Фармакокінетичні параметри аміноглікозидів
| Препарати | Т ½ (год.) | Зв’язок з білком (%) | Нирковий кліренс (мл/хв.) | Виведення з сечею (%) |
| Стрептоміцин | 2-3 | 25-35 | 70 | 60 |
| Канаміцин | 2-2,5 | 75-84 | 50-80 | |
| Гентаміцин | 1,7-2,3 | 25-30 | 47-119 | 59-100 |
| Тобраміцин | 2-2,5 | 0 | 37-57 | 90 |
| Амікацин | 2-3 | 4-11 | 79-100 | 65-94 |
| Нетилміцин | 1,5-2,7 | 80-87 | 45-90 |
Дозовий режим (таблиця 20) при застосуванні аміноглікозидів необхідно обов’язково коригувати хворим з ступенем проявів ниркової недостатності. Корекцію дози проводять з урахуванням кліренсу креатиніну або рівня креатиніну крові.
Таблиця 20
Дозовий режим при застосуванні аміноглікозидів у дорослих
| Препарат | Спосіб введення | Разова доза | Максимальна добова доза | Кратність введення | Особливості застосування |
| Стрептоміцин | в/м | 0,5-1 г | 2 г | 3-4 | При лікуванні туберкульозу застосовують 1 раз на добу |
| Канаміцин | в/м | 0,5 г | 2 г | 2-3 | |
| Гентаміцин | в/м | 0,8 мг/кг | 5 мг/кг | 3-4 | Корекція дози при порушенні функції нирок |
| Тобраміцин | в/м, в/в | 0,6-1 мг/кг | 5 мг/кг | 3 | Корекція дози при порушенні функції нирок |
| Амікацин | в/м, в/в | 7-5 мг/кг | 1,5 г | 2 | Корекція дози при порушенні функції нирок |
| Нетилміцин | в/м, в/в | 2-3 мг/кг | 7,5 мг/кг | 2-3 |
При застосуванні аміноглікозидів в складі комбінованої терапії слід брати до уваги можливість фізико-хімічної взаємодії (таблиця 21). Особливо необхідно враховувати неможливість змішування в одному шприці аміноглікозидів з будь-якими іншими антибіотиками. Вірогідність нефротоксичної дії підвищується при одночасному застосуванні з нефротоксичними препаратами інших лікарських груп.
|
|
|
Ускладнення терапії мають загальний характер. Найбільш вірогідними є ото – та нефротоксичність препаратів. Ототоксичність пов’язана з загибеллю закінчень слухового нерва, вона є необоротною і може проявлятись у вигляді кохлеарного або вестибулярного варіантів. Нефротоксичність зумовлена некрозом епітеліальних клітин ниркових канальців. Першими ознаками її поліурія, потім з’являються білок в сечі та зростання рівня креатиніну крові. З метою своєчасного виявлення цих ускладнень терапії є необхідним запис аудіограми кожні 10 діб та контроль функції нирок.
Таблиця 21
Взаємодія аміноглікозидів з іншими лікарськими засобами
| Препарати | Несумісні комбінації |
| Гентаміцин | Не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами; не призначати одночасно з ото – та нефротоксичними препаратами. Препарати, що блокують нервово-м’язову передачу, підвищують токсичність гентаміцину. |
| Тобраміцин | Не призначати одночасно з іншими ото – та нефротоксичними препаратами. Токсичність особливо підвищують петльові діуретики (фуросемід, етакринова кислота). Гальмування нервово-м’язової передачі підсилюється при одночасному застосуванні з міорелаксантами, загальними анестетиками, поліміксином, масивній трансфузії. Тобраміцин може підсилювати пригнічення дихального центра наркотичними анальгетиками. |
| Амікацин | Несумісний в розчині з пеніцилінами, цефалоспоринами, алефотерицином, гідрохлортіазидом, еритроміцином, гепарином, нітрофурантоїном, тетрациклінами, вітамінами групи В, вітаміном С, калія хлоридом. Ото – та нефротоксичні препарати підвищують токсичність амікацину. Ефір та блокатори нейром’язової передачі при одночасному застосуванні з амікацином викликають пригнічення дихання. |
| Нетилміцин | Не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Ото – та нефротоксичні препарати підсилюють токсичність нетилміцину. Не застосовувати одночасно з курареподібними засобами. |
|
|
|
Таблиця 22
Ускладнення терапії при застосуванні аміноглікозидів
| Препарат | Побічна дія |
| Гентаміцин Тобраміцин Амікацин Нетилміцин Стрептоміцин | Ототоксична дія (шум у вухах, зниження гостроти слуха в ділянці високих тонів, глухість), вестибулопатії (запаморочення, ністагм, синдром Міньєра), оборотна нефротоксична дія (ураження клубочків та канальцієвий некроз з протеїнурією, лейкоцитоурією, мікрогемотурією, транзиторне підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові). Можливі периферичні нейропатії, парестезії, м’язові фібриляції та судоми, алергічні реакції (свербіж, еозинофілія, лихоманка, артралгії, ангіоневротичний набряк, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, анемія), суперінфекція, нудота, блювання, алопеція, гіперсалівація, пневмофіброз, артеріальна гіпо- або гіпертензія, біль в місці введення. Може розвинутись нервово-м’язова блокада та параліч дихального центру. Можливі підвищення вмісту у крові глюкози, ЛФ, АсАТ, АлАТ, білірубіну, калію. |
|
|
|
Макроліди
Макроліди належать до антибіотиків з бактеріостатичним ефектом, але у високих концентраціях за певних умов (відносно низька мікробна щільність, фаза росту мікроорганізму) вони можуть справляти бактерицидний ефект стосовно β – гемолітичного стрептокока групи А та пневмокока (таблиця 10).
Механізм дії макролідів полягає в зв’язуванні з каталітичним пептидилтрансферазним центром рибосомальної 50S – субодиниці, що призводить до гальмування синтезу білка.
|
|
|
Класифікують макроліди в залежності від числа атомів вуглеводу в лактонному кільці:
І 14 – членні макроліди: еритроміцин, олеандоміцин, рокситроміцин, кларитроміцин;
ІІ 15 – членні макроліди: азитроміцин;
ІІІ 16 – членні макроліди: спіраміцин (роваміцин), джозаміцин, мідекаміцин.
Макроліди накопичуються у мигдаликах, середньому вусі, придаткових пазухах носу, легенях, бронхолегеневому секреті, плевральній та перитонеальній рідині, лімфатичних вузлах, статевих органах. Препарати добре проникають всередину клітин, що має велике значення для лікування інфекцій, які викликані внутрішньоклітинними патогенами (Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., та інші). За рахунок здатності потрапляти всередину фагоцитарних клітин, препарати транспортуються у вогнище запалення.
При застосуванні макролідів через рота необхідно враховувати вплив їжі на їх біодоступність. Так, їжа сповільнює всмоктування еритроміцина та азитроміцина, тому їх приймають за 1 годину до їжі, або через 2 – 3 години після, рокситроміцин застосовують до їжі. Кларитроміцин приймають під час їжі, а на біодоступність роваміцину їжа не впливає.
Особливістю фармакокінетики макролідів (таблиця 23) є наявність двох пиків концентрації у крові, що пов’язано з перевинним депонуванням в жовчному міхурі та з наступним виходом в кишечник і всмоктуванням з нього. Найбільш зв’язується з білком плазми (переважно з 21 – глікопротеїнами) рокситроміцин (92 – 96%), а найменше – роваміцин (10 – 18%).
Таблиця 23
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!