Фармакокоінетичні параметри тетрациклінів
| Препарати | Всмок-туваність (%) | Зв’язок з білками крові (%) | Т ½, год. | Обсяг розподілу, л/кг | Виведення з сечею, % |
| Доксициклін | 95 | 90 | 18,5-22 | 17 | 50 |
| Метациклін | 85 | 80-90 | 7-14 | 1,0 | 30 |
| Тетрациклін | 66 | 65 | 6-10 | 1,3-1,6 | 37 |
Застосовують тетрацикліни дорослим та дітям старше 8 років при лікуванні різких захворювань, що викликані чутливими до них збудниками. Дозовий режим (таблиця 33) залежить від фармакокінетичних параметрів препарату та тяжкості перебігу захворювання.
Таблиця 33
Дозовий режим застосування тетрациклінів дорослим
| Препарат | Шлях введення | Разова доза | Макси-мальна добова доза | Кількість введень на добу | Особливості застосування |
| Доксициклін | per os, в/в | 100 мг | 200 мг | 1-2 | Приймати per os під час їжі |
| Метациклін | per os | 0,3 г | 1,2 г | 2-3 | Приймати після їжі |
| Тетрациклін | per os | 250-500 мг | 2 г | 4 |
При застосуванні тетрациклінів можливий розвиток алергічних реакцій, з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути нудота, блювання, діарея, глосит, дисфагія, езофагіт, ерозія стравоходу; гематотоксичність проявляється у вигляді гемолітичної анемії, тромбоцитопенії, нейтропенії, еозинофілії, в окремих випадках виникає суперінфекція; тетрациклін також викликає ураження печінки та нирок, панкреатит, запаморочення, пігментацію шкіри, слизових оболонок та зубної емалі у дітей, підвищення внутрішньочерепного тиску, гіповітаміноз, фотосенсибілізацію.
|
|
|
При проведенні комбінованої терапії слід враховувати що антациди, солі кальцію, магнію заліза, холестирамін зменшують всмоктування тетрацикліну з травного тракту. Тетрациклін знижує ефективність пероральних контрацептивів та підвищує ризик розвитку маткових кровотеч, підвищує нефротоксичність метоксифлурана. При одночасному застосуванні з ретинолом підвищується ризик розвитку внутрішньочерепної гіпертензії.
Амфеніколи
Хлорамфенікол (левоміцетин) та тіамфенікол належать до препаратів широкого спектру дії з бактеріостатичним ефектом. Механізм дії пов’язаний з порушенням процесу синтезу білка в мікробній клітині на стадії переносу амінокислот т-РНК на рибосоми.
Після застосування через рот біодоступність хлорамфеніколу становить 80%, а після внутрішньом’язового введення – 70%. З білками плазми зв’язується 50-60% хлорамфеніколу, обсяг розподілу становить 0,6-1 л/кг. Піддається метаболізму в печінці, виводиться переважно з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частково виводиться з жовчу (до 30% введеної дози).
Хлорамфенікол призначають при інфекціях, що викликані чутливими до нього збудниками, включаючи такі захворювання як черевний тиф, паратиф, генералізована форма сальмонельозу, ієрсиніоз, бруцельоз, туляремія, рикетсіоз, хламідіоз, пситтакоз, трахома. Через рот препарат призначають за 30 хвилин до їжі, дорослим по 0,25-0,5 г 3 – 4 рази на добу (максимальна добова доза для дорослих становить 4 г). Парентерально (п/ш, в/м, в/в) дорослим вводять по 0,5-1 г 2 – 3 рази на добу.
|
|
|
Серед найбільш частих ускладнень терапії є: гематотоксичність (гранулоцитопенія, ретикулоцитопенія, еритропенія, зниження рівня гемоглобіну, апластична анемія), нейротоксичність (психомоторні розлади, сплутаність свідомості, зорові та слухові галюцинації, зниження гостроти слуху та зору), ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), можливі також алергічні реакції та пригнічення мікрофлори кишечнику.
При проведенні комбінованої терапії хлорамфенікол не слід призначати з препаратами які пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, похідні піразолону, цитостатики), не застосовувати разом з фенітоїном, неодикумарином, толбутамідом, барбітуратами.
Противірусні препарати
Противірусні препарати класифікують в залежності від хімічної структури та механізму дії. До нуклеозидів та нуклеотидів належать ацикловір, рибавірин, ганцикловір, валацикловір, бривудин. Механізм їх дії плягає у взаємодії з ДНК – полімеразою вірусу та встроюванні в ДНК, внаслідок чого формується дефектна ДНК. Римантадин належить до циклічних амінів та попереджає включення вірусу до клітин хазяїна. Застосовується як профілактичний засіб проти вірусів грипу А (особливо А2) та В.
|
|
|
Інгібітори нейрамінідази (занамівір, оселталивір) впливають на віруси типу А та В що порушує їх агрегацію та вихід з клітин. Препарати застосовують в комплексному лікуванні грипу.
Інгібітори протеази (саквинавір, індинавір, ритонавір, нелфінавір) пригнічують протеази ВІЛ-1 та ВІЛ-2, що призводить до синтезу незрілих частин ВІЛ, які нездатні підтримувати подальший розвиток інфекції.
Нуклеотидні та нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (цидовудин, діданозин, ставудин, ламівудин) потрапляючи всередину клітин під впливом клітинних кіназ піддаються фосфорилюванню до трифосфату, а він діє як інгібітор та одночасно як субстрат для зворотної транскриптази ретровірусів, включаючи ВІЛ. За рахунок цього подальше утворення вірусної ДНК блокується завдяки вбудовуванню трифосфата у відповідні ланцюжки її молекули.
|
|
|
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (невірапин, іфавіренц) безпосередньо зв’язуються з ферментом та блокують РНК- та ДНК – залежну активність ДНК – полімерази і, таким чином, викликають руйнування каталітичного центру ензиму. Активність препаратів цієї групи не пов’язана з трифосфатами.
Особливості кінетики окремих противірусних препаратів неведені в таблиці 34. Ацикловір при застосуванні на шкіру та слизові практично не всмоктується. Після внутрішньовенного або введення через рот фармакокінетичні параметри у дітей старше 1 року відповідають таким як у дорослих. Рибавірин погано зв’язується з білками плазми, але накопичується в еритроцитах. Виводиться з сечею шляхом гломерулярной фільтрації у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Період напіввиведення складає біля 2-х тижнів. Саквинавір піддається метаболізму у печінці за рахунок ізоферменту цитохрома Р 450 – СУЗА4.
Таблиця 34.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!