Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів.
Міжнародне співтовариство юристів розробило міжнародні стандарти професійної діяльності юриста, які втримуються в наступних документах: "Стандарти незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів" (1990), "Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства)" (1988), "Кодекс поводження посадових осіб по підтримці правопорядку" (1979), "Основні принципи, що стосуються незалежності судових органів" (1985) "Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою" (1985), "Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних націй, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх" ("Пекінські правила") (1985), "Основні положення про ролі адвокатів", прийняті на конгресі ООН (1990), "Мінімальні стандартні правила обігу з укладеними", прийняті на першому конгресі ООН по попередженню злочинності й обігу із правопорушниками (1955) і ін.
Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста - це загальні деонтологічні вимоги (норми й принципи), які пред'являються до юриста - судді, адвоката й іншим фахівцям в області права незалежно від державних кордонів їхньої професійної діяльності з метою гуманізації суспільних відносин, затвердження законності й правопорядку в кожній країні миру.
Деонтологічні норми й принципи, визнані як міжнародні стандарти, гарантують належне виконання юристами їхніх функцій, що створює необхідні умови для життєдіяльності суспільства.
|
|
|
Зрозуміло, кожна країна має свої традиції й специфіку в області діяльності працівників юридичної професії, обумовлені національним судоустроєм, структурою державної влади й управління, законодавством. Однак є загальні вихідні положення, які повинні мати однакову чинність у державах з гуманістичною, демократичною спрямованістю розвитку. Ці вихідні положення, що стали загальними правилами міжнаціональної діяльності (а не тільки національними правилами). Ними є міжнародні стандарти професійної діяльності юриста. Більшість з них було прийнято в Європейському співтоваристві й повинні враховуватися всіма країнами- учасницями при перегляді національних деонтологичних норм із метою їхньої гармонізації й подальшого розвитку. Так, Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства) (1988 р.), прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць, був визнаний моделлю для інтерпретації й застосування національних деонтологічних норм. Застосування норм "Деонтологічного кодексу" у міжнаціональній діяльності зобов'язує адвокатів дотримуватися норм своєї колегії тільки в тому випадку, якщо норми останньої не суперечать нормам даного Кодексу.
|
|
|
Під міжнаціональною діяльністю розуміється:
а) всі професійні відносини з адвокатом іншої країни-учасниці;
б) діяльність адвоката в іншій країні-учасниці.
Однією з найважливіших деонтологических вимог (норм, принципів) діяльності юриста, що стала міжнародним стандартом, єнезалежність юридичної професії як гарантія для здійснення захисту прав людини й надання правової допомоги.
Незалежністьюридичної професії (судді, адвоката) означає відсутність будь-якого тиску: як результату власних інтересів, так і зовнішніх факторів. Незалежність необхідна для забезпечення довіри з боку юристів суміжних професій (напр., довіра адвокатові з боку суддів), а також з боку клієнтів.
Другою виключно важливою міжнародною деонтологічною нормою діяльності юриста (судді, адвоката й ін.) при виконанні їм професійних функцій єслужбова несумісністьяк умова забезпечення незалежності.
Службова несумісність означає неучасть юриста (судді, адвоката) у комерційній або іншій діяльності, що відрізняється від його професії, і зобов'язує дотримуватися норм про службову несумісність, які прийняті юристами (суддями, адвокатами) даної країни. Службовою несумісністю "Деонтологічний кодекс" визнає також заняття адвокатом адміністративної посади в органах юстиції, здійснення певних посадових обов'язків і функцій.
|
|
|
Третьою вимогою є гласність,але тільки там і тоді, коли це не заборонено. Юрист (суддя, адвокат) зобов'язаний зберігати професійну таємницювідносно своєї роботи й конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання ними своїх обов'язків.
Четверта вимога виражається в захисті юристом (адвокатом), наскільки можливо, інтересів свого клієнта так само, як своїх власних інтересів, інтересів колеги або професії в цілому.
Міжнародні стандарти в області професійної юридичної діяльності знайшли своє втілення в Конституції й інших нормативно-правових актах України, у Дисциплінарних статутах працівників правоохоронних органів, у Положеннях про дисциплінарні комісії та ін.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 3997; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!