Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики

Експертна профілактика має нормативні підстави у вигляді статей чинного Кримінально-процесуального кодексу України і відомчих підзаконних актів. Зокрема, вона передбачена ст. 200 КПК України, де вказується, що коли експерт у процесі дослі­дження виявить обставини справи, відносно яких йому не були поставлені питання, він має право вказати їх у своєму висновку. Спеціальний розділ Положення про проведення експертизи в ЕКП МВС України 1998 р. Серед основних функцій експертно-криміналістичної діяльності вказує на профілактичну функцію — виявлення умов, що сприяли вчиненню злочинів, а також розроб­лення рекомендацій щодо їх усунення. Значення профілактичної роботи можна показати на засобах захисту цінних паперів і бланків документів. Експерти досліджують підроблені грошові знаки, цінні папери, посвідчення на право керування автомобілем, трудові книжки, виявлення способів їх підробки та інформують про них відповідні поліграфічні підприємства, які, у свою чергу, вживають заходів щодо вдосконалення захисту цих об'єктів.

Законодавча регламентація профілактичної діяльності право­охоронних органів недостатня. Стаття 64 КПК України не вклю­чає причини злочину та обставини його вчинення, до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Стаття 23 КПК України зобов'язує органи дізнання, слідчого, прокурора виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, виявляти, а не доказувати. Це призводить до того, що в поданнях, які виносяться згідно зі ст. 23 КПК України, в обвинувальному висновку та інших документах часто формальною вказується на ці обставини без конкретизації і наведення відповідних доказів, хоча йдеться

185

Лекція 14

Експертна профілактика

 

 

про притягнення винних осіб до відповідальності. Відповідні зміни в КПК не внесено, хоча в науково-практичних коментарях до КПК України (наприклад, 1995 р.) при характеристиці обста­вин, які належать до предмета доказування, є обставини, встанов­лення яких необхідно для вжиття процесуальних профілактичних заходів. Така сама думка висловлена М. М. Михеєнком, В. Т. Но-ром, В. П. Шибікою в підручнику «Кримінальний процес Украї­ни» [1, с. 134]. Тому вважаємо більш правильною точку зору ав­торів одного з офіційних проектів КПК України, які стверджують, що при досудовому розслідуванні чи розгляді справи в суді по­винні підлягати доказуванню безпосередні причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню.

У доказуванні кримінальних фактів, їх конкретизації суттєву допомогу правоохоронним органам можуть надати судово-екс-пертні органи. Однак, незважаючи на ряд пропозицій, профілак­тична діяльність судових експертів законодавче недостатньо вре­гульована. Україна, яка в цій сфері діяльності посідала провідне місце, нині має лічені профілактичні рекомендації. Міністерство юстиції України і керівники експертних закладів не вживають дієвих заходів для активізації такої роботи. Вона не передбачена навіть в Законі України «Про судову експертизу» 1994 р. зі зміна­ми і доповненнями на 2005 р.

Основними принципами організації профілактичної діяльності е:

— плановість;

— забезпечення контролю за проведенням профілактичних за­
ходів;

— взаємодія експертно-криміналістичних підрозділів з слідчи­
ми і оперативними службами;

— доцільність (з економічної точки зору) профілактичних ре­
комендацій і пропозицій [2, с. 196].

Форми і стадії профілактичної діяльності

Профілактична діяльність здійснюється в процесуальній і не-процесуальній формах [2].

Процесуальна форма — це форма участі спеціаліста в слідчих діях (допит, слідчий огляд, відтворення обстановки і обставин по­дії тощо) і проведенні судових експертиз. Під час розслідування однорідних злочинів спеціаліст може виявляти типові обставини,

186

що сприяли або забезпечували вчинення злочину. Під час прове­дення експертиз експерт за завданням слідчого або за власною іні­ціативою на підставі ст. 200 КПК України може виявити такі об­ставини та інформувати про них слідчого, який повинен надати йому додаткові матеріали або поставити нові питання.

Виявлені в ході дослідження причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів, експерт повинен викласти в своєму висновку або додатковому провадженні [3].

Непроцесуальна форма експертної профілактики здійснюється у вигляді таких дій:

—довідково-консультаційна діяльність;

—узагальнення й аналіз експертної практики;

—вивчення та узагальнення практики застосування криміна­
лістичних засобів і методів;

—участь у правовій пропаганді;

—проведення теоретичних та експериментальних досліджень;

—участь у профілактичних заходах;

—проведення занять з посадовими особами відповідних мініс­
терств, відомств з питань навчання способам розпізнання наяв­
ності протиправних фактів.

Профілактична діяльність у процесуальній і непроцесуальній формах здійснюється за такими стадіями:

—виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочинів;

—розробка профілактичних рекомендацій;

—впровадження розроблених пропозицій;

—виявлення процесу реалізації профілактичних пропозицій;

—систематичне видання довідників з викладенням пропозицій
з техніки досліджень [2, с. 198].

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 251; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!