Експертні недоліки та помилки
Можливості і шляхи попередження експертних помилок у більшості визначаються специфікою кожного класу, роду і виду судової експертизи, проте мають місце деякі загальні для всіх видів судової експертизи умови, що є суттєвими для виправлення помилок [2; 5; 7, с. 245].
Умовою попередження експертних помилок є і впровадження в експертну практику досягнень науково-технічного прогресу, нових технологій, розвиток інформаційного забезпечення експерта.
Необхідним є постійний контроль за проведенням експертиз у судово-експертних закладах експертами з боку керівників цих закладів. Ретельна перевірка висновків експертів повинна здійснюватися не тільки керівником закладу, а й експертами з професійним досвідом.
Експертна помилка і неправдивий висновок експерта
Експертна помилка — це недолік експертного дослідження ненавмисного характеру, що стала причиною неправильного висновку.
За неправдивий висновок експерта передбачена кримінальна відповідальність ст. 384 КК України. Ця стаття включена в розділ XVII Особливої частини КК України «Закони проти правосуддя», бо цей вид злочину впливає на нормальне функціонування правосуддя (основний об'єкт) і на права і законні інтереси громадян (додатковий об'єкт злочину). Відповідальність настає за дії, які здійснюються експертом у процесі дослідження речових доказів. Вони можуть виконуватися і під час проведення судового слідства або судового розгляду.
|
|
|
Об'єктивна сторона злочину полягає у наданні експертом явно неправдивого висновку. На відміну від експертної помилки, яка допускається ненавмисно (саме умисел дозволяє відрізнити експертну помилку від неправдивого висновку експерта), неправдивий висновок експерта дається з прямим умислом, бо експерт усвідомлює, що його висновки не відповідають дійсності, усвідомлює злочинний характер можливих наслідків і бажає їх настання. Мета злочину — дати неправдивий висновок, який у подальшому може слугувати виправданню обвинуваченої особи чи буде підставою обвинувачення невинної особи. Ця ознака неправдивості є в кримінальному делікті визначальною і відноситься до інтелектуальної сфери діяльності експерта. Вона є головною ознакою, що
182
дає змогу відмежувати неправдивий висновок експерта від експертної помилки. Отже, суб'єктивна сторона злочину полягає тільки у прямому умислі, оскільки закон вказує на явно неправдивий характер висновку експерта. Мотиви та цілі вчиненого діяння можуть бути різними (заздрість, ревнощі, кар'єризм тощо) і на кваліфікацію злочину не впливають. Лише за умови, якщо при вчиненні діяння судовий експерт керувався корисливими мотивами, його дії слід кваліфікувати не за ч. 1, а за ч. 2 ст. 384 КК України.
|
|
|
Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто особа, яка:
а) призначена судовим експертом у встановленому законом по
рядку;
б) призначена експертом уповноваженим органом чи службо
вою особою;
в) попереджена в порядку, передбаченому процесуальним зако
ном про кримінальну відповідальність за надання явно неправди
вого висновку.
З метою успішного виокремлення неправдивого висновку експерта від експертної помилки необхідна правильна оцінка його висновку слідчим і судом [8, с. 440].
183
Експертна профілактика
Лекція 14
Експертна профілактика План
1.Поняття, завдання та основні принципи експертної профі
лактики.
2. Форми і стадії експертно-профілактичної діяльності.
3. Виявлення експертом обставин, що сприяють правопорушенням.
4. Способи фіксації експертної профілактики і шляхи підви
щення її ефективності.
Література
1. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес
України. - К: Либідь, 1992. - 420 с.
2. Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная экспертиза. — М.: Право и закон,
2002.-318с.
3. Фридман И. Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения пре-
|
|
|
ступлений: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. — М., 1974. — 40 с.
4. Фридман И. Я. Использование комплексных знаний при проведении
судебных экспертиз документов для выявления обстоятельств, спо
собствующих правонарушениям // Криминалистика и судебная экс
пертиза: Республ. межвед. науч.-метод. сб. — К.: Вища шк., 1978. —
Вып. 18. - С. 69-75.
5. Фридман И. Я. Исходная информация для профилактической работы
судебных экспертов // Криминалистика и судебная экспертиза: Республ. межвед. науч.-метод. сб. — К.: Вища шк., 1985. — Вып. 31. — С. 32-37.
6. Белкин Р. С. Курс криминологии. — М., 1978. — Т. 2. — 408 с.
7. Мирский Д. Я., Устянцева Т. В. Создание информационных фондов по
судебной экспертизе и пользование ими // Теоретические и методи-
184
ческие вопросы судебной экспертизы: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ. — М.: ВНИИСЭ, 1984. - С. 15-21.
8. Алиев И. А. Проблемы экспертной профилактики. — Баку: Азернешр, 1991.-312 с.
10. Фридман И. Я. Использование данных судебной экспертизы для пре
дупреждения правонарушений. — К.: РИО МВД УССР, 1972. — 167 с.
11. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного
прогнозування. — X., 1999.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 264; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!