Якісно нова спрямованість ф. в епоху ранніх буржуазних революцій в Європі.
В кінці 16 ст. – революція в Нідерландах. 1789-1794 велика Французька буржуазна революція. В кінці 15 на початку 16 ст. поступово відбувався процес відмирання кризової на той час середньовічної філософської думки. Натомість формувалась нова думка, яка відтворювала буржуазне суспільство . Відповідно до цього відбувається зміна світоглядних орієнтирів, на місце природничої людини стає природа взагалі. Людина втративши свій винятковий статус перетворюється на просто одну з частин природи. Головним тепер знає знання про природу, природознавство, філософія як і інші форми суспільної свідомості починає наслідувати природничу науки, у формі матерії, стилі тощо. Саме ця обставина спричинила те, що домінуючою філософською тенденцією 17-18 ст. стає матеріалізм.
Раціоналізм, сенсуалізм – як альтернативні засади пізнавального процесу.
Раціоналізм – (rabio-розум) – це філософський напрямок, згідно з яким основою пізнання виступає людський розум. Рене Декарт, Спіноза.
Сенсуалізм – (sensus) – це філ. напрямок згідно з яким основою пізнання виступають людські почуття Берклі, Локк.
Рене Декарт. (1596-1650) жив і творив, коли складалась централізована влада у Франції, в ті часи складалась церква, на чолі якої був кардинал Ришельє. Мріяв стати військовим, навчався в Єзуїтському коледжі.
Головні праці: “Правила для керівництва розумом”, “Розмірковування про метод”, “Розмірковування про першу філософію”, “Начало філософії”. Декарт визначає матеріальне і в той же час про його ідеалістичне сприйняття свідчить визнання існування Бога. Головний принцип – в усьому сумніватись. Кредо – я, мисляча річ або річ, яка має властивість мислити. Залишив вчення “Про вродженні ідеї” – це ідеї, які народжуються з людини і існують з нею завжди. До вроджених ідей Декарт відносить ідею Бога, як істоти найдосконалішої, деякі загальні ідеї та аксіоми наприклад у математиці – якщо до рівних величин додати рівні, то результат буде рівним.
|
|
|
Джон Локк (1634-1704) на відміну від Декарта, він звертається до досвіду, які дають нам почуття. Думка: вроджених ідей у людині бути не може. У відповідності із тим він вважає єдиним джерелом знань є досвід, який виступає у двох сферах: зовнішнього і внутрішнього.
Зовнішній досвід – його об’єкт зовнішній світ. Виступає як сукупність відчуттів: жовтого, білого, гарячого, холодного, м’якого. Внутрішній досвід – об’єкт, діяльність душі людини. Виступає як сприймання таких операцій нашого мозку, як сумнів, віра, бажання.
Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.
Просвітництво (нести знання) – яке пов’язане з освітою, характеризує Францію 18 ст.
|
|
|
Для філософів-просвітників характерні:
-критика віджилих феодальних відносин;
-критика релігійних забобонів;
-захист природних прав людини та свободи;
-вважали, що на чолі держави має бути досвідчений монарх.
Жан Жак Руссо.(1712-1778) – з бідної родини. Батько не міг дати йому освіту, здобув вищу освіту шляхом самоосвіти, самотужки пише дисертацію, яка присвячена на виховання людини, захищає в академії в Джеджоні. Відомий в багатьох наукових галузях: економіст, політик, філософ, письменник. Виступає на захист бідноти. Ставить проблему: “що таке приватна власність?” – це зло, вона розділила їх на багатих і бідних, вона роз’єднує людей – це поділ соціальної нерівності.
Дені Дідро (1713-1784) очолював енциклопедичний гурток. Ставить питання: “Природа безкінечна, ніким не створена, нічого крім природи там немає”. У французькому просвітництві слід вказати 2 напрямки:
-дейлістичний
-матеріалістичний
До дейлістичного – входили: Вольтер, Монтеск’є, Жан Жак Руссо. До матер. напряму Дідро, Гольбах, Гельбецій.
Деїсти – визначають Бога – першопричиною світу, заперечували його втручання в природу та перебіг історичних подій. Однак як і матеріалісти вони заперечували містичне вчення про одкровення, виступали проти релігії догматів, відстоювали свободу совісті. Матеріалісти – Гельбецій, Гольбах пізнаючи закони природи в основі яких лежить механіка Ньютона і які аналогічні у природи і в суспільстві. Стверджували, що люди здатні створювати справді гуманне суспільство на основі принципів свободи, рівності та братерства – вони стали гаслами Великої Буржуазної революції.
|
|
|
Китай.
Конфуцій (551-479 р. до н. е.) – чиновник, державний службовець, багато подорожував по Китаю, добре знав сх.. Китай. Залишає свою кар’єру і захоплюється філософією. Праця лунь-юй. Цзюнь-цзи – правитель. Згідно з вченням Конфуція на чолі держави повинен бути “благородний муж” – цзюнь-цзи, обов’язковою рисою повинна бути “жень” – гуманність, людяність, милосердя.
Гуманність – означає стриманість, доброту, почуття справедливості, але головне – любов до людини. Гуманна людина – позбавлена егоїзму і всі сили віддає на благо інших. Іншою якістю цзюнь-цзи має бути ”лі” – слідування обов’язку. Обов’язок повинні виконувати, як правителі, так і піддані, всі у державі. Обов’язок повинен бути внутрішньою переконаністю, в тому, що слід діяти так, а не інакше. В конкретно соціально-етичному смислі обов’язок – це норми відносин, між 5 парами соц. ролей.
-батька і сина;
-старшого і молодшого братів;
-чоловіка і жінки;
-старшого і молодшого за віком;
-государя і підданого.
Сяо-чтивість; чжи-риса, яка пов’язана з розумністю, інтелектом. Конфуцій вважав – якщо вся держава зверху до низу організована, як одна велика сім’я на чолі з верховним батьком, государем, то ніяких протиріч між народом і правлячим класом не буде.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 312; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!