Об’єднання юристів в Україні.
Участь юристів в професійних об'єднаннях дозволяє їм тісно співробітничати з урядовими структурами й тим самим сприяти ефективності функціонування всього суспільства. Діяльність таких громадських організацій є автономною від уряду, однак уряд визначає правила їхнього існування через законодавство, що регулює порядок їхнього утворення і діяльності. Основним законом у цій сфері є Закон України "Про об'єднання громадян".
Серед суспільних об'єднань юристів необхідно назвати Союз юристів України, Асоціацію українських правознавців, Українську правничу фундацію. Крім того, великою громадською організацією є Союз адвокатів та ін. Кожна з організацій складається з однодумців, має певну організаційну структуру, цілі й завдання.
Союз юристів України - добровільне суспільне об'єднання юристів, що діє на засадах самоврядування. Він створений на установчому з'їзді в Києві 14.04.1991 року.
Головна метаСоюзу юристів України - об'єднати на професійній основі зусилля юристів для сприяння побудові правової держави, охорони інтересів суспільства, захисту прав і воль громадян, підприємств, установ, організацій, для забезпечення законності й правопорядку, а також для усунення відомчої роз'єднаності юристів і захисти їхніх прав і інтересів.
Для досягнення мети об'єднання юристів у добровільне співтовариство однодумців, що стоять на сторожі законності й правопорядку, Союз юристів України поставив такі завдання:
|
|
|
1. сприяти створенню необхідних умов для активної професійної й суспільної діяльності своїх членів;
2. брати участь в удосконалюванні чинного законодавства;
3. вживати заходи щодо зміцнення зв'язків між юридичною наукою, обєднанням і практикою;
4. пропагувати чинне законодавство;
5. видавати юридичну літературу, здійснювати правову консультаційну діяльність;
6. сприяти розвитку міжнародного співробітництва юристів України з юристами інших країн, національними й міжнародними організаціями юристів і ін.
Асоціація українських правознавців (Асоціація українських правників) була створена в 1991 році як альтернативна організація, що об'єднала на добровільних засадах українських юристів, які не ввійшли до складу Союзу юристів України.
Ціль Асоціації українських правознавців - сприяння побудові в Україні суверенної правової держави.
Її основні завдання: відродження української школи права; експертиза чинного законодавства; поширення правових знань серед населення; підвищення правової культури українських парламентаріїв; захист особистих і професійних інтересів юристів; налагодження й розвиток міжнародних контактів та ін.
|
|
|
Українська правова фундація (Українська правнича фундація) - всеукраїнський благодійний фонд (організація) створений 1.05.1992 року з ініціативи українських і іноземних юристів при матеріальній підтримці Джорджа Сорроса й фонду Карла Поппера з метою допомоги й сприянню в побудові в Україні правової держави, реформування правової системи й забазпечення принципу верховенства права, створення сучасної системи законодавства, відродження української школи права, підняття престижу професії юриста, розвитку наукової й освітньої діяльності у сфері права та ін.
При Української правничій фундації успішно функціонують Український центр прав людини, Український центр правових студій, видавництво (видаються журнал "Українське право", бюлетень "Правничі вісті"), Студентська правова асоціація та ін. Разом з Міністерством юстиції України Українська правова фундація започаткувала традицію "Відкриття року права", що є щорічною церемонією й проводиться з метою благословення юристів на виконання їхніх обов'язків, пов'язаних із захистом прав і свобод людини, її честі й гідності.
Тема 3. Культура юриста: види, загальна характеристика
План лекції:
|
|
|
Види культури юриста.
Правова культура юриста.
Етична культура юриста.
Інформаційна культура юриста.
Види культури юриста.
Культура як історичне явище означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством, а також сукупність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності. Розвиток культури залежить від змін соціально-економічних формацій і характеризується рівнем оволодіння людством силами природи, а також рівнем розвитку кожної окремої людини і людства загалом. Разом з тим культура має певну самостійність щодо змін своєї матеріальної основи. Така самостійність виявляється у спадкоємності та взаємодії культур різних народів.
Термін “культура” означає не тільки сукупність людських досягнень у підкоренні природи, у розвитку техніки, науки, освіти, моральних устоїв, а й досягнутий рівень культури, ступінь досконалості в оволодінні будь-якою галуззю знання і діяльності. У такому значенні використовують термін “культурність”. Розуміння культури саме як культурності в сучасній науковій літературі відображене в термінах “культура праці”, “культура управління”, “культура судового процесу”, “професійна культура юриста” та ін.
|
|
|
Складовими професійної культури юриста є політична, правова, етична та естетична культура. Під культурою розуміють сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом історії. Цей термін вживають також в інших значеннях, характеризуючи ступінь освіченості, виховання або визначення рівня досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової роботи. Водночас у повсякденному житті широко вживають словосполучення на зразок "культура поведінки", "культура мови, спілкування, виробництва", що виражаються ставлення людини до загальновизнаних або сталих правил співіснування, до використання або збереження тих чи інших соціальних цінностей.
Правова культура юриста.
Правова культура юриста — це система професійно-правових знань, умінь і навичок, що характеризують високий ступінь правового розвитку особи і її впливів на правову культуру суспільства завдяки практичній юридичній діяльності в суворій відповідності із законом і деонтологічними вимогами.
Структура правової культури юриста:
– правова освіченість (інформованість) — професійне знання законодавства й інших правових актів. Правова інформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;
– поважне відношення до права — компетентна переконаність у його необхідності, у соціальній корисності законів і підзаконних актів, нормативних договорів і судових прецедентів, у правильності і справедливості правових норм; звичка дотримуватися законів і службових розпоряджень;
– уміння професійно користуватися правовим інструментарієм — законами й іншими актами; виявляти правову активність під час виконання службових обов'язків і підкоряти свою поведінку вимогам правових норм.
Зміст правової культури юриста:
І.Теоретичний аспект
Правосвідомість і правове мислення: правові знання, оцінки, почуття, переживання, погляди, традиції, ідеї, поняття, принципи.
ІІ. Практичний аспект
Правові відносини: юридичний конфлікт, правовий договір, правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб.
Правомірна поведінка і правова активність: правомірний учинок, правомірна установка, практична юридична діяльність, юридична практика.
Правова культура юриста, формуючись в рамках професійної групи або без неї, завжди спирається на правову культуру суспільства, «виходить» з неї. Одночасно вона піднімає правову культуру суспільства до свого, більш високого, рівня, служить стимулятором її розвитку, виконує функції: 1) перетворюючу — постійне удосконалювання методології права; 2) упорядковуючу (регулятивну) — упорядкування відносин між людьми за допомогою нормативних регуляторів; 3) аксіологічну (ціннісну) — ціннісний вимір права і всіх елементів правової системи; 4) правовиховну — подолання правового нігілізму, деформацій професійної свідомості і правового мислення; 5) правонаступну — передача правових традицій і досвіду наступним поколінням; 6) правопрогнозуючу — виявлення тенденцій і розробку напрямків наступного розвитку. Згідно з «Основним принципам юридичної діяльності», розробленим ООН, юристи — це «основні представники здійснення правосуддя». Як захисникам прав своїх клієнтів і справ правосуддя в цілому, їм належить визначальна роль у функціонуванні демократичного суспільства.
Визначальною ознакою правової культури юриста є юридичність його службової діяльності1, яка є спеціалізованою для кожної професійно-правової групи (суддів, прокурорських працівників, працівників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвокатів та ін.). При цьому в рамках професійно-правової групи можливі різні рівні правової культури. Наприклад, серед працівників міліції спостерігається розрив у правовій культурі рядового і начальницького складу, офіцерів окремих підрозділів міліції: кримінальної, суспільної безпеки, транспортної, ДАІ, охорони, спеціальної міліції. Професійна культура працівників ДАІ відрізняється від аналогічної культури працівників підрозділу кримінальної міліції і т. д. Тут спостерігається загальна закономірність: чим ближче працівники міліції знаходяться до діяльності, здійснюваної в сфері права, тим вище рівень їх професійної культури.
Головне в правовій культурі юриста — високе місце права в юридичній практичній діяльності; дотримання необхідної пропорційності між цілями професійної діяльності і засобами, що служать досягненню цілей. Останнє означає, що втручання юриста (відповідно до повноважень) у свободу людини (клієнта) не повинно призводити до неадекватного зменшення блага або вигоди цієї людини.
Правова культура юриста (на відміну від не юриста) має більш високий ступінь правової свідомості і мислення, оскільки вищою формою його правомірної поведінки є правова активність (загальна і професійна). Правова активність — соціально корисна ініціативна діяльність юриста-фахівця, яка перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки і спрямована на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку в суспільстві. Формою вияву правової активності юриста-практика є насамперед сумлінна службова діяльність.
Правова активність юриста-практика сприяє виробленню культурного стилю його професійної поведінки, що виражається в сукупності прийомів, за допомогою яких цей стиль досягається:
– ступінь засвоєння і вияву цінностей правової культури суспільства;
– специфіка професійної діяльності;
– індивідуальна неповторність творчості кожної особи.
Культурний стиль професійної поведінки юриста-практика характеризується сталістю дотримання принципів у юридичній практичній діяльності, специфічністю вирішення професійних проблем, особливостями вибору варіанта професійної поведінки в межах, що визначені нормами права і деонтологічними нормативами.
Етична культура юриста.
Етична культура юриста — це система моральних принципів і норм, які сформувалися як результат почуттів, знань, потреб, переконань, що виражають у моральній поведінці юриста гармонію внутрішніх переконань і їх зовнішніх проявів.
Етична культура — це природне ядро професійної культури юриста як особи, категоричне веління морально діяти під час виконання службових обов'язків. Вона не терпить неморальну діяльність, погрози, психологічний тиск, різні види насильства, інші негуманні засоби вирішення юридичних питань. Якщо професійно-правова етика — це живе функціонування моралі в процесі юридичної діяльності, то етична культура юриста, будучи основою правової етики, являє собою внутрішнє (природне) веління дотримуватися моральних принципів і норм, що сформувалися в суспільстві.
Не можна говорити про будь-які особливі моральні принципи і норми суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, нотаріусів, юрисконсультів, тобто про такі норми, які були б притаманні тільки одній професії або спеціальності. Коли розробляються і затверджуються в державі етичні кодекси, що містять правила поведінки адвокатів, суддів, слідчих, нотаріусів, то в їх зміст вкладаються узагальнені спеціально-фахові нормативи (регулятиви) їх етичної культури. Ці нормативи відповідають міжнародним деонтологічним стандартам. Проте, будучи складеними з урахуванням культури конкретного суспільства і для певного національного ґрунту, вони є узагальненими, єдиними й обов'язковими для кожної юридичної професії в масштабі даної країни.
Зміст етичної культури юриста:
І.Теоретичний аспект
Моральна свідомість: етичні цінності - принципи і норми моралі; ідеали - добро, зло, честь, обов’язок,гідність, совість, відповідно до яких відбувається самооцінка особи.
ІІ. Практичний аспект
Моральні відносини: моральна взаємодія, моральний конфлікт, моральний авторитет, моральна репутація та ін..
Моральна поведінка: моральний вчинок, моральні наслідки та санкції, моральна практика.
Структура етичної культури юриста:
– наявність етичних почуттів, знань, потреб;
– перетворення етичних почуттів, знань, потреб у моральні переконання, звички морального оцінювання чужої поведінки;
– готовність діяти, керуючись етичними знаннями і переконаннями, тобто чинити морально, по совісті.
Основне етичне правило юриста — робити для клієнта все, що не заборонено законом, щоб він був спроможний зробити для себе сам, маючи для цього необхідні знання і навички, властиві юристу-фахівцю.
Від рівня етичної культури юриста залежить якісне й ефективне виконання обов'язків; збереження честі, гідності, ділової репутації людини, якій надається правова допомога; престиж самого юриста і його колег, а також юридичної професії в цілому.
Рівні прояву етичної культури юриста:
1) відношення юриста до своєї професійної діяльності і її результатів (як особи-професіонала);
2) відносини з колегами по роботі (як члена робочої групи);
3) відносини з клієнтом, підсудним, підслідним та іншими людьми в процесі вирішення юридичної справи (як представника влади).
Діяльність юриста характеризується щоденним спілкуванням з різними людьми, які залежать від нього, а тому потребують від нього дбайливого, коректного ставлення. Тільки при високому рівні моральної свідомості як результату моральних знань, переконань, потреб і при дійсно високоморальній поведінці можна говорити про етичну культуру юриста.
Невиконання норм етичної культури може спричинити застосування санкцій аж до звільнення з рядів професії. Тобто етична культура передбачає етичні зобов’язання і відповідальність, що властиві юридичній практиці. Вони закріплені у професійних кодексах.
Етичні вимоги, що характеризують етичну культуру адвоката, слідчого, прокурора та інших юристів, повинні знайти практичне застосування в їх професійній діяльності. В умовах побудови правової держави професія юриста покликана уособлювати собою добро, справедливість, законність та інші загальнолюдські цінності.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 2600; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!