Висновок експерта як документ, що відображає його дослідження...
у результаті дослідження певних матеріалів та об'єктів на основі спеціальних знань. Все викладене вище належить до заключних категоричних висновків. Щодо висновків імовірних, то вони у слідчій і судовій практиці можуть мати лише певне тактичне значення, головним чином, під час розслідування злочинів і не є засобом доказування у справі.
165
Оцінка висновку експерта
Лекція 12
Оцінка висновку експерта План
1.Завдання і види оціночної стадії.
2. Елементи оцінки висновку експерта.
3. Порядок оцінки висновку експерта та його наслідки.
Література
1. Эйсман А. А. Заключение эксперта. Структура и научное обоснова-
ние. - М., 1967. - 267 с.
2. Експертизи у судовій практиці / За ред. В. Г. Гончаренка. — К.: Юрін-
ком Інтер, 2005. - 386 с.
3. Ароцкер Л. Е. Проблема оценочной деятельности судебного экспер-
та// Материалы Всесоюз. науч. конф. — М., 1972. — Ч. I. — С. 30.
4. Арсенъев В. Д. К вопросу о внутреннем убеждении судебного экспер-
та // Тр. ВНИИСЭ. - М., 1973. - Вып. 5. - С. 145-150.
5. Белкин Р. С. Собирание, оценка и исследование доказательств. — М.,
1966. - С. 287.
6. Головченко Л. Н. Некоторые вопросы оценки заключения криминалис-
тической экспертизы следователем и судом // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики. — К., 1993. — С. 49-52.
7. Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. — М.: Нор-
ма, 2006. - 479 с.
8. Орлов Ю. К. Заключение эксперта и его оценка по уголовным делам //
|
|
|
Руководство для экспертов органов внутренних дел и юстиции. — М., 2003. - С. 327.
9. Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная экспертиза. — М.: Право и закон,
2002.-318с.
166
Завдання і види оціночної стадії
Оціночна стадія висновку експерта є його заключною стадією. На основі внутрішнього переконання, використовуючи прийоми логічного узагальнення, абстрактного мислення, експерт оцінює всі виявлені в процесі дослідження ознаки, що співпадають і розрізняються, та формулює свій висновок. О. О. Ейсман розрізняє оцінку висновку внутрішню (експертом) і зовнішню (правоохоронними органами, що призначили експертизу) [1].
Висновок експерта, який є одним із джерел доказів, не має наперед встановленої сили, а тому підлягає обов'язковій оцінці суб'єктами доказування. Межею оцінки є встановлення можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і самих фактів як доказів [2].
Оцінка експертом ходу і результатів дослідження є важливим і складним видом оціночної діяльності. Л. Ю. Ароцкер виділив як структурні елементи, від яких залежить результат оцінки, об'єкт і суб'єкт експертного пізнання [3, с. ЗО]. На його думку, лише глибоке та всебічне дослідження об'єкта з одного боку, і знання закономірностей як об'єкта, так і суб'єкта експертного пізнання з іншого, дає змогу визначити рівень оціночної діяльності експерта. Тобто під час дослідження об'єктів, поданих на конкретну експертизу, і під час оцінки результатів проведеного дослідження експерт повинен не тільки володіти методами і технічними засобами конкретної експертної методики, але й знати основні закономірності цього об'єкта (закономірності формування його якостей і ознак, їх зміни за певних умов тощо).
|
|
|
Під час проведення оцінки дослідження експерт зустрічається з такими проблемами, як відсутність чіткого визначення об'єктивних умов оцінки індивідуалізуючої сукупності ознак, що полегшують проведення порівняльного дослідження і оцінку результатів аналізу, оскільки оцінка експертом свого висновку завжди суб'єктивна; кількісне визначення ознак є єдиною мірою достовірності висновків (О. Р. Шляхов, А. І. Вінберг, О. О. Ейсман та ін.).
У методичній та навчальній літературі приділяється увага відомостям про частоту зустрічальності ідентифікаційних ознак. Чим вона вища, тим більшою є ймовірність зустрічальності ознак в інших об'єктах і цінність їх індивідуального значення.
|
|
|
167
Лекція 12
Оцінка висновку експерта
Для експертної оцінки певне значення на цій стадії має послідовність оцінки ознак. Практика свідчить, що оцінку доцільно починати із з'ясування розбіжних ознак, а не тих, що збігаються, це підвищує об'єктивізацію висновку експерта. Оцінка відмінних ознак вимагає наукового пояснення їхньої природи: чи це відображення належить іншій особі, а не даній, чи ці розбіжності знаходяться в межах допустимих змін ототожнюваного об'єкта (наприклад, вікові зміни ознак зовнішності людини).
Оцінюється не тільки наукова обґрунтованість методів і засобів, що входять до методики дослідження, але й проміжні та заключні висновки експерта. «Результати експертного дослідження... є предметом оцінки експерта, утворюючи той фактичний фундамент, на якому експерт робить свої висновки» [4, с. 149].
Висновки повинні бути оцінені з погляду їхньої правильності, логічної послідовності ходу і результатів дослідження, встановлення об'єктивної істини.
Під правильности) висновків експерта слід розуміти правильну оцінку останнім виявлених ознак, їх відповідності сформульованим проміжним висновкам і на цій підставі прийняття логічно обґрунтованого загального висновку.
|
|
|
Логічна послідовність оцінюється вивченням всього ходу проведеного дослідження, логічним обґрунтуванням його і заключних висновків проміжними результатами на основі законів формальної логіки, її прийомів і методів.
Об'єктивна істина — це активне відображення експертом результатів проведеного дослідження і проміжних висновків, які повністю відповідають предмету пізнання. Критерієм істини, як відомо, є практика. Експертна практика характеризується пізнавальною і мисленою діяльністю, наявністю досвіду і його впливу на формування внутрішніх установок експерта. Саме практика дає змогу експерту під час оцінки висновків визначити кореляцію і достатність ознак, які характеризують досліджуваний об'єкт і зміст, що його відображує.
Оцінюються будь-які висновки, незалежно від того, чи є вони категоричними, ймовірними, або експерт констатує неможливість відповіді на поставлені перед ним питання. Така оцінка необхідна для виключення можливих експертних помилок, які можуть стати
168
результатом тих чи інших висновків. Слідчим і судом оцінюються формальна і змістовна сторони висновку експерта у своїй сукупності.
Формальна оцінка зводиться до перевірки достатності представленого на дослідження матеріалу (у тому числі зразків для порівняльного дослідження), вихідних даних (фактів, встановлених слідчим шляхом), а також відповідності висновків кількості поставлених перед експертом питань тощо.
Змістовна сторона оцінки включає наукову обґрунтованість методів, засобів, методик, що застосовувалися, правильність та правомірність їх використання, логічність висновків експерта, повноту проведеного дослідження в цілому, правильність виявлених експертом ознак і як результат — обґрунтованість зроблених ним висновків, відповідність останніх проміжним результатам і проведеному дослідженню.
На це вказував P. C. Бєлкін, який писав, що «критично аналізуючи висновок експерта, слідчий повинен: а) перевірити дотримання процесуального порядку підготовки, призначення і проведення експертизи та оцінити наслідки його порушення, якщо таке допущено; б) перевірити відповідність кваліфікації досвіду експерта предмету експертиз; в) переконатися в повноті висновку, в тому числі і перехідних положень; г) оцінити докази, які містяться у висновку експерта, з погляду їх допустимості і місця в системі інших доказів» [5, с. 287].
Такого самого погляду дотримується Л. Н. Головченко, яка вважає, що «найбільш складною для слідчого і суду є оцінка наукової обґрунтованості висновку експерта, під якою слід розуміти достатність матеріалу для зроблених висновків, ефективність методів дослідження, які застосовував експерт; відповідність висновків експерта проведеному дослідженню» [6].
Проте на практиці, на відміну від теорії, оцінка висновку експерта в більшості випадків зводиться до перевірки того, чи на всі поставлені питання експерт дав відповідь, а це нерівноцінне навіть перевірці повноти висновку, тобто всіх обставин проведеного дослідження, а не тільки збігу кількості відповідей і питань. Навіть оцінка компетентності експерта за тими даними, які містяться про його особу в висновку, дуже умовна і відносна [7, с. 464].
169
Лекція 12
Оцінка висновку експерта
До цього часу можливість оцінки наукової обґрунтованості висновку експерта слідчим і судом є спірною, бо для того, щоб це зробити, необхідно мати певний комплекс знань, близький за рівнем до знань самого експерта або проводити оцінку за участі спеціаліста необхідного профілю. Збільшення обсягу знань, які належать до спеціальних, розширення їх обсягу, а також застосування нових методів і приладів з метою дослідження об'єктів експертизи.
Тому зрозуміло, що ні слідчий, ні суддя, ні інші члени судового засідання не можуть мати такі навички і знання, щоб оцінити висновок експерта. Особливих труднощів не викликає оцінка висновку експерта, коли мова йде про ототожнення зброї за вистріленими кулями (гільзами) або людини за відбитками папілярних візерунків. Ці висновки, як правило, наочно ілюструються відмітками ознак, що збігаються і розрізняються, на фототаблицях. Інша справа — висновок складної, зокрема комплексної, експертизи, у процесі якої застосовувалися сучасні хімічні і фізико-хімічні методи дослідження. Такий висновок практично може оцінити лише спеціаліст того ж профілю, що й експерти, тобто особа, яка має спеціальні знання.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 316; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!