-своєму коментувати, що також категорично забороняється при роботі зі «справжнім» тестом. Ідея коментування деяких питань була підказана учнями, які часто самі (та по-своєму) коментують питання, що «зацікавили» їх. Психолог лише перехоплює їхню ініціативу... Крім того, психолог може через такі коментарі визначити найбільш вважливі ціннісно-змістові акценти професійного та особистісного самовизначення.

3. У самих деяких педагогів та психологів можуть виникнути питання, пов’язані з такими «професійними групами» як «Анти суспільна діяльність» та «Дармоїдство». Звичайно, наявність таких груп є нетрадиційним для подібних методик, хоча соціологи та філософи, виділяючи подібні групи населення в різних культурах, давно кажуть про «неминучість» злочинців та проституток, а соціальні педагоги говорять про те, що вже давно сформувався інститут «професійний убогий».

Одержаний матеріал після проведення даної методики є лише скромною інформацією для прийняття кінцевого рішення. Прийнятним підсумком роботи з опитувальником «Перехресті» було б не тільки обговорення конкретного вибору, але й паралельне обговорення ціннісно-змістових питань професійного та особистісного самовизначення.

Загальними ж цілями методики є:

1. Виявлення найбільш привабливих для клієнтів предметів (сфер) праці.

2. Виявлення найбільш привабливих для клієнта зовнішніх та внутрішніх засобів праці.

3. Співвідношення предметів та засобів для уточнення найбільш привабливих для клієнта професій (за спеціальною таблицею).

4. Аналізувати (спровокувати) самовизначаючого клієнта для ціннісно-моральних роздумів, що пов’язані з вибором професій (внутрішня, власне активізуючи мета методики).

Отже, у професійній консультації психолог користується системою методів та показників, які Овчарова Р. В. подає наступним чином:

Таблиця 1

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 433; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 13 14 15 16 171819 20 21 22 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!