Культура і цивілізація. Криза сучасної культури.
Цивілізація виражає людський прогрес в цілому все те що досягнуто на відміну від тварин, все те що додала людина до природи. З цієї точки зору культуру і цивілізацію можна розглядати як два пласти людського прогресу. З точки зору філософії цивілізацію можна визначити як технологічну характеристику історично-визначеного типу суспільства як матеріально-технічний базис культури. Від періоду І світової війни веде свій початок тема кризи культури у філософії. Криза в багатьох випадках виявила своє безсилля перед загрозою скочування до варварства і нігілізму і всезагальної жорстокості. Виникає питання чому культура не в змозі попередити плани світових війн, економічні катастрофи, тероризм. Узагальнюючи філософські пошуки можна сформулювати такі головні суперечності: культура і цивілізація – для цивілізації як стадії виродження культури характерне планування інтелекту без душі і серця; символізм і життєвість; підроблювальність, штучність і природність. Культура є штучний світ створений людиною. Культура формує людину і в той же час відриває людину від природи. Людині загрожує втрата бувалої природності.
Лінійна і не лінійна філософія історії.
Лінійний або стадійний (формаційний) підхід до вивчення історичного процесу розглядає всесвітню історію як єдиний процес поступального розвитку, що передбачає існування взаємозв’язаних стадій соціально-культурного розвитку людства. Поява такого підходу дослідники пов’язують з скотарськими кочовими племенами які перебуваючи в постійному русі моделювали увесь світ на зразок ліній маршруту. Вважають що перша лінійна модель пов’язана з виникненням монополістичних релігій. Фергюсон відокремлює в історії людства такі стадії: дикість; варварство; цивілізація. Цим стадіям відповідають три стадії ведення господарства: збиральництво; землеробство; скотарство. В 19 ст. Сенсі мон сформулював 4 стадії поступу людства: фетишистська; антична; феодальна; суспільство майбутнього. В основу 18-19 ст. Формаційного (маркзиського) підходу до аналізу світового історичного процесу покладено ідею про шість суспільно-економічних формацій: первіснообщинна; азіатська; антична; феодальна; капіталістична; комуністична. Другими впливовими напрямками лінійної філософії є еволюціонізм і не еволюціонізм. Прибічники: Спенсор, Тейлор, Полон’ї. Полон’ї у книзі своїй дослідів економічні стадії поступу людства, виділивши 4у світовій історії тир основних періоди: ринкову економіку, первісну, економіку ранніх цивілізацій. Нелінійна модель також сягає своїми витоками форм сприйняття навколишнього світу первісними людьми, зокрема давньоземлеробського культурного, що сприймала простір у формі концентричних тіл на зразок людських поселень. Такі поселення являлись своєрідними центрами часу, як кругообігу сезонів у межах річного циклу. Дж. Віко зосереджується не на аналізі зміни політичних форм, а на дослідженні трансформації культури. Він виділяє три “родові періоди”: первісне варварство – з його міфологічною формую осягнення світу, пануванням дикунства і злиднів; героїчний феодалізм – закладено основи культури і монархічної форми правління; класичний людський з максимальним розвитком економіки та форм політичного організаційного суспільства із початком моральної деградації людства. В 20 ст. Тайнбі у дослідженні історії. Кожне суспільство є первісним примітивним, або цивілізованим. Первісних суспільств значно більше 650, але вони недовговічні утворення порівнюючи з цивілізаційними. Поділивши людську історію на кілька різних у часіі просторі локальних цивілізацій (з початку 19 згодом 21, а під кінець понад 30) і виділяв іх за принципом релігійної традиції. Тайнбі розглядає історію людства як круговерть цивілізацій що змінюють одна-одну долаючи схожі стадії.
|
|
|
|
|
|
Становлення філософії техніки. Поняття техніки.
|
|
|
Людська цивілізація стала технічною лише 20ст. Проте увесь історичний шлях людства нерозривно пов’язаний з ускладненням та розвитком техніки. Технічні втілення перехід від майстра до учня в межах ремісничої цехової організації праці. Необхідне підвищення продуктивності праці зумовило функціональний поділ знарядь праці. Кожний новий інструмент призначався для виконання однієї або кількох виробничих операцій і кількість таких операцій зменшувалась порівнюючи із застосуванням попереднього інструмента. Але аж до промислової революції техніка і технології ще не мали такого універсального характеру як у новий і новітні часи. Цивілізації могли розрізнятися своїми релігіями, у них були різні цінності, мотивації, але всі вони використовували ті технічні засоби, які були відомі, ще у прадавні часи. Ситуація швидко змінюється в нові і новітні часи. Коли техніка стала приводитися в рух енергією пари, мінеральні палива, енергію нарешті атомного розпаду. Потужність техніки стала такою великою, що людина не могла її ігнорувати. Перші праці присвяченні філософії техніки з’явилися понад 100 р тому назад. В 1887р. Було видано книгу філософом антропологом Е. Канном “ Засади філософської техніки” . у Франції дослідник Еспінас працював над побутовою загальною теорією техніки, що спиралася на філософські засади і категорії. Вагомий внесок зробив російський інженер П.В.Енгельшеєр “Теорія творчості” 1910р., “Філософія техніки”1913р. До ІІ Світової війни розвиток техніки схвалювався як безкінечний прогрес що стверджує ідею панування людини над природою. Техніка – це сукупність технічних пристроїв, знаряддя праці, машин, верстатів, будівель. Техніка – це інструмент який людина використовує для задоволення своїх потреб. Техніка – це використання природи в інтересах людини. Техніка – це практичне втілення наук, особливо природничих. Техніка – це двигун прогресу. Все перелічене вірне але недостатнє. Філософія техніки займає описи технічної діяльності людини, її знання і перспективи. Філософи техніки сьогодні звертають увагу на негативні наслідки, розвитку техніки: руйнується природа (економічна криза), збіднюються людські цінності, суспільство стає великою машиною в якій багатьом незручно, техніка стає ніби самостійною силою яка тягне людину невідомо куди.
|
|
|
Техніка і етика.
Не може бути інших рішень крім інтерпретації (тлумачення і з’ясування змісту) крім одного, прагне до максимальної відповідності. Мислення декларації, конференції вчених і спеціалістів в галузі техніки довели що людські цінності в тому числі і досягнення в галузі техніки набули характеру стійких моральних норм. Приватні локальні інтереси не можуть мати переваги перед всезагальними вимогами людей їх прагненнями до справедливості, щастя, свободи, безпеки, екологічної досконалості і здоров’я. Ні один із показників техніки не є морально нейтральним, а тому неприпустимо робити людину придатком машини. Кожна технологічна новинка повинна пройти перевірку на предмет того, чи дійсно вона сприяє розвитку людини як творчої відповідальної особистості.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 204; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!