Фармакокінетичні параметри макролідів
| Препарат | Т ½ (год.) | Зв’язок з білком (%) | Т макс, год. | Виведення з сечею (%) |
| Еритроміцин | 1-1,5 | 2 | 5-15 | |
| Роваміцин | 8 | 10 | 5-10 | > 10 |
| Мідекаміцин | 1-2 | |||
| Рокситроміцин | 8-11 | 30-70 | 1,5-2 | |
| Джозаміцин | 1,5-2,5 | 1 | ||
| Кларитроміцин | 5 | 2-3 | 10-30 | |
| Азитроміцин | 7-9 | 2-3 | ||
| Телітроміцин | 10 | 60-70 | 1-2 | 17 |
Метаболізуються макроліди в печінці за участю цитохрома р-450 (ізоформа СУРЗА4) з утворенням неактивних метаболітів та сполук з антибактеріальною активністю. Метаболіти виводяться з жовчу та з сечею. При порушенні функції нирок необхідна корекція дози кларитроміцина та рокситроміцина, а при цирозі печінки подовжується період напіввиведення еритроміцина та джозаміцина.
Основними показаннями для застосування макролідів є: інфекції дихальних шляхів (в тому числі викликані “атиповими” збудниками), інфекції вуха, інфекції шкіри та м’яких тканин, інфекції, що передаються статевим шляхом, інфекції шлунково-кишкового тракту, токсоплазмоз, опортуністичні інфекції у хворих на СНІД, хвороба Лайма, одонтогенні інфекції. Рекомендовані дози макролідів наведені в таблиці 24.
Таблиця 24
Дозовий режим у дорослих при застосуванні макролідів
| Препарат | Шлях введення | Разова доза | Максимальна добова доза | Кількість введень на добу | ||
| Еритроміцин | per os | 200-400 мг | 2-3 г | 4 | ||
| Роваміцин
| per os | 3 000 000 ОД | 9 000 000 ОД | 2-3 | ||
| в/в | 1 500 000 ОД | 9 000 000 ОД | 3 | |||
| Мідекаміцин | per os | 400 мг | 1 600 мг | 3 | ||
| Рокситроміцин | per os | 150 мг | 300 мг | 2 | ||
| Джозаміцин | per os | 0,5 г | 2 г | 2-3 | ||
| Кларитроміцин | per os | 250-500 мг | 2 г | 2 | ||
| Азитроміцин | per os | 500 мг | 1 г | 1 | ||
| Телітроміцин | per os | 800 мг | 800 мг | 1 |
При проведенні комбінованої терапії слід враховувати можливість фармакокінетичної взаємодії на етапі біотрансформації. Адже за рахунок конкуренції стосовно цитохрома Р 450, макроліди можуть змінювати безпеку та ефективність препаратів, що застосовуються з ними одночасно (таблиця 25). Наприклад, гальмування біотрансформації антигістамінних препаратів ІІ-ї генерації призводить до підвищення їх концентрації у крові з наступним посиленням кардіотоксичності (розвиток синдрому “піруета”).
Ускладнення терапії (таблиця 26) при застосуванні макролідів це: алергічні реакції, фармакотоксичні реакції, серед яких найбільш поширені діспептичний синдром та гепатотоксичність, яка проявляється підвищенням рівнів білірубіну та печінкових трансаміназ в сироватці крові. Як і всі інші антибактеріальні засоби, макроліди здатні викликати дисбактеріоз.
|
|
|
Таблиця 25
Взаємодія макролідів з іншими лікарськими засобами
| Препарат | Несумісні комбінації | ||||
| 1 | 2 | ||||
| Еритроміцин | При сумісному застосуванні підвищує концентрацію в плазмі крові теофіліна, карбомазепіна, кофеїна, теоброміна | ||||
| Роваміцин | Несумісний з препаратами, що містять дегідрировані алкалоїди споринні | ||||
| Мідекаміцин | Взаємодія поки що невідома | ||||
| Рокситроміцин | Не застосовувати разом з ерготаміноподібними судинозвужуючими засобами, бо це може призвести до некрозу тканин кінцівок. Взаємодіє з астемізолом, цизопридом, пимозидом, глікозидами. Підвищує абсорбцію дігоксина. Підвищує концентрацію терфенадина. | ||||
| Кларитроміцин | Несумісний з алкалоїдами споринні, терфенадином, цизапридом, тимозидом. Підвищу рівень тофіліна у крові. Підсилює ефекти варфарина та дігоксина. Порушує концентрації цидовудина. Потенціює ефекти карбамазепіна. Підвищує концентрації триазолама, мідозалама, дізопіраміду, ловастатину, фенітоїну, циклоспорину. | ||||
| Азитроміцин | Антациди сповільнюють всмоктування азитроміцину. Азитроміцин підсилює дію теофіліна, терфенадина, варфарина, карбамазепіна, фенітоїна, триазолама, дигоксина, ерготаміна, циклоспорина. | ||||
| Джозаміцин | Несумісний з алкалоїдами споринні. Лінкомицин знижує ефективність джозаміцину. Теофілін сповільнює виведення джозаміцину. При застосуванні з терфенадином або астемізолом підвищується ризик аритмії. Підвищується концентрація циклоспорину та дигоксину при застосуванні з джозаміцином. | ||||
| Телітроміцин | Не можна призначати одночасно з: - цизапридом, астемізолом, пімозидом, терфенадином, оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та до нападів аритмій (шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків та миготливої аритмії); - похідними алкалоїдів ріжків (ерготаміном, дигідроерготаміном), оскільки це може призвести до тяжкої вазоконстрикції з можливим некрозом кінцівок In vitro телітроміцин є інгібітором CYP3A4. Паралельний прийом препаратів, що переважно метаболізуються за допомогою цього ензиму, може призвести до підвищення їх концентрації у плазмі, збільшуючи ймовірність виникнення побічних ефектів. Необхідно дотримуватись обережності при паралельному призначенні інших препаратів, що є субстратами CYP3A4. Лікування симвастатином, аторвастатином, ловастатином повинно проводитись при ретельному нагляді за пацієнтом з метою виявлення будь-яких ознак або симптомів міопатії. Немає даних про те, що правастатин і флювастатин метаболізуються CYP3A4, тому ніякої взаємодії не очікується. Слід бути обережним при паралельному застосуванні телітроміцину з пероральним прийомом похідних бензодіазепінів, зокрема з мідозаламом, оскільки період напіввиведення останніх суттєво (у декілька разів) зростає. Необхідна корекція дози та проведення ретельного контролю за пацієнтом. Такі ж застережні заходи необхідні і для інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A4 (триазоламу, альпразоламу). Взаємодія темтромицину з бензодіазепінами, які не метаболізуються CYP3A4 (те мазепам, нітразепам, лоразепам), є мало ймовірною. При одночасному застосуванні телітроміцину з імуносупресивними препаратами (циклоспорином, такролімом, сиролімом) концентрація останніх у крові значно збільшується, що потребує корекції/зниження їх дози. Після закінчення застосування телітроміцину доза імуносупресивних препаратів також повинна бути підвищена. Телітроміцин знижує концентрацію дигітоксину та підвищує концентрацію дигоксину у плазмі, що потребує моніторингу сироваткової концентрації цих препаратів. У пацієнтів, які приймали метопролол з приводу серцевої недостатності, підвищена експозиція метопрололу, який є субстратом CYP2D6, може бути клінічно важливою. Таким чином, слід з обережністю розглядати питання про можливість паралельного призначення телітроміцину і метопрололу пацієнтам з серцевою недостатністю. Телітроміцин та теофілін необхідно застосвувати з інтервалом не менше, ніж 1 година для того, щоб знизити ймовірність розвитку побічних ефектів з боку травного каналу (нудота, блювання). Клінічно значущих проявів фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії телітроміцину з трифазними контрацептивами не було виявлено. Одночасне застосування з препаратами – індукторами CYP3A4 (рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном, звіробоєм) може призводити до зниження концентрації телітроміцину у плазмі та його неефективності. Такі препарати треба призначати з інтервалом 2 тижні. Одночасне застосування з ітраконазолом та кетоконазолом підвищує концентрацію телітроміцину, але не потребу корекції його дози. | ||||
| Телітроміцин
| Ранітидин (при прийомі за 1 годину до прийому телітроміцину), антациди, що містять алюміній та магній, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику телітроміцину. При одночасному прийомі телітроміцину із соталолом концентрація останнього зменшується за рахунок зниженої адсорбції, що потребує корекції дози. Взаємодію нижченаведених препаратів з телітроміцином не вивчали, але повідомляли про їх взаємодію з макролідами. Похідні алкалоїдів ріжків (такі, як ерготамін та дигідроерготамін) призводять тяжкої форми звуження кровоносних судин (“ерготизм”) з можливим некрозом кінцівок при паралельному прийомі антибіотиків макролідів та алкалоїдів ріжків. Без отримання подальших даних паралельний прийом телітроміцину та цих препаратів не рекомендується. | ||||
| Повідомляли, що макроліди змінюють метаболізм пімозиду, астемізолу, терфенадину та підвищують їх рівні у сироватці. Це може спричинити збільшення тривалості QT та серцеві аритмії, включаючи шлункову тахікардію, фібриляцію шлуночків та пірует – тахікардію. При паралельному прийомі з телітроміцином препаратів, що метаболізуються системою цитохрому Р 450, таких як хінідин, карбазепін, циклоспорин, гексобарбітал, дизопірамід та фенітоїн, може спостерігатись підвищенням їх рівнів у сироватці. |
Таблиця 26
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 264; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!