Історичні джерела юридичної деонтології.
Витоки деонтології варто шукати в старовині, коли виник суспільний розподіл праці, що перетворив людину у відносно самостійного індивіда і започаткував професійне відокремлення соціальних груп всередині суспільства. Суспільний розподіл праці поставив людей у залежність одного від другого. У зв'язку з розвитком економічних, політичних, соціальних, культурних відносин у державі і за її межами з'явився ряд професій, що постійно поновлювалися.
Кожна професія, як відомо, створює свою деонтологію. Так, найбільш активно розвивалася медична деонтологія. В античні часи на розвиток принципів і правил, що регламентують діяльність лікаря, вплинула так звана «клятва» Гіппократа. У XX ст. медична деонтологія стала одним із розділів медичної науки, для вивчення ролі психологічних, моральних та інших соціальних вимог у діяльності медичних працівників з метою досягнення максимальної користі в лікуванні і профілактиці хвороб, оздоровленні людини.
ЮД пов'язана з розвитком права, появою особливого інституту соціальної влади - держави, його апарату, спеціалізованих органів та установ (суду, поліції, каральних установ), що володіють владними повноваженнями, і особливою прошарку людей, які займаються управлінням і правовим обслуговуванням населення – правозастосувачів, юристів-практиків.
Кожна історична епоха і кожна країна пред'являла свої деонтологічні вимоги до юриста, який працював в сфері юридичної практики і мав певні владні повноваження.
|
|
|
Виникнення уявлень про те, якою повинна бути юридична діяльність, сягає часів Давнього Риму і пов'язана з іменами таких класиків юриспруденції, як Гай, Ульпіан, Модестин, Павло, Папініан. Вони бачили зміст юридичної діяльності в трьох її складових: agcre – керувати юридичними діями сторін; cavere – складати формули документів; rcspondcre – давати поради, консультації. Та й сам термін «юриспруденція» виник в Давньому Римі наприкінці IV - початку ІІІ ст. до н.е. (лат. junsprudenfia - знання права). Діяльність видатних юристів Давнього Рима істотно вплинула на наступні покоління юристів країн Західної (Європи щодо формування професійних якостей, навичок і установок.
В міру ускладнення соціального життя, розвитку моралі й етичної культури суспільство передавало накопичений обсяг різноманітних видів діяльності, що регулюють їх життя і забезпечують цю регуляцію (особливо під час вирішення конфліктів), спеціально виділеним і професійно підготовленим людям. Поступово у всіх країнах світу відбувався процес становлення, а потім організаційного і методичного оформлення професійної юридичної освіти. Перші університети, що виникли у ХІІ-ХІІІ ст. у Болоньї, Падуї, Кембриджі, Саламанкі, Парижі, мали юридичні факультети, де готувалися юристи відповідно до обсягу й змісту правових робіт і послуг у даному суспільстві.
|
|
|
Згодом юридична практика почала змінюватися: розширився її зміст, з'явились нові форми і засоби здійснення. Переломним моментом у становленні юридичної професії став період розвитку буржуазних відносин і формування світського, юридичного світогляду (XVII-XVIII ст.). Властива юридичному світогляду буржуазії ідеалізація права як основи суспільства і держави багато в чому сприяла формуванню інтересу до юридичної професії. Накопичений досвід у державах Західної Європи в Новий час став одним із важливих етапів розвитку деонтологічних якостей юриста.
Деонтологічні вимоги пред'являлися до випускників юридичних факультетів університетів дореволюційної Росії й України, що функціонували з 60-х pp. XIX ст. Випускники юридичних факультетів, в основному, йшли на службу до державного апарату по відомству міністерства юстиції (судді, прокурори, слідчі, нотаріуси) та до юрисконсультських частин державних і комерційних установ. Багато хто з них обирав «вільну» професію адвоката.
|
|
|
Принципи і норми деонтології залежали від рівня соціально-економічного розвитку країни, від суспільно-політичного ладу, способу життя, менталітету народу, його національних і релігійних традицій. Деонтологія завжди була органічно вплетена в систему духовної культури.
Протягом майже всієї історії суспільства потреба в праві, професійної діяльності юристів була різноманітною. Усвідомлення цієї потреби змінювалося. Але завжди в суспільстві існувало прагнення мати можливість справедливого вирішення спорів і захисту громадян від сваволі.
Професія юриста виникла і розвивалася як вид соціальних послуг, так і як засіб виконання управлінських функцій.
Історія терміну «деонтологія» починається з XIX ст. Термін «деонтологія» було введено до наукового обігу в 1834 р. англійським філософом і юристом Ієремією Бентамом при викладі моральних настанов, необхідних для кар'єри і досягнення особистого матеріального добробуту. Він запропонував модель науки про норми професійної поведінки людини, яка має владу, і висвітлив свою думку у книзі «Деонтологія, або Наука про мораль». У ті часи ще не ставилося питання про створення юридичних документів про деонтологічні стандарти юридичної професії. Та й сьогодні термін «деонтологія» ми вживаємо в більш широкому змісті, ніж той, що міститься в його початковому значенні.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 1371; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!