Висновок експерта як документ, що відображає його дослідження...




 


падках експерт має право (і обов'язок) відмовитися давати висно­вок (статті 62, 75, 77 КПК України).

Наприклад, не слід призначати експертизу для встановлення наявності на контрастних поверхнях відбитків пальців, тому що такі сліди можуть бути знайдені під час огляду слідчим або судом, для встановлення цього факту не потрібне спеціальне дослідження.

Не слід також проводити експертне дослідження для встанов­лення факту належності кастета або фінського ножа з чітко вира­женими ознаками цільового призначення до холодної зброї, оскільки для цього теж не потрібні спеціальні знання. Слідчий мо­же встановити цей факт, використовуючи спеціальні джерела — посібники та альбоми.

Доказове значення висновку експерта визначається тим, чи входять обставини, встановлені експертом, до предмета доказу­вання у справі (ст. 64 КПК України), чи вони є доказовими факта­ми, доказами. Нерідко ці обставини мають вирішальне значення для справи (наприклад, належність речовини до наркотиків).

Якщо встановлені експертом факти не входять до предмета до­казування, то вони є непрямими доказами. У такому разі доказова цінність висновку експерта визначається формою його висновків. Найбільшу силу мають категоричні висновки про тотожність (на­приклад, під час ідентифікації відбитків пальців). Висновок екс­перта про родову (групову) приналежність об'єкта має значення непрямого доказу, причому доказова значущість його тим більше, чим вужче група, до якої належить об'єкт (наприклад, об'єкти біологічного походження).

Висновки експерта, що є непрямими доказами, можуть бути по­кладені в основу вироку суду тільки в сукупності з іншими дока­зами, тому їхня роль залежить від наявності таких доказів.

Висновок експерта може мати вирішальне значення для роз­криття злочину на початковому етапі розслідування, проте коли будуть отримані прямі докази, висновок експерта втрачає цінність і враховується тільки поряд із іншими доказами. Наприклад, результати ґрунтознавчої експертизи, у процесі якої вдалося локалізувати частки ґрунту на взутті підозрюваного і прив'язати їх до місця події, будуть мати велике значення для розкриття злочи­ну. Але тоді, коли будуть знайдені докази прямої причетності підо-

162


 


зрюваного до злочину, висновок експерта вже не матиме вирі­шального значення.

Аналіз матеріалів слідчої та судової практики свідчить, що слідчі та суд (судді) під час оцінки висновку експерта майже не використовують допомогу спеціалістів, і якщо під час досліджен­ня виникають сумніви, то допитують експерта (експертів), які проводили дослідження, або призначають повторну (додаткову) експертизу, а це приводить до продовження строку розслідування (розгляду) справ. У тих випадках, коли причиною суперечності є сам висновок експерта, слідчий або суд має право призначити відповідно додаткову (у разі неповного або недостатньо зрозу­мілого висновку) або повторну експертизу, якщо висновки екс­перта суперечать обставинам справи або встановлено нові дані, які можуть вплинути на висновки експерта, а також у разі суттєвих процесуальних порушень, що були допущені під час призначення та проведення експертизи. Якщо у справі недостат­ньо фактичних даних для оцінки достовірності висновків експер­та, слідчий або суд повинні провести відповідні процесуальні дії (наприклад, допит конкретних осіб та ін.) з метою отримання не­обхідних додаткових матеріалів, які дають можливість провести таку оцінку.

В юридичній літературі немає єдиного погляду щодо того, чи є висновок експерта первинним чи похідним засобом доказування. Багато вчених-криміналістів і процесуалістів вважають, що висно­вок експерта завжди є первинним доказом. Наприклад, А. І. Він-берг зазначає, що висновок містить дані про наявність фактів, що мають значення для справи, які до нього не були відомі слідчому чи суду. Л. І. Петрухін пише, що вказаний аргумент не є перекон­ливим. Висновок експерта обґрунтовується тільки даними дослідження, незалежно від інших доказів, і «...тому він оригіналь­ний, самостійний, безпосередній» [8, с. 55].

Іншого погляду дотримується А. В. Дулов, який вважає, що висновок експерта є похідним доказом, оскільки ґрунтується на дослідженні інших доказів.

Розбіжність поглядів з цього питання пояснюється тим, що висновок експерта про походження фактичних даних, які склада­ють його зміст і основу, є досить складним і неоднорідним засобом

163


Лекція 11

доказування. Наведені погляди ґрунтуються на розглянутих окре­мих його процесуальних властивостях та умовах формування як засобу доказування.

У випадках, коли у справі щодо одного й того самого об'єкта проведено кілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному виснов­ку з погляду всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки екс­пертів — членів комісійної чи комплексної експертизи, які не під­писали спільний висновок.

Не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійне, повторно експертом автори­тетної установи або таким, який має більший досвід експертної ро­боти тощо.

Складна структура експертного дослідження зумовлює неод­норідність змісту висновку як засобу доказування. Певною мірою висновок завжди ґрунтується на похідних фактичних даних (вихідні дані, виявлені властивості та ознаки досліджуваних об'єктів і порівняльних зразків та ін.).

Водночас у цілому висновок експерта як єдиний процесуаль­ний документ, який містить опис досліджень і висновки про фак­ти, що встановлені на основі спеціальних знань, у процесі доказу­вання є тільки початковим засобом. Це пояснюється тим, що висновок, складений відповідно до вимог ст. 200 КПК України, відображає весь процес установлення експертом фактів, які мають значення для справи. Експерт — єдиний носій усіх фактичних да­них, отриманих під час дослідження та остаточних висновків про встановлені факти. Він також є укладачем висновку, який за умо­вами формування фактичних даних і за своїм походженням є без­посереднім замінником експерта у вигляді документа — оригіналу відомостей про встановлений ним факт. На цих підставах, а також з точки зору прийнятого в теорії поділу доказів на початкові і похідні, висновок слід розглядати як початковий доказ, який замінює у конкретній справі самого експерта, від якого він вихо­дить. За ознакою механізму формування фактичних даних висно­вок експерта належить до особистих доказів, оскільки зміст його становить повідомлення у формі висновків, отриманих експертом

164


 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 314; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!