Систематизація наукових знань і предметних експертиз у судовій експертології...
Фізико-хімічний аналіз як розділ судової хімії дає змогу досліджувати складні системи перетворення речовин.
Фізико-технічний аналіз дає змогу досліджувати склад речовин, характер взаємодії їх компонентів без попереднього поділу.
Хімічні методи додатково застосовуються і в інших видах судових експертиз під час техніко-криміналістичного дослідження документів, балістичного дослідження тощо [6, с. 15].
2. Судова фізикарозробляє і впроваджує в КЕМРВ й інші ви
ди експертиз фізичні методи та прийоми дослідження різних ма
теріалів і виробів з них. Вони і технічні засоби (прилади, інстру
менти) об'єднуються в самостійну предметну судову науку —
судову фізику. Об'єктами її як предметної науки є різні речовини,
матеріали і вироби з них.
Склад речовини поряд з хімічними методами встановлюється й фізичними методами: спектральний аналіз, емісійний, атомний, абсорбційний, рентгенівський методи, спектрофотометрія, радіоелектрофотометрія, металографія.
Окремі методи судової фізики застосовуються в різних судових експертизах: криміналістичній, автотехнічній, пожежній, судово-балістичній [6, с. 27].
3. Судова біологіязаснована на даних класичної біології,
вивчає і досліджує закономірності утворення й існування об'єктів
біологічного походження, що потрапили до сфери кримінального
або цивільного судочинства.
Судова біологія розробляє методи судового експертного дослідження об'єктів біологічного походження (рослин, тварин, їх похідних) з метою вирішення судово-біологічних класифікаційних завдань.
|
|
|
Судово-біологічна експертиза спрямована на встановлення фактів, що мають значення для справи на підставі використаних спеціальних знань в галузі біології (М. Л. Мамотюк, Т. Г. Бордо-нос, Л. П. Булига, Д. С. Рудич та ін.).
Судово-біологічна експертиза дає висновок про природу, групову належність, а в окремих випадках — про тотожність об'єктів біологічного походження.
Експерти-біологи під час дослідження користуються такими поняттями, як тип (таксон), клас, загін, сімейство, рід, вид, підвид
109
Лекція 7
Систематизація наукових знань і предметних експертиз у судовій експертології..
(сорт, порода). В. С. Мітричев вказує, що категорія роду, виду, групи відображують об'єктивно існуючу єдність і диференціацію матеріального світу. Слід намагатися встановити більш певну більшість (вид і далі), яка має найбільше доказове значення.
4. Судове ґрунтознавство вивчає закономірності, які обумов
люють диференціювання поверхні землі на окремі ділянки, ло
кальні межі яких є об'єктами судово-ґрунтознавчої експертизи.
|
|
|
Основи предметної науки «судового ґрунтознавства» становлять материнські (базові) науки, що пояснюють геологічні процеси (геологія, геохімія, мінералогія, петрографія); науки, що вивчають об'єкти біосфери і процеси, що проходять в ґрунті з компонентами біологічного походження, тваринами, продуктами їхньої життєдіяльності (біологія, зоологія, мікробіологія, ботаніка, біохімія та ін.).
Експертне дослідження нашарувань ґрунту дає змогу встановлювати факт знаходження людей, предметів на конкретній ділянці (місцевості), факти їх контактної взаємодії.
5. Судове матеріалознавство — це пізнання закономірностей
субстрату речовин, матеріалів, вироблених із метою встановлення
їх родо-видової належності, що виникають у процесі розслідуван
ня. Вони вирішуються різними методами окремих предметних
наук: судової фізики, судової біології, криміналістики. Підвидами
цієї судової предметної науки є такі галузеві знання, як судове тек
стильне матеріалознавство (дослідження волокон, матерії —
В. Ф. Пучков, Н. А. Загрядська).
6. Судова одорологія вивчає закономірності утворення слідів
запаху різними запахоносіями, які досліджуються за допомогою
технічних аналізаторів і спеціальних біологічних детекторів
(службова собака). Інструментальний аналіз проводиться на ос
нові застосування хімічних і біологічних методів і спеціальної апа
ратури (хроматографа, мас-спектрометра).
|
|
|
7. Судова голографія розробляє методи, засновані на лазерному
промінні, що застосовуються для дослідження речових доказів в су
дочинстві (А. Ф. Аубакіров, М. Г. Находкін, В. Г. Гончаренко). Голо
графічні методи почали розроблятися з 60-х років XX ст. для
дослідження об'єктів — речових доказів. Вони забезпечують певну
цілісність об'єкта, точно відтворюють форму та особливості його
110
мікроструктури в трьох вимірах; дають змогу здійснювати фіксацію через спотворююче середовище.
Голографічні методи використовуються в судово-експертних дослідженнях: великої кількості об'єктів, близьких за своєю структурою і змістом, з метою їх диференціації під час дослідження машинописних текстів і кліше з метою розпізнання образів виділенням ознак, що їх характеризують, фотопортретів, дактилоскопічних об'єктів. Вони дають змогу ідентифікувати об'єкти в трасології і судовій балістиці шляхом профілювання, досліджувати голограми для захисту певних об'єктів (продуктів, товарів) від підробки.
|
|
|
8. Криміналістика займає особливе місце серед предметних наук за самостійністю свого предмета в галузі завдань, що стоять перед правосуддям. Вона є предметною наукою для криміналістичних експертиз. Криміналістика — це вчення про механізм вчинення злочину, виникнення кримінально-релевантної інформації та її дослідження.
У процесі перероблення даних різних наук для цілей криміналістики, зокрема криміналістичної експертизи, виникають принципово нові особливі методи — криміналістичні. Вони є сукупністю методів різних наук, перероблених для цілей криміналістики.
Так, наприклад, метод криміналістичної ідентифікації залежно від конкретних завдань застосовується за допомогою даних великої кількості наук, методи яких перероблюються і беруться в різних сукупностях для вирішення певного завдання.
Багаторічний досвід криміналістичної експертизи довів, що найчастіше зустрічаються профілюючі питання, які вона вирішує, — це встановлення індивідуально-конкретної тотожності конкретних об'єктів речових доказів і конкретних осіб, а також тварин, які причинно пов'язані з подією злочину. Саме ці питання є експертними завданнями всіх видів криміналістичної експертизи: почеркознавчої, трасологічної, балістичної, дактилоскопічної, портретної тощо [3-5].
Таким чином, більшість завдань криміналістичної експертизи в її класичному розумінні є саме індивідуальна ідентифікація об'єктів експертизи. Можна говорити, що криміналістична експер-
111
Лекція 7
тиза — це ідентифікаційна експертиза, і жодна інша експертиза не має такої функції.
Всі рішення судово-експертних завдань в інших видах експертиз обмежені встановленням родової, видової приналежності, її базовими поняттями є не тотожність, а подібність, тобто вирішення завдань «такий самий об'єкт», а не «той самий». Судові експертизи в цьому плані об'єднуються поняттям «класифікаційні експертизи».
Отже, мета криміналістичної ідентифікації — встановлення відображення конкретного об'єкта з сукупності об'єктів. Комплекс ознак — це їхня сукупність, необхідна для викремлення об'єкта, що ідентифікується, з сукупності об'єктів. Умови криміналістичної ідентифікації — взаємозв'язок об'єктів, що вивчаються, з подією злочину. Для криміналістичної ідентифікації мають значення такі якості об'єктів, як індивідуальність, стійкість, варіаційність.
Значення теорії криміналістичної ідентифікації визначається тим, що вона є науковою основою не тільки багатьох слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, але й судово-експертних досліджень під час встановлення і розшуку різних осіб, речей та інших матеріальних об'єктів, що виступають як речові докази.
На практиці положення теорії криміналістичної ідентифікації реалізується в конкретних методиках експертних досліджень. Отже, криміналістична ідентифікація є і методом доказування.
У деяких випадках перед криміналістичною експертизою ставлять експертні завдання, які є діагностичними (неідентифіка-ційними). Нерідко вони вирішуються криміналістичними методами разом з методами інших предметних наук.
Методологічною основою вирішення неідентифікаційних завдань в криміналістиці є криміналістична діагностика. Діагностичну експертизу поряд із класифікаційною, ідентифікаційною і ситуаційною розглядали А. І. Вінберг (1978), Г. Л. Грановський (1979), В. Г. Гончаренко, Ю. Г. Корухов (1983), Н. П. Майліс (1985), Г. В. Прохоров-Лукін (2000) та ін.
Необхідною умовою діагностики є наявність класифікаційних знань про об'єкти, що накопичені науковим або досвідним шляхом і не пов'язані загальним походженням з об'єктом впізнання.
112
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!