Функції юридичної деонтології
Функції ЮД – це основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, орієнтовані на якісне виконання юристом свого професійного обов'язку.
Основні функції ЮД:
1) пізнавальна (онтологічна) чи інформаційна виражається в придбанні деонтологічннх знань; пізнанні сутності юридичної діяльності; збагненні характеру професійної поведінки юриста, норм-вимог та інших нормативів культури, якими він повинен керувалися; своєчасному ознайомленні з правовими актами, що стосуються його діяльності. Важливо встигати стежити за оперативною інформацією, що відноситься до ЮД;
2) евристичнаскладається в заглибленому пізнанні юридичної практики і розкритті нових закономірностей професійної поведінки юриста, «нарощуванні» нових знань, постійного удоскопалення моделі (стандарту) юридичної професії, нормативів культури юриста;
3) прогностична виражається в розробці перспектив розвитку практичної юридичної діяльності, морально-правового збагачення обов'язку юриста-практика на основі адекватного відображення об'єктивних закономірностей функціонування держави і права, соціальної культури суспільства;
4) аксіологічна (аксіологія – навчання про цінності) виражається в оцінці людських відносин і явищ соціальної дійсності, в уявленні про те, що таке добро і зло, справедливе і несправедливе. Предметом оцінки є поведінка юриста професіонала, його вчинки, наміри, мотиви, особистісні якості;
|
|
|
5) ідеологічна складається з вироблення фундаментальних ідей (концепцій) про шляхи удосконалення юридичної практики та професіоналізму юриста, відпрацювання норм-рекомендацій і норм-вимог, норм-заборон і норм-дозволів для юристів різної спеціалізації, а також до правової політики держави, яку вони покликані впроваджувати в життя;
6) виховна виражається у вихованні і самовихованні юриста відповідно до нормативів його професійної культури, стандартів юридичної професії;
7) прикладна складається з аналізу відповідності дій юриста професійному обов'язку в ході юридичної практичної діяльності, включаючи ступінь впливу різних видів стимулювання на його професійну практичну активність; у розробці практичних рекомендацій для вирішення проблем юридичної діяльності тощо.
Орієнтація України на формування демократичної соціально-правової держави викликала підвищення авторитету юридичної професії і зростання культурно-правового рівня клієнтів, їх вимог до якості юридичної допомоги.
Принципи та джерела юридичної деонтології
ПринципиЮД - вихідні незаперечні вимоги до професійної діяльності юриста, що виконують функцію соціальних орієнтирів його поведінки в різноманітних ситуаціях.
|
|
|
Принцип гуманності означає поважне ставлення до конкретної людини з урахуванням його індивідуальних особливостей, вміння поставити себе на місце клієнта і подивитися на ситуацію з його позиції, співчувати йому, виявити милосердя, надати йому допомогу. При цьому виключається віддання долі клієнта в жертву власному інтересу.
Принцип справедливості передбачає відповідність між практичною діяльністю юриста і його соціальним та службовим положенням, між заслугами і суспільним визнанням, між працею і винагородою, цілями і засобами їхнього досягнення, правами й обов'язками, злочином і покаранням тощо. Невідповідність у цих відносинах сприймається як несправедливість. Термін «юстиція» у перекладі з латинської означає справедливість, законність (від jus – право). Вже в самому терміні закладена вимога до юриста бути справедливим. Праву належить провідна роль у забезпеченні соціальних гарантій (право на освіту, медичне обслуговування, пенсії в старості, соціальну безпеку особи і т.ін.), а також у припиненні різного роду порушень справедливості (протекціонізму,незаслуженої привілейованості положення, злочинного збагачення і т. ін.). По суті, право означає застосування рівного масштабу до будь-якої людини.
|
|
|
Принцип законності полягає в тому, що під час формування власних норм поведінки юрист повинен керуватися вимогами чинного законодавства, що відповідає праву, знати закон і діяти сутюро відповідно до закону. Формально перед законом усі рівні, у тому числі й ті, хто його застосовує.
Поєднання принципу законності зі справедливістю, сумлінністю виключає користолюбство та хабарництво.
Принцип істинності означає встановлення в кожній юридичній справі цілковитої вірогідності. У пошуках істини юрист повинен бути чесним, насамперед, перед самим собою, продумано і зважено здійснювати свої службово-професійні дії, ретельно підбирати юридичні факти. Порушення істинності на будь-якому етапі розгляду юридичної справи спричиняє його кінцеву безрезультатність. Істинність повинна виявлятися й у висновках юридичної справи, причому виключається недомовленість і двозначність (і «так» і «ні»).
Принцип плюралізму виражається в толерантності до ідеологічних позицій клієнта, його ідейно-політичної (релігійної) переконаності або партійної приналежності, до його соціального стану. Цей конкретний принцип ЮД грунтується на загальному принципі юриспруденції, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей перед іншими розуміннями соціального, ідейно-політичного, релігійного характеру. Юрист повинен керуватися передусім приписами ст. 15 Конституції України: «Громадське життя в Україні грунтується на принципах політичного, економічного й ідеологічного різноманіття. Ніяка ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова».
|
|
|
Принцип професійно-правової активності означає цілеспрямовану діяльність юриста-професіонала щодо реалізації своєї компетенції в рамках правових норм, що пов'язана з додатковими витратами часу, енергії. Працюючи в колективі і не ігноруючи його інтересів, юрист повинен вміти проявляти ініціативу («хто, якщо не я»), самостійність, брати відповідальність на себе, мати здатність швидко і безпомилково вчасно приймати обгрунтоване конкретно-правильне рішення. Реалізація цього принципу можлива лише у разі наявності глибоких знань і певної майстерності, надбаної в процесі накопичення досвіду.
Документи про стандарти юридичної професії, як офіційні джерела ЮД
Документи про стандарти юридичної професії (в тому числі роз'яснення щодо питань ЮД) з'явилися на початку XX ст. і стали складовою частиною системи регулювання юридичної практики - професійної діяльності юристів різноманітної спеціалізації. Це було обумовлено об'єктивними причинами, насамперед величезним соціальним навантаженням юридичної професії: 1) завдяки юристам відбувається застосування права; 2) юридична професія виступає одночасно як об'єкт і як суб'єкт регулювання. У юридичному середовищі відбулося усвідомлення її представниками своєї фахової приналежності, соціальної ролі, що накладає на них професія, своїх професійних цілей, завдані) і необхідності контролю, що забезпечує їх належне виконання.
Відомо, що тільки в результаті набуття професійної правосвідомості сама професія досягає найвищих якісних характеристик, що вирізняють її від роду занять. Ці якісні характеристики виявляються в спроможності професії до саморегулювання (саморегуляції). Завдяки прагненню до упорядкування відносин самій професії відбувається внесення її регулюючого впливу у громадське життя. Спроможність до саморегулювання втілюється в ідеях, принципах, методах, умовах і порядку регулювання професії. Сформовані правила оформлюються в єдиний документ, що призводить їх до однаковості. Положення таких документів стають нормативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фахових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії, потребують підпорядкування і забезпечуються примусовими заходами. Саме ці документи є офіційними джерелами ЮД. Їх можна назвати актами про норми-стандарти, які пред'являються до юридичної професії, нормативи (регулятиви) культури юриста.
Утвердження необхідності регулювання юридичної професії, а значить і досягнення її цілісності, відбулося не відразу. Значний внесок у процес визрівання права професії на саморегулювання і визначення нормативів культури поведінки юриста внесли американські судді Джорж Шарсвуд, який в 1854 р. опублікував курс лекцій «Професійна етика», і Давид Гофман, який в 1856 р. включив п'ятдесят рішень до «Курсу правових досліджень».
Їх досягнення були використані під час впорядкування Першого професійного кодексу, прийнятого Американською Правовою Асоціацією (АПА) у 1908 р. під назвою «Канони професійної Етики». Положення «Канонів» стали деонтологічними стандартами (нормативами культури юриста), що забезпечували, з одного боку, цілісність професії, а з іншого - довіру до юридичної професії зі сторони суспільства. На сьогодні в США діють «Канони професійної етики», нещодавно затверджені АПА.
Регулювання юридичної практики в США як і раніше здійснює АПА за допомогою: 1) розробки етичних кодексів (професійних стандартів), що стають законодавчою базою штатів у цьому питанні; 2) резолюцій (рішень) щодо різноманітних аспектів адвокатської практики, де самими значними є роз'яснення питань професійної етики. Ці роз'яснення не мають нормативної сили, проте виступають «переконливою інстанцією», тобто своєрідними деонтологічними нормами-рекомендаціями.
Зарубіжні етичні кодекси юридичних професій, а також наукова література на цю тему (книги «Погляди на професійну етику», 1967 p.; «Формальні і неформальні погляди на етику», 1984 р. та ін.) не вичерпуються тільки етичними нормами, хоча і мають таку назву. Їх вміст утворює положення матеріального і процесуального права, правила судочинства й їнші норми, що виносяться до юридичної практики взагалі, а також до її спеціальних питань (ліцензування, взаємини адвоката і клієнта та ін.). Крім того, ці норми мають певний механізм їх реалізації і систему відповідальності в рамках дисциплінарного процесу.
Етичні правила та інші нормативи культури адвокатів, суддів і інших юридичних професій діють у Франції, Англії, Уельсі, Шотландії, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Данії, Австрії, Польщі, Туреччині, Ізраїлі, Росії та в інших країнах. Тільки стосовно адвокатів розроблено «Етичні правила солісторів Великої Британії», «Регламент Паризької колегії адвокатів», «Кодекс адвокатської етики Нідерландів», «Правила професійної етики російських адвокатів», «Збори основ адвокатської етики і професійного достоїнства Польщі» (схвалене у 1961 p., вносилися зміни у 1970, 1987, 1993і 1998 рр.).
Прийнято акти деонтологічного змісту для працівників системи органів внутрішніх справ, відповідно до їх нормативів проводиться освітня підготовка. Так, декретом Президента № 86592 введено «Кодекс деонтології національної поліції Франції». В Англії діє «Положення про етичні принципи поліцейської служби Великої Британії», у ФРН – «Етика поліцейського ФРН», у США – «Морально-етичний кодекс поліцейського США», в Росії – «Кодекс честі рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Федерації».
Активізувалася діяльність щодо розробки і прийняття деонтологічних (за назвою – етичних) правил для фахівців-юристів в Україні. Прийняті «Кодекс честі працівників органів внутрішніх справ», «Етичний кодекс працівників органів внутрішніх справ, «Раритети» – Правила адвокатської етики, що покликані стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки. Підготовлено кодекс судової етики, що враховує найбільш типові варіанти поведінки судді в різних ситуаціях. Прийняті «Основні засади професійної етики юристів України». Зазначені національні деонтологічні документи про стандарти юридичної професії та правила поведінки професійних груп юристів є офіційними джерелами юридичної деонтології.
Як правило, етичні (деонтологічні) кодекси юридичних професій або працівників державної служби в Україні розробляються з орієнтацією скоріше на європейські, ніж на американські моделі, хоча вивчаються всі. Про це свідчать, наприклад, «Загальні правила поведінки державного службовця», затверджені наказом Головдержслужби України від 23.10.2000 р.; «Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)», затверджені наказом Національної служби посередництва і примирення віх 8.09.2000 р.
Джерелами ЮД є також службові документи, статути, затверджені певними міністерствами і відомствами, (Напр., «Статут патрульно-постової служби міліції України», затверджений наказом MBС України від 28.07.1994 p.).
У найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів різної спеціалізації закріплено в законах. Деонтологічні вимоги до працівника ОВС України містяться в документах, регламентуючих діяльність МВС і його окремих структурних підрозділів: Законі України «Про міліцію», Кримінально-процесуальпому кодексі України, Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», а також в Дисциплінарному Статуті ОВС України, Положенні «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», наказах міністра внутрішніх справ України тощо. МВС України накреслено такі завдання щодо нормативного забезпечення державної служби в ОВС: прийняти закон про державну службу в ОВС, Кодекс поведінки службовця ОВС як представника влади (лінія стосунків «громадянин – державний службовець ОВС») та розробляються кадрові паспорти службових посад.
На рубежі XX і XXI ст. у світі спостерігається об'єктивна тенденція гармонізації деонтологічних норм юристів-професіоналів, незалежно від їх державної приналежності. У різних національних правилах втілюються едині визнані світом принципи і підходи, подібні нормативи культури юриста. Іншими словами, відбувається зближення в регулюванні деонтологічних моделей культури поведінки юристів різних країн.
Таким чином, офіційними нормативними джерелами ЮД є:
1) деонтологічні (етичні) кодекси або правила поведінки професійних груп юристів, що прийняті у державі;
2) деонтологічні (етичні) кодекси або правила поведінки юристів, що затверджені як міжнародні стандарти;
3) законодавчі та інші нормативно-правові акти держави в тій їх частині, де містяться нормативні приписи деонтологічного (етичного) змісту.
Забезпеченість норм (нормативів), що знаходяться в цих джерелах, залежить від суб'єктів їх прийняття. Ними є національні професійні об'єднання юристів, міжнародні (європейські) організації юристів, правотворчі органи держави.
Тема 2. Юридична професія
План лекції:
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 12429; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!