Фармакокінетичні параметри окремих сульфаніламідів
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ім. О.О. Богомольця
Кафедра фармакології та клінічної фармакології
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Для самостійної роботи студентів
При підготовці до практичного (семінарського) заняття
| Учбова дисципліна | Клінічна фармакологія |
| Змістовий модуль № 1 | Клінічна фармакологія лікарських засобів, що впливають на бронхіальну прохідність. Протизапальні лікарські засоби. Антибактеріальні лікарські засоби. |
| Тема № 8 | Клініко-фармакологічна характеристика антибактеріальних лікарських засобів |
| Курс | 5-й |
| Факультет | Медичний |
Укладачі:
Член-кор. НАН та АМН України,
Проф. Чекман І.С.,
К.мед.н., доцент Голопихо Л.І.
К.мед.н., доцент Рибак О.Т.
Київ – 2009
1. Актуальність теми
Антибактеріальні препарати складають в різних країнах від 6 до 21% ринку лікарських засобів. Лікувальні заклади витрачають на закупівлю медикаментів 15 – 20% бюджету стаціонарів, антибактеріальні засоби в цій структурі складають близько 60%. Разом з тим, проведення раціональної антибактеріальної терапії є однією з найскладніших проблем.
Основні правила проведення раціональної антибактеріальної терапії
І. Антибактеріальна терапія вважається раціональною якщо вона етіотропна, а це передумовлює наступні етапи:
|
|
|
1. виділення збудника;
2. визначення кількості мікробних тілець в одиниці обсягу доставленого матеріалу (якщо кількість мікробних тілець конкретного мікроорганізму перевищує критичний рівень, саме такий збудник вважають етіологічно значущим);
3. визначення чутливості етіологічно значущого збудника до спектру антибіотиків (з урахуванням локалізації інфекційного процесу та переважного накопичення в терапевтичних концентраціях препарату в окремих органах та тканинах).
ІІ. Необхідно забезпечити введення препарату в тому дозовому режимі, який надає постійну терапевтичну концентрацію в органах та тканинах:
1. дотримуватись дозового режиму зазначеного в інструкції на лікарський засіб;
2. оцінити можливість фармацевтичної (фізіко-хімічної) або фармакокінетичної взаємодії, яка може значно знизити ефективність терапії.
ІІІ. При можливості вибору між декількома препаратами перевагу надають найбільш ефективному та найменш токсичному з урахуванням:
1. віку хворого;
2. лікарського анамнезу (алергія на медикаменти в анамнезі);
3. наявності супутніх захворювань які впливають на адсорбцію, розподіл, біотрансформацію та виведення антибактеріального препарату;
|
|
|
4. вагітності та періоду грудного вигодовування.
Класифікація антибактеріальних препаратів
Існує декілька класифікацій антибактеріальних засобів, але найбільш доцільним є розподіл препаратів згідно АТС (Anatomical Therapeutic Chemical (ATC) classification, WHO Collaborating Centre for Drug Statistics Methodology) а саме: пеніциліни широкого спектру дії, цефалоспорини, карбопенеми, аміноглікозиди, тетрацикліни, амфеніколи, макроліди, лінкозаміди, глікопептидні антибіотики та антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби такі як хіноліни, фторхінолони, похідні імідазолу, похідні нітрофурану, сульфаніламіди. Протигрибкові препарати поділяють на антибіотики (амфотерицин В), похідні імідазолу (кетоконазол), похідні триазолу (флуконазол, інтраконазол).
А.1 Сульфаніламіди
Сульфаніламідні препарати належать до антибактеріальних засобів широкого спектру дії. Вони є похідними сульфанілової кислоти, хімічною будовою схожі на параамінобензойну кислоту. Це препарати які за конкурентним антагонізмом з параамінобензойною кислотою перешкоджають її використанню мікроорганізмами для синтезу дигідрофолієвої кислоти, яка через декілька етапів бере участь у синтезі піримідинових основ ДНК та РНК. Таким чином реалізується бактеріостатична дія сульфаніламідів.
|
|
|
Класифікують сульфаніламіди за особливостями фармакокінетики, зокрема абсорбції у травному каналі та тривалості виведення з організму:
І. Препарати, що добре абсорбуються у травному каналі
- препарати короткої тривалості дії (Т ½ - 8 годин), це: етазол, норсульфазол, сульфадимезин;
- препарати середньої тривалості дії (Т ½ - 8-20 годин), це: сульфазин, метилсульфазин;
- препарати тривалої дії (Т ½ - 24-48 годин), це: сульфапіридазин, сульфадиметоксин, сульфамонометоксин;
- препарати над тривалої дії (Т ½ - 65 годин), це: сульфален.
ІІ. Препарати, що практично не абсорбуються в травному каналі (фтазин, фталазол, сульгін).
ІІІ. Препарати місцевої дії (стрептоцид, сульфацил-натрію).
IV. Комбіновані препарати, що містять сульфаніламіди (ко-тримоксазол).
Тривалість дії сульфаніламідів обумовлена лабільним оборотним зв’язуванням з альбуміном.
Поєднуючись з білком, сульфаніламіди можуть витісняти з білкового комплексу інші препарати або ендогенні сполуки такі як білірубін. Сульфаніламіди можуть бути витіснені з комплексу з білками саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними засобами. З крові сульфаніламіди добре проникають в різні рідини та тканини організму. Можуть накопичуватись в тканинах де послаблений кровообіг. Добре проходять через плаценторний бар’єр та можуть викликати метгемоглобінемію та гіпербілірубінемію насамперед у новонароджених. Піддаються метаболізму в печінці шляхом ацетилювання та глюкуронізації (сульфадиметоксин) з утворенням неактивних метаболітів. Якщо препарат піддається ацетилюванню незначною мірою, то з організму від виводиться в активному стані і може справляти протимікробну дію в сечовивідних шляхах (етазол, уросульфан).
|
|
|
Видаляються з організму сульфаніламіди та їх метаболіти переважно шляхом фільтрації. Розчинні в ліпідах сульфаніламіди піддаються реабсорбції в ниркових канальцях після фільтрації клубочками, що разом з їх здатністю зв’язуватись з білками плазми зумовлює більш тривалу дію. Ацетильовані сполуки не реабсорбуються нирками але в умовах нейтральної або кислої рН сечі здатні утворювати осад (кристалурію) в сечових шляхах. Глюкуроніди сульфаніламідів добре розчинні у воді не утворюють осад.
Таблиця 1.
Фармакокінетичні параметри окремих сульфаніламідів
| Препарат | Зв’язок з білками крові (%) | Т ½ (годин) | Ацетилювання % (сеча) | Виведення з сечею (%) |
| Сульфадимезин | 80 – 85 | 7 | 40 – 80 | |
| Сульфадиметоксин | 90 – 99 | 41 | 10 – 30 | 50 |
| Сульфален | 33 – 48 | 51 – 77 | 45 – 77 | 12,7 |
| Сульфаметоксазол/ триметоприм | 44 – 62/70 | 10 | 60/40 – 50 |
Чутливість мікроорганізмів до сульфаніламідів знижується при високій концентрації параамінобензойної кислоти (гній, детрит), в присутності фолієвої кислоти, пуринових та пиримідинових основ.
Зазвичай сульфаніламіди застосовують у наведених нижче дозах (таблиця 2).
Таблиця 2.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 231; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!