Порядок оцінки висновку експерта та його наслідки

Правильність висновку експерта оцінюють зіставленням вис­новків з іншими доказами, зібраними у справі, з'ясуванням питан­ня про те, чи не суперечить висновок іншим матеріалам справи, у тому числі іншим висновкам експертів у даній справі. Оцінка вис­новку експерта є складною розумовою діяльністю.

Висновок експерта повинен бути підтверджений проведеними дослідженнями. Слідчому, який не володіє спеціальними знання­ми, важко оцінити цей елемент (наприклад, чи достатня виявлена сукупність ознак, якостей об'єкта для категоричного висновку про тотожність).

Проте це не означає, що єдиним критерієм достовірності вис­новку експерта є відповідність його висновків іншим доказам, зі­браним у кримінальній справі. Тільки повноцінна оцінка самого висновку експерта, ходу і результатів проведеного дослідження дає право слідчому (суду) визнати цей висновок достовірним. Про це писали Р. С. Бєлкін, Ю. Г. Корухов та ін.

Як у процесі дослідження, так і на стадії формування переко­нання і його оціночної ролі, як правило, є розумне співвідношення суб'єктивного і об'єктивного. На думку О. Р. Шляхова, до об'єк­тивних умов слід відносити вирішення питання, яким чином про­водити і з чого починати оцінку ознак об'єктів, що вивчаються. Досвід свідчить, що доцільно починати з оцінки розбіжностей об'єктів, що вивчаються, яка дає наукове пояснення їх природи, вивчення причин їх походження, врахування факторів часу і ме­ханізму утворення відображень. Під час повторної експертизи, як відомо, вирішуються ті самі питання та досліджуються ті самі об'єкти, що і під час первинної. І хоча експерт, який проводить по­вторну експертизу і робить відповідні висновки, допомагає слідчо­му (суду) оцінювати висновок первинної експертизи, оцінка пов­торної експертизи проходить ті самі етапи, що й оцінка первинної.

173

Лекція 12

Сам висновок повторної експертизи не має яких-небудь пере­ваг перед висновком первинної експертизи, хоч і можливі розхо­дження в застосуванні методів, засобів, методик, і в отриманих результатах, а також у формулюванні висновків. І первинний, і повторний висновок повинні бути оцінені з позицій відношення їх допустимості і достатності. З таких самих підстав проводиться оцінка висновку комісійної і комплексної експертиз.

Відповідно до ст. 75 КПК України висновок експерта для особи, яка його проводить, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковий, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних поста­нові, ухвалі, вироку. Оцінка висновку експерта проводиться за за­гальними правилами оцінки доказів, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 67 КПК України). Одна із особливостей оцінки висновку експерта — необхідність спеціаль­ного мотивування підстав, за якими він відкидається.

Встановлення суперечності між висновком експерта та іншими даними у справі ще не свідчить про недостовірність висновку. Су­перечливі дані підлягають новій оцінці, у ході якої можуть бути встановлені недоліки (помилки) у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілого та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

— визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким,
що має значення для справи;

— визначити висновок неповним або недостатньо ясним та у
разі необхідності призначити додаткову експертизу або допитати
експерта відповідно до ст. 201 КПК України;

— визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним
щодо його правильності та у разі необхідності призначити повтор­
ну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на
перевірку висновків експерта.

174

Лекція 13 Експертні недоліки та помилки

.;...• . .' »'.[':. '.  •-•• '.;>! • '... ' План                   ••••'-•    •'- - •

1.Поняття експертних недоліків і помилок.

2. Причини експертних помилок та їх класифікація.

3. Способи виявлення експертних помилок та їх профілактика.

4. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта.

Література

1.     Бедрин Л. М. Об экспертных ошибках и их источниках // Судебно-ме-

дицинская экспертиза и криминалистика на службе следствия. '— 1965. - Вып. 4. - С. 59-64.

2. Макушина Г. Б., Вермель И. Г., Кочнева Л. В. Понятие, причины и про-

филактика экспертных ошибок // Судебно-экспертное исследование человека и его деятельности. — Свердловск, 1985. — С. 104-109.

3. Вопленко Н. Н. Ошибки в правоприменении: понятие, виды // Сов. го-

сударство и право. —1981. — № 4. — С. 38-46.

4. Клименко Н. И. Экспертные ошибки, и их причины // Криминалистика

и судебная экспертиза. — К., 1988. — Вып. 37. — С. 35-38.

5. Предупреждение экспертных ошибок. — М., 1990. — 419 с.

6. Каплунов И. М. Объективные и субъективные причины экспертных

ошибок. Метод, рек. — Ташкент, 1977. — 36 с.

7. Зинин А. М., Майлис Н, П. Судебная экспертиза. — М.: Право и закон,

2002. - 318 с.

8. Краснобаев А. Ю., Жигалов Н. Ю. Ложь и ошибка в заключении экспер-

та // Роль и значение деятельности проф. Р. С. Белкина в становлении и развитии современной криминалистики. Материалы между­народной науч. конф. — М.: Акад. МВД РФ, 2002.

9. Абрамова В. М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолан-

ня. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К.: НАВСУ, 2005. — 18 с.

175

Лекція 13

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 797; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!